1) До складу АПК входять сільське господарство і галузі харчової промисловості, які переробляють його продукцію (цукрова, м'ясна, молокопереробна, олійно-жирова, плодоовочева, рибна та ін.), До АПК належать також підприємства й організації, що забезпечують зберігання, перевезення і реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.

Зерно, наприклад, треба виростити в полі, зібрати, перевезти і змолоти на борошномельному комбінаті, потім спекти на хлібозаводі чи хлібокомбінаті хлібобулочні вироби. Зв'язок між цими зовсім різними, на перший погляд, сферами виробництва настільки тісний, що одна без одної вони не можуть існувати. Такі ланцюжки від поля чи ферми до готової продукції (цукор, соки, варення, хліб, сметана, ковбаси та ін.) називаються спеціалізованими АП К. Чим більша територія, тим більше таких ланцюжків. їхня кількість зростає від району до масштабів країни.

Основою АПК країни,її провідною галуззю є сільське господарство. Характер його спеціалізації, обсяги продукції визначають розвиток і розміщення галузей всіх інших сфер АПК і в першу чергу харчової промисловості.

Сільське господарство поділяється на рослинництво і тваринництво.

Є вузьке і широке поняття АПК. Вузьке включає в себе лише сільське господарство та галузі промисловості, які переробляють його продукцію. Більш широке розуміння АПК -це коли до його складу відносять ще й галузі машинобудування, які виробляють техніку для сільського господарства і технологічне обладнання для харчової промисловості, транспорт, що перевозить продукцію з поля чи ферми на заводи, систему підготовки кадрів для сільського господарства і харчової промисловості, науково-дослідні установи тощо.

2

 Земля, територія - це основа, базис, фундамент життя людини, життєвий простір, на якому людство виникло, розвивається, де протікає його діяльність

Земельні ресурси - це частина світового земельного фонду, яка придатна для господарського використання. Вони створюють основу для сільськогосподарського виробництва, ведення лісового господарства, а також для міської забудови та розселення сільського населення, розміщення промислових підприємств, транспортних комунікацій і всіх інших видів наземної діяльності людини. 

У сільському, лісовому господарстві земля є головним засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва, за умови правильного використання земля постійно відновлює свою родючість, якісно поліпшується

3) Раціональне землекористування означає максимальне залучення до господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним цільовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь і одержання на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці та коштів.

Охорона земельних угідь — сукупність науково обгрунтованих заходів, спрямованих на ліквідацію надмірного вилучення земельних фондів із сільськогосподарського обігу внаслідок промислового, транспортного, міського і сільського будівництва та видобутку корисних копалин, запобігання підтопленню, заболоченню засобом гідротехнічного й меліоративного будівництва, підвищення фізико-хімічних властивостей, знищення в них отруйних хімічних речовин при застосуванні мінеральних добрив та засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, запобігання забрудненню грунту відходами промислового виробництва, паливом і мастильними матеріалами при виконанні сільськогосподарських робіт, захист від водної та вітрової ерозії, раціональне регулювання грунтотворчого процесу в умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та його індустріалізації.

4) У результаті теоретичних досліджень встановлено, що на сучасному  етапі розвитку економіки земельні відносини слід розглядати як сукупність суспільних відносин стосовно володіння, користування і розпорядження землею як засобом виробництва і предметом праці, опосередкованих формами власності, організаційно-правовими формами господарювання, орендою землі, її купівлею-продажем тощо. При цьому основою земельних відносин, їх найголовнішим стрижнем визнається право власності на землю, а саме: визначення фізичних меж кожної земельної ділянки, одержання державних актів на право власності, недопущення порушень меж землеволодіння і землекористування, створення максимально сприятливих умов для успадкування землі, передачі її в оренду, заставу, продажу через земельні аукціони та інші операції, що виникають у процесі розвитку ринкових відносин.

Своєрідність розвитку земельних відносин, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням землею, полягає у відсутності єдиної концепції землекористування та механізму її реалізації. Донедавна земельний фонд України знаходився виключно в державній власності, що обумовлювало директивний характер його використання. Перехід до приватної власності на землю і розвиток ринкової економіки кардинально змінили як земельні відносини, так і характер використання землі. Однак перетворення, що відбувалися в останні десять років, хоча і змінили суттєво  правовий статус землі та організаційно-територіальні форми господарських підприємств, в остаточному підсумку не сприяли поліпшенню соціальних умов і розв'язанню екологічних проблем землекористування, натомість зокрема порушилась існуюча регіональна організація виробництва, зросла екологічна небезпека  деградації продуктивних земель.

