Цивільне Право

1. Цивільне право в системі галузей права

Цивільне право як галузь права — це системна сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові й майнові відносини, які грунтуються на юридичній рівності; вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів.

Основну роль при визначенні цивільного права як галузі права відіграють його предмет, метод, функції та принципи.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством України регулююються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

• Не всі особисті немайнові та майнові відносини є цивільними, а лише ті, що базуються на трьох засадах:

1). юридичній рівності

2). вільному волевиявленні учасників цих відносин

3). майновій самостійності

• Майновими є відносини , які виникають щодо майнових благ товарного характеру (це можуть бути не лише речі, але й майнові права, послуги, роботи, що мають майновий еквівалент).

Майнові відносини, в свою чергу, поділяються на дві групи:

• речові відносини (статичні, відносини власності)- вказують на належність особам певних майнових благ, на те, що ці особи (суб’єкти речових прав) можуть володіти, користуватися і розпоряджатися ними;

• відносини товарного обороту (динамічні, зобов’язальні)- в межах яких відбувається рух (перехід від однієї особи до іншої) майнових благ (купівлі-продаж, перевезення, оренда та ін.).

- Особистими немайновими є відносини об’єктом яких виступають немайнові блага, які не мають майнового еквіваленту.

Поділ особистих немайнових відносин на

• пов’язані з майновими (відносини авторства, винахідництво і т.д);

• не пов’язані з майновими (відносини щодо честі , гідності та ділової репутації, життя, здоров’я, ім’я та ін.).

- В навчальній юридичній літературі (Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ за ред. О.В. Дзери.-К.:Юрінком Інтер,2002.) прийнято виділяти певні ознаки методу правового регулювання цивільних відносин:

1). юридична рівність учасників цивільних правовідносин;

2). самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин;

3). ініціативно-диспозитивний характер цивільно-правових норм;

4). відновлювально-компенсаційний характер захисних засобів порушеного права.

• З них ознакою методу слід визнати хіба що третю.

Метод диспозитивності.

• Абсолютна диспозитивність (ст. 11 цк- дії осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки;

ст. 247 ЦК – строк дії довіреності

Встановлюється у довіреності; якщо не встановлено, то діє до її припинення).

• Відносна диспозитивність (ст. 257- позовна давність 3 роки;

ст. 537- виконання зобов’язання внесеннямборгу в депозит нотаріуса).

- Поєднання з імперативним методом (визнання правочину недійсним).

• Принципи цивільного права містяться у ст. 3 ЦК України “Загальні засади цивільного законодавства”:

1). неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2). неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3). свобода договору;

4). свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5). судовий захист цивільного права та інтересу;

6). справедливість, добросовісність та розумність (ст. 727 ЦК розірвання договору дарування на вимогу дарувальника- якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей).