23. 3. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадя­нами вказано в ст. 118 зк України.

Передача земельних ділянок у власність громадян - працівників державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерів з їх числа, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому ст. 186 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для цілей, зазначених у п. 1 цієї статті, подають заяву до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, а із земель комунальної власності - до відповідної сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажані розміри земельної ділянки та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або орган місцевого самоврядування розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. При передачі земельної ділянки фермерському господарству, крім заяви, розглядається також висновок конкурсної комісії, яка утворюється органом, якому подана заява.

За новим ЗК України правовий статус фермерського і особистого селянського господарства розмежований. Однією з ознак такого розмежування є те, що при вирішенні питання про передачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з п. 7 цієї статті ЗК України вимагається проходження конкурсної комісії, тоді як для особистого селянського господарства проходження конкурсної комісії не вимагається. Другою відмінною ознакою є те, що особисте селянське господарство за своїм статусом наблизилося до особистого підсобного господарства, яке передбачалося ЗК України від 13 березня 1992 р. Однією з ознак особистого селянського господарства є те, що йому може надаватись у власність земельна ділянка у більшому розмірі (до двох гектарів), ніж це передбачалося раніше для особистого підсобного господарства. Важливою відмінністю особистого селянського господарства від фермерського є те, що воно не реєструється як юридична особа.

Проект відведення земельної ділянки розробляється спе­ціальними організаціями на замовлення громадян, який погоджується з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітектури, розглядається відповідною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування. У місячний строк ці органи приймають відповідне рішення. У разі відмови цих органів у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання за заявою зацікавленої особи вирішується у судовому порядку.

24. - нераціональний розмір землеволодіння і землекористування — невідповідність структури і складу їхніх угідь спеціалізації і природоохоронним вимогам;

- черезсмужжя — розчленованість господарства на відособлені ділянки, розділені землями інших землевласників, що збільшує віддаленість земель і приводить до необхідності спілкування через землі інших господарств, погіршення умов керування виробництвом, зростання щорічних витрат виробництва і зниження його ефективності;

- вкраплення — розташування всередині земельного масиву і меж певного землеволодіння ділянки землі іншого землевласника, що збільшує транспортні витрати, потребує зустрічних переїздів, а іноді призводить до знеособлення у використанні землі;

- ламаність меж і вклинювання створюють незручності для внутрішньогосподарської організації території, спричинюють дроблення ділянок, погіршують їх конфігурацію, що ускладнює використання техніки, призводить до недоорювань, недосівів, виведення земель з обігу;

- далекоземелля, що виявляється в значній віддаленості земель господарства від населених пунктів, виробничих центрів, тваринницьких ферм, що заважає доступу до цих земельних ділянок, потребує додаткового будівництва доріг, збільшує транспортні витрати на перевезення продукції, робочої сили, ускладнює організацію виробництва.

- топографічне черезсмужжя, тобто розміщення в межах певного землеволодіння ділянок земель, які розділені перешкодами (за річкою, болотом, залізницею, автомагістраллю) і є важкодоступними, а також ерозійно небезпечне розташування меж, не погоджене з рельєфом місцевості, умовами стоку води, що призводить до виникнення ерозії ґрунтів.

25

26

Стаття 98.Зміст права земельного сервітуту

1. Право земельногосервітуту - це право власникаабоземлекористувачаземельноїділянки на обмеженеплатнеабобезоплатнекористування чужою земельною ділянкою (ділянками). 2. Земельнісервітутиможуть бути постійними і строковими. 3. Встановленняземельногосервітуту не веде до позбавленнявласниказемельноїділянки, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. 4. Земельнийсервітутздійснюється способом, найменшобтяжливим для власниказемельноїділянки, щодоякоївінвстановлений.

Стаття 99.Види права земельного сервітуту

Власникиабоземлекористувачіземельнихділянокможутьвимагативстановлення таких земельнихсервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатаціїлінійелектропередачі, зв'язку, трубопроводів, іншихлінійнихкомунікацій; г) право прокладати на свою земельнуділянкуводопровідізчужоїприродноїводоймиабо через чужуземельнуділянку; ґ) право відводу води зісвоєїземельноїділянки на сусіднюабо через сусіднюземельнуділянку; д) право забору води з природноїводойми, розташованої на сусіднійземельнійділянці, та право проходу до природноїводойми; е) право поїти свою худобу ізприродноїводойми, розташованої на сусіднійземельнійділянці, та право прогону худоби до природноїводойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановленнябудівельнихриштувань та складуваннябудівельнихматеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) іншіземельнісервітути.

Стаття 100. Порядок встановленняземельнихсервітутів

1. Сервітутможе бути встановлений договором, законом, заповітомаборішенням суду. Сервітутможеналежативласникові (володільцеві) сусідньоїземельноїділянки, а такожіншій конкретно визначенійособі (особистийсервітут). 2. Земельнийсервітутможе бути встановлений договором міжособою, яка вимагаєйоговстановлення, та власником (володільцем) земельноїділянки. Договір про встановлення земельного сервітутупідлягаєдержавнійреєстрації в порядку, встановленому для державноїреєстрації прав на нерухомемайно. { Стаття 100 в редакції Закону N 997-V від 27.04.2007 }

Стаття 101.Діяземельногосервітуту

1. Дія земельного сервітутузберігаєтьсяуразі переходу прав на земельнуділянку, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, до іншої особи. 2. Земельнийсервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не можепередаватися будь-яким способом особою, в інтересахякоїцейсервітутвстановлено, іншимфізичним та юридичним особам. 3. Власник, землекористувачземельноїділянки, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, має право вимагативідосіб, в інтересахякихвстановленоземельнийсервітут, плату за йоговстановлення, якщоінше не передбачено законом. 4. Власникземельноїділянки, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, має право на відшкодуваннязбитків, завданихвстановленнямземельногосервітуту.