Відзначимо, що сучасний екологічний стан земельних ресурсів переважної частини України характеризується як напружений, а подекуди – кризовий, з тенденцією до погіршення, що суттєво ускладнює соціально-економічний розвиток держави та негативно впливає на ландшафтне і біологічне різноманіття, здоров’я та умови проживання населення. Так, за даними проведених ґрунтових обстежень вміст гумусу в ґрунтах України в 1991 році порівняно з 1881 роком знизився на 31,3%. При цьому лише за 30 років (за період з 1961 по 1991рік) вміст гумусу в орних ґрунтах знизився на 0,4 пункти або 11,4%.

Крім іншого на такий стан речей вплинуло постійне зменшення внесення органічних добрив. Якщо в 1985 році на 1 га вносили 8,7т. органічних добрив, а удобрена площа складала 21,1% то в 2008 році частка удобрених площ органічними добривами під посіви сільськогосподарських культур складала лише 2,5% і лише 0,6т на 1 га.

Земельний фонд країни має сталу тенденцію до погіршення. Оскільки переважна частина земельних ресурсів перебуває в інтенсивному сільськогосподарському обігу, то саме цей напрям землекористування за наявного науково-технічного рівня землеробства визначає їх якісний стан і соціальну значущість. Слід зауважити, що з ощадливим та ефективним використанням земель сільськогосподарського призначення пов’язуються плани економічного та соціального відродження села, можливість швидкої стабілізації економіки, покращення стану оточуючого середовища тощо.

5)Склад земель та форми власності на землю в Україні. Відповідно до цільового призначення всі землі України  поділяються на: 1)землі с\г призначення 2)землі житлової та громадської забудови 3)землі природно – заповідного та іншого природо – охоронного призначення 4) землі оздоровчого призначення 5)землі рекреаційного призначення 6) землі історико – культурного призначення 7)землі лісогосподарського призначення 8)землі водного фонду 9)землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики , оборони та іншого призначення. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення. Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.  6)Роль землеустрою щодо територіальної організації виробництва і раціонального використання земель. Землеустрій – це сукупність соц.економічних та екологічних заходів спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації територій адміністративно – територіальних утворень, суб’єктів господарювання що здійснюються під впливом формування суспільно виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Діяльність галузі землеустрою науково – технічна, виробнича діяльність органів державної влади, органів державного самоврядування, уповноважених органів з управління земельними ресурсами, юридичних осіб і громадян, складовими якої є такі види землевпорядних робіт: обстежу вальні, вишукувальні, топографічно – геодезичні, картографічні, проектні, проектно – вишукувальні роботи. 7)Землевпорядне проектування як навчальна дисципліна, її зв’язок з іншими навчальними дисциплінами. Землевпорядне проектування – наукова дисципліна, яка вивчає методи проектування і закономірності функціонування землі як головного засобу виробництва в сільському та лісовому господарстві, просторового базису і природного ресурсу для найповнішого раціонального і ефективного використання земель. У результаті вивчення дисципліни студент має: освоїти методику техніко – економічного обґрунтування, формування та організації території адміністративно – територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, складаня схем і проектів землеустрою; оволодіти методами наукових досліджень, різними способами організації території та формування правового режиму землекористування, створення сприятливого середовища і поліпшення природних ландшафтів, розроблення системи заходів щодо збереження, відновлення і підвищення родючості грунтів, попередження деградації земель від негативних явищ. Предметом наукової дисципліни «Землевпорядне проектування» є закономірності організації території і засобів виробництва, нерозривно пов’язаних із землею, і зумовлені ними методи, способи і прийоми складання, обґрунтування і здійснення проектів і схем землеустрою. 8)Поняття про проектування. Проектування – це творчий процес в результаті якого розробляється 1 або декілька варіантів проектного рішення. Проектування полягає у всебічному аналізі, порівнянні і виборі найбільш економічно ефективного і технічно легко здійсненного варіанта заснованого на новітніх досягненнях науки і техніки.

9. Особливості встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць в Україні

Суть управління визначається його функціями – відносно відокремленими напрями управлінської діяльності, які дозволяють здійснити певний вплив на об’єкт управління з метою вирішення поставленого завдання.

Характеристику окремих функцій управління земельними ресурсами доречно буде розпочати з описання процесу встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень та його значення в процесі управління земельними ресурсами.

Тож для розкриття цієї функції дослідимо об’єкт, завдання та напрямки управлінської діяльності в цій сфері.

В ч. 1 ст. 173 ЗК України міститься визначення межі району, села, селища, міста, району у місті – це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Вона не тільки визначає зовнішні кордони території, але й має інше значення.

Метою формування території і встановлення меж адміністративно-територіальних утворень є створення територіальних умов для самостійного вирішення органами місцевого самоврядування усіх питань місцевого життя. Необхідна умова цього процесу – врахування інтересів населення, яке проживає на відповідній території.

Згідно п. 13 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» територія – частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Встановлення меж адміністративно-територіальних утворень, як окрема функція управління, полягає у встановленні та зміні уповноваженими органами меж адміністративно-територіальних утворень.

Конституції України, а саме ст. 132 містить основні засади на яких ґрунтується територіальний устрій України, а саме: єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. При чому під термінами «район» і «район у місті» треба розуміти різні за своїм значенням адміністративно-територіальні утворення. Вони являють собою частини території України, які є просторовою базою для організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.

На даний час процедура визначення меж адміністративно-територіальних утворень (одиниць), (за ЗК України – «утворення», за Конституцією України – «одиниці»), регулюється насамперед ЗК України.

Межами адміністративно-територіальної одиниці (має закріплену за нею територію, яка складається з території відповідного населеного пункту, а також земель сільськогосподарського, водогосподарського та іншого призначення) є межа, що відокремлює її територію від території іншої адміністративно-територіальної одиниці. Відповідно ч. 2 ст. 173 ЗК України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Межа адміністративно-територіального утворення не є постійною. У процесі розвитку населених пунктів і збільшення в них кількості жителів вона може змінюватися шляхом включення нових земельних ділянок у межі адміністративно-територіального утворення. Сам факт включення нових земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не припиняє права власності і права користування цими ділянками. Правовий режим вказаних земельних ділянок може бути змінений лише у випадку їх вилучення (викупу) у відповідних суб’єктів. Тут застосовується загальний порядок вилучення (викупу) земель, який встановлений ЗК України. При цьому носіям земельних прав (власникам земельних ділянок і землекористувачам) відшкодовуються збитки в повному об’ємі, згідно вимог чинного законодавства.

Державна землевпорядна експертиза проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» є обов’язковою.

Коло суб’єктів, яким надано право приймати рішення стосовно встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, залежить від різновиду таких утворень. Тож залежно від рівня конкретного адміністративно-територіального утворення відповідно до ст. 174 ЗК України, рішення про становлення та зміну меж:

- районів і міст – приймається Верховною Радою України, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, що відносить до її компетенції встановлення і зміна меж районів і міст, ці ж повноваження за нею закріплює і п. «г» ст. 6 ЗК України.

При цьому слід зауважити, що цьому передує подання до вищестоящої ради з боку Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних Київської чи Севастопольської міської ради.

- сіл, селищ – Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами, відповідно до повноважень, що надаються їм п. «з» ст. 7, п. «ж» ст. 8, п. «д» ст. 10, п. «ї» ст. 12 ЗК України за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 26, п. 26 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення з питань адміністративно-територіального устрою приймаються виключно на пленарних засіданнях.

- районів у містах – міською радою згідно п. «и» ст. 12 ЗК України, виключно на пленарних засіданнях, та як зазначено п. 41 ч. 1 ст. 26, п. 26 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за поданням відповідних районних у містах рад.

Повноваження міських рад визначити межі районів у містах прямо Конституцією України не передбачені, проте випливають із наданих радам ч. 5 ст. 140 Конституції України повноважень щодо організації управління районами в містах. Таке розуміння наведених норм Конституції України закріплено в п. 2 Рішенням конституційного Суду України у справі про адміністративно-територіальний устрій від 13 липня 2001 року.

Слід також зазначити, що певні повноваження з цього приводу реалізують і місцеві державні адміністрації. Так, згідно п. «д» ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить, зокрема, підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст.

Відповідні принципові положення з цього приводу закріплені Законом України «Про місцеві державні адміністрації», а саме в ст. 21, що закріплює їх повноваження в галузі використання та охорони земель.

Сучасний стан планування використання земель

На сучасному етапі у розвинених країнах світу територіальне планування є однією з головних функцій державного управління у галузі земельних відносин.

Планування використання земель здійснюється відповідно до норм глави 30 ЗК України. Воно є складовою Генеральної схеми планування території України, затвердженої Законом України «Про Генеральну схему планування території України».

Генеральна схема планування території України визначає пріоритети та концептуальні рішення планування і використання території країни, вдосконалення системи розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі.

Державне планування раціонального використання і охорони земель характеризується своїми особливостями.

Завдання планування щодо використання та охорони землі полягає в забезпеченні оптимального розподілу земель між галузями виробництва і для інших народногосподарських потреб, а також максимальному збереженні земель сільськогосподарського призначення, особливо найбільш цінних сільськогосподарських угідь.

Це пов’язано також із залученням в сільськогосподарський обіг земель, що не використовуються, і постійним підвищенням їх родючості, здійсненням протиерозійних і протисельових заходів, створенням умов для широкої рекультивації земель і всебічної охорони їх від забруднення та засмічення.

Розроблення загальнодержавних програм використання та охорони земель здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» приймаються державні цільові, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні програми розробляються з метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу.

Правовою основою територіального планування є Закон України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», ст. 180 ЗК України, та Закони України «Про регулювання містобудівної діяльності», котрий визначає планування і забудова територій, як діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, та передбачає комплекс заходів, а саме: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об’єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об’єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.

Специфічною формою планування використання та охорони земель, яка нерозривно пов’язана з плануванням і забудовою територій, є їх зонування, яке здійснюється у межах населених пунктів. Зонування земель реалізується шляхом розроблення відповідного плану, який є елементом місцевих правил забудови. В них встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування. Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим. Для інших населених пунктів такі правила теж можуть розроблятися і затверджуватися відповідними радами.

10. Землевпорядний проект - це сукупність документів (розрахунків, креслень тощо) зі створення нових форм устрою (улаштування) землі, їх економічного, технічного, екологічного та правового обгрунтування, які забезпечують організацію раціонального використання землі в сфері народного господарства в цілому і, насамперед, окремих землеволодінь і землекористувань, особливо сільськогосподарських.

У землевпорядних проектах вирішують комплекс організа­ційних, економічних, технічних, а також соціальних завдань, пов'язаних з організацією конкретної території, що має специфічні природні і соціально-економічні умови, які не дозволяють застосо­вувати типове проектування. Тому, кожний проект земле­впорядкування - індивідуальний.

У сучасному світі будь-яка техніка, технологія виробництва або невиробничого процесу вводиться в дію на основі попередньо скла­деної документації чи проекту. Нині, у вік науково-технічного про­гресу, коли наука перетворюється на безпосередню виробничу силу, впровадження у практику нових прогресивних технологій і техніки неможливе без проекту. Адже шлях від зародження ідеї, задуму, експериментальної перевірки і виробничого випробування до напрацювання наукових рекомендацій і реалізація їх на практиці, складний.

Землевпорядний проект є основою інженерної організації виробни­цтва для всіх галузей народного господарства, а також для розв’язання соціальних та природоохоронних проблем і заходів. З нього починаються будь-які інвестиції, організація підприємства, закладу. Без відведення земельної ділянки не може розпочатися будівництво.

Землевпорядний проект складається з графічної та текстової частин.

Графічна частина містить проектний план, робочі креслення, схеми, рисунки, графіки, діаграми. Основним документом є проектний план. На ньому фіксують межі, площу і місце розміщення землекористування (землеволодіння), земельних угідь, сівозмін, масивів, доріг тощо, тобто економічно ефективні й соціально та екологічно обгрунтовані форми організації території, запропоновані проектом. Проектний план оформляється за встановленими стандартами і відображає ухвалені рішення. До нього, як правило, додають інші креслення, кількість і зміст яких визначається завданням на проектування, відомчими інструкціями, методичними вказівками. рекомендаціями.

Об’єктами землеустрою є землі адміністративно-територіальних утворень або їх частини, землеволодіння або землекористування чи окремі земельні ділянки, у відношенні до яких здійснюється землеустрій.

3. У ході землеустрою на основі проектів здійснюється перехід до нової організації території. Таким чином воно набуває характеру динамічного процесу, об'єктом якого є територія, а предметом наукового пізнання - закономірності її організації.

Предметом наукової дисципліни “Землевпорядне проеі вання” є закономірності організації території і засобів виробниц нерозривно пов’язаних із землею, і зумовлені ними методи, способи прийоми складання, обґрунтування і здійснення проектів і сх землеустрою.

Об'єкт землевпорядного проектування - територія, перебуває у взаємозв'язку з системами господарюванн землеволодіння і землекористування. Не можна, наприклад, здійснити міжгосподарський землеустрій, реорганізувати сільськогосподарські підприємства, не враховуючи їхньої спеціалізації, обсягів виробництва продукції, системи розселення, організаційно-виробничої структури, системи використання земельних угідь. Організація території селянського господарства значно відрізняється від організації території великого сільськогосподарського підприємства, особистого підсобного господарства і підсобного сільського господарства промислового підприємства.

Методи землевпорядної науки:

еколого-математичні методи і моделювання;

автоматизованих систем планових розрахунків (АСПТР), систем автоматизованого проектування (САПР), автоматизованих робочих місць (АРМ) у землеустрої;

нове програмне забезпечення на основі геоінформаційних і земельно-інформаційних систем.

Ураховуючи загальні принципи землеустрою та обов'язкові ви­моги до процесу проектування, можна сформулювати принципи зе­млевпорядного проектування.

Перший принцип полягає в урахуванні сучасних земельних правовідносин, вважаючи землі об'єктами ринкового механізму.

Другий принцип - це висока економічна, екологічна і соціальна ефективність проектних пропозицій. Кожне проектне рішення має бути детально економічно обґрунтоване. Таким обґрунтуванням є розрахунок очікуваного ефекту у вигляді додаткового доходу чи збільшення вартості землі в результаті запропонованих землевпорядних заходів.

Третій принцип полягає в охороні землі від безгосподарського використання, нераціональної господарської діяльності та не­сприятливих явищ природи. Кожне проектне рішення повинно мати правове і екологічне обґрунтування. Пропозиції щодо подальшого використання кожної ділянки землі мають ґрунтуватися на певних нормативних актах, які запобігають недбайливому витрачанню землі і спрямовані на збереження і збільшення родючості ґрунтів та поліпшення природних ландшафтів.

Четвертий принцип - це комплексність у вирішенні проектних завдань. Потрібне тісне узгодження складових частин і елементів проекту між собою та з іншими прогнозованими, плановими і проектними рішеннями з використання і поліпшення землі, а також з організації засобів виробництва, які тісно пов’язані з нею.

П'ятий принцип - це зональність, тобто йдеться про детальне врахування при проектуванні природно-сільськогосподарського районування земельного фонду країни, природних умов і просторових властивостей землі об'єкта землеустрою. Для цієї мети вико­ристовують дані Земельного кадастру України, матеріали різних.

11. Завдання і проект землевпорядного проектування. Зв'язок землевпорядного проектування з іншими дисциплінами. Роль землевпорядного проектування в охороні земель і підвищенні родючості ґрунтів. Історія розвитку вчення про землевпорядне проектування. Вплив науково-технічного прогресу на розвиток сучасних методів в землевпорядному проектуванні.

Історія становлення і розвитку міжгосподарського землеустрою. Історико економічне обґрунтування становлення міжгосподарського землеустрою. Етапи розвитку міжгосподарського землеустрою. Зміна функцій та змісту міжгосподарського землеустрою в залежності від реформування земельних відносин. Основні завдання міжгосподарського землеустрою в умовах земельної реформи в Україні.

Зміст і принципи міжгосподарського землеустрою та порядок його проведення. Зміст міжгосподарського землеустрою. Вплив форм власності на землю на зміст міжгосподарського землеустрою. Основні принципи міжгосподарського землеустрою. Землеустрій підприємств різних форм господарювання. Порядок проведення підготовчих робіт при міжгосподарському землеустрої. Технічне завдання на проведення міжгосподарського землеустрою. Зміст складання та оформлення схем (проектів) між господарського землеустрою. Роль міжгосподарського землеустрою в умовах здійснення земельної реформи в Україні.

Створення і впорядкування землекористувань (землеволодінь) сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання. Принципи створення та організація землекористувань сільськогосподарських підприємств. Оптимальні розміри сільськогосподарських підприємств. Організація та впорядкування землекористування державних сільськогосподарських підприємств. Принципи впорядкування землекористувань (землеволодінь) сільськогосподарських підприємств. Економічне обґрунтування та аналіз проектних рішень організації і впорядкування землекористувань сільськогосподарських підприємств.

Створення та впорядкування землекористувань несільськогосподарського призначення. Відведення земель для підприємств транспорту, зв’язку, промисловості, оборони та іншого призначення. Організація та впорядкування земель лісового фонду. Особливості створення землекористувань водогосподарських підприємств і організацій. Визначення земель населених пунктів, зокрема міст і приміських зон. Визначення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Визначення зон обмежень в частині використання земель.

Завершальна стадія міжгосподарського землеустрою. Відкритість та гласність землевпорядного процесу. Розгляд та затвердження проектних рішень. Відповідальність за здійснення міжгосподарського землеустрою. Термін впровадження прийнятих рішень. Перенесення в натуру (на місцевість) результатів міжгосподарського землеустрою. Виготовлення правовстановлюючих документів на землю.

Зміст внутрігосподарського землевпорядкування сільськогосподарських підприємств. Складові частини і елементи внутрігосподарського землевпорядкування. Основні положення складання проекту внутрігосподарського землевпорядкування.

Підготовчі роботи при внутрігосподарському землевпорядкуванні. Пояснення та завдання проектування. Камеральні підготовчі роботи. Вивчення природних, соціальних та економічних умов зони розміщення території сільської ради . Аналіз стану використання земель землекористувачами і землевласниками в межах території сільської ради відповідно до технічної документації проектів, розроблених при проведенні земельної реформи. Польові підготовчі роботи. Аналіз проекту роздержавлення і приватизації земель, матеріалів технічної документації щодо земель переданих у колективну власність КСП - основному с.-г. підприємству, сформованого за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Розміщення відділень (бригад) і господарських центрів в сільськогосподарських підприємствах. Визначення розміру і кількості відділень. Визначення місця розміщення центральної садиби і садиб відділень Організаційно-виробнича структура сільськогосподарського підприємства. Види господарських центрів і їх значення. Основні вимоги до розміщення відділень і господарських центрів. Визначення площ, необхідних для створення системи полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, створення системи природних територій в агроландшафтах, мережі польових доріг та площі деградованих і забруднених земель, що підлягають консервації

Порядок і методика проектування. Особливості розміщення відділень і господарських центрів в господарствах з різним виробничим направленням. Методика визначення площі під садибу.

Розміщення населених пунктів, виробничих центрів і ділянок комплексних бригад в сільськогосподарських підприємствах. Зміст і значення розміщення населених пунктів, виробничих центрів і ділянок комплексних бригад в сільськогосподарських підприємствах. Розміщення населених пунктів. Розміщення виробничих центрів. Розміщення земельних ділянок комплексних бригад. Відмежування земель сільськогосподарського підприємства від присадибних земель, облаштування території присадибних земель.

Розміщення магістральних доріг. Роль транспорту в сільськогосподарському виробництві. Зміст розміщення магістральних доріг. Основні вимоги до розміщення магістральних доріг. Порядок складання проекту розміщення магістральних доріг.

Організація сільськогосподарських угідь і сівозмін. Поняття сільськогосподарських угідь. Встановлення складу і співвідношення угідь і сівозмін. Види і кількість сівозмін. Трансформація і покращення сільськогосподарських угідь. Розміщення сільськогосподарських угідь і сівозмін. Обґрунтування проекту організації угідь і сівозмін. Уточнення площі с.-г. угідь, що підлягають приватизації (поділу на земельні частки) і розміру земельної частки (паю) у фізичних гектарах, методом проектного розрахунку шкали грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів.

Організація території сівозмін. Зміст і значення правильної організації території сівозмін. Розміщення полів польових сівозмін. Розміщення бригадних ділянок. Розміщення захисних лісових смуг. Розміщення польових доріг. Розміщення польових станів. Розміщення споруд для польового водозабезпечення. Особливості організації території овочевих сівозмін. Порядок складання і обґрунтування проектів організації території сівозмін.

Організація території садів, виноградників і ягідників. Зміст організації території садів, виноградників і ягідників. Організація території плодових садів. Облаштування території виноградників. Облаштування території ягідників. Особливості організації території зрошуваних садів і виноградників. Порядок складання проектів організації території садів і виноградників.

Організація території пасовищ і сінокосів. Зміст проекту організації території пасовищ. Розміщення гуртових і отарних ділянок. Розміщення загонів чергового травлення. Розміщення літніх таборів. Розміщення водних споруд для пасовищного водозабезпечення. Розміщення скотопрогонів. Покращення пасовищ.

12. Під час розроблення проектів землеустрою, як і в будь-якій іншій сфері наукової і практичної діяльності, керуються певними засада­ми — вихідними положеннями, що визначають спрямованість, зміст і ефективність цієї діяльності. Оскільки досліджуваний предмет є однією зі сфер проектно-кошторисної справи, його принципи, з од­ного боку, відображують специфіку землеустрою, а з іншого, — на­лежать до будь-якого виду проектування.

Завдання землевпорядного проектування випливають із загаль­них завдань землеустрою, які сформовані в Земельному кодексі України. Йдеться про організацію найбільш повного, науково обґрунтованого, раціонального й ефективного використання земель та їх охорони, забезпечення гарантій прав на землю. Тому принципи землевпорядного проектування випливають із принципів, на яких ґрунтується земельне законодавство. Це такі принципи:

- поєднання особливостей використання землі, як територіально­го базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

- забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

- забезпечення раціонального використання та охорони земель;

- забезпечення гарантій прав на землю;

- забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки.

Ураховуючи наведені принципи, на яких ґрунтуються земельне законодавство, а отже, і землеустрій, при проектуванні дотримують­ся таких основних обов’язкових вимог:

1) забезпечення дотримання права власності на землю і права користування відповідно до Земельного кодексу та інших законо­давчих актів України;

2) забезпечення пріоритету земель природоохоронного та сільсь­когосподарського призначення, недопущення необґрунтованого від­ведення земель для несільськогосподарських потреб;

3) детальний облік природних, економічних, соціальних і еколо­гічних вимог об’єктів землеустрою, просторових властивостей землі і зонування при вирішенні землевпорядних завдань;

4) узгодження економічного, екологічного і технологічного підхо­дів до організації землеволодінь і землекористувань та організацій­но-господарського устрою території;

5) забезпечення взаємного узгодження рішень проектних за­вдань у загальному комплексі з іншими інженерними рішеннями (з меліорації земель, рекультивації і землювання, консервації малопродуктивних і деградованих угідь, будівництва доріг тощо), які стосуються раціонального використання та охорони земель.

Ураховуючи загальні принципи землеустрою та обов’язкові ви­моги до процесу проектування, можна сформулювати принципи зе­млевпорядного проектування.

Перший принцип полягає в урахуванні сучасних земель­них правовідносин, вважаючи землі об’єктами ринкового механізму.

Другий принцип — це висока економічна, екологічна і со­ціальна ефективність проектних пропозицій. Кожне проектне рі­шення має бути детально економічно обґрунтоване. Таким обґрун­туванням є розрахунок очікуваного ефекту у вигляді додаткового доходу чи збільшення вартості землі в результаті запропонованих землевпорядних заходів.

Третій принцип полягає в охороні землі від безгосподарського використання, нераціональної господарської діяльності та несприятливих явищ природи. Кожне проектне рішення повинно ма­ти правове і екологічне обґрунтування. Пропозиції щодо подальшо­го використання кожної ділянки землі мають ґрунтуватися на пев­них нормативних актах, які запобігають недбайливому витрачанню землі і спрямовані на збереження і збільшення родючості ґрунтів та поліпшення природних ландшафтів.

Четвертий принцип — це комплексність у вирішенні про­ектних завдань. Потрібне тісне узгодження складових частин і еле­ментів проекту між собою та з іншими прогнозованими, плановими і проектними рішеннями з використання і поліпшення землі, а та­кож з організації засобів виробництва, які тісно пов’язані з нею.

П’ятий принцип — це зональність, тобто йдеться про дета­льне врахування при проектуванні природно-сільськогосподарсько­го районування земельного фонду країни, природних умов і просто­рових властивостей землі об’єкта землеустрою. Для цієї мети вико­ристовують дані земельного кадастру України, матеріали різних обстежень і вишукувань та класифікацій придатності земель.

13

. Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання і охорони.

Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України.

3. Загальнодержавні програми використання та охорони земель затверджуються Верховною Радою України.

Мета цієї Програми полягає у проведенні державної політики, спрямованої на раціональне використання та охорону земель, захист їх від деградації та забруднення, підвищення врожаїв сільськогосподарських культур, збільшення обсягу виробництва високоякісної, екологічно безпечної продукції та забезпечення продовольчої безпеки держави, збереження ландшафтного і біологічного різноманіття, створення екологічно безпечних умов проживання населення і провадження господарської діяльності.

Програма також спрямована на виконання Україною міжнародних зобов'язань в рамках Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці.

1. Регіональні програми використання та охорони земель розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

2. Програми використання та охорони земель міст Києва і Севастополя розробляються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.

14

Схеми землеустрою є основними планувальними і передпроектними документами, що регламентують головні питання використання та охорони земель на регіональному рівні. Вони не менш, ніж на 10-15 років визначають формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань; удосконалення співвідношення і розміщення категорій земель та угідь; систему заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, агроекосистем, територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації; по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ.

На підставі закладених у Схемах землеустрою планувальних і передпроектних рішень розроблятиметься уся місцева планувальна документація, проекти та робочі проекти із землеустрою та охорони земель, лісовпорядкування, формування екологічної мережі, будівництва тощо.

Схеми землеустрою розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Проектом Закону України «Про ринок земель» передбачено, що у разі відсутності схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання земель адміністративно-територіальних утворень, тобто сільських, селищних, міських рад, затверджених в установленому порядку, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності (право оренди) та надання у користування, на яких відсутні будівлі, споруди та інші об’єкти нерухомого майна, забороняється.

15

проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років;

Проект землеустрою розробляється з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів.

-проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень;

- проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

- проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

- проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

- проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

- робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

16

1: ПОДАННЯ ЗАЯВИ Подати заяву (клопотання) «про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою

2: РОЗРОБКА та ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ Звернутись до землевпорядної, яка має в своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників та необхідне технічне обладнання (GPS-техніку та тахеометри) та заключити договір на виконання землевпорядних робіт. Після розроблення проекту землеустрою та внесення відомостей про земельну ділянку до Національної кадастрової системи буде визначено Кадастровий номер земельної ділянки. Далі, треба погодити проект землеустрою в наступних інстанціях: - якщо земельна ділянка відводиться для ведення особистого селянського господарства та на ній не планується будівництво, то погоджує проект тільки територіальне управління Держземагентства; - якщо на земельній ділянці планується будівництво житлового будинку або інших споруд, то потрібно додатково погодити проект землеустрою в районному відділі містобудування та архітектури; - якщо земельна ділянка межує з об'єктом природно-заповідного фонду або знаходиться на його території (ліс, заповідник або водойма), то такий проект землеустрою додатково потрібно погодити в природоохоронному органі (екології): - якщо земельна ділянка межує з об'єктом історико-культурного значення або знаходиться на його території, то такий проект землеустрою додатково потрібно погодити в органі охорони культурної спадщини (археології);

3: ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ Після отримання всіх погоджень, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно подати на затвердження до того органу, який надав Вам дозвіл на його розроблення.

4: ОТРИМАННЯ ПРАВОВСТАНОВЛЮЮЧИХ ДОКУМЕНТІВ НА ЗЕМЛЮ Після отримання рішення (розпорядження, наказу) «про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» проект землеустрою разом з заявою та квитанцією про оплату державної реєстрації потрібно подати Державному кадастровому реєстратору на Державну реєстрацію земельної ділянки. Державна реєстрація земельної ділянки проводиться в двотижневий термін і в результаті ви маєте отримати «Витяг з Державного земельного кадастру», який буде містить інформацію про розмір, адресу та кадастровий номер земельної ділянки та інформацію про її власника. Витяг з Державного земельного кадастру разом з оригіналом рішення (розпорядження, наказу) «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» копіями паспорту та ідентифікаційного коду, необхідно: Подати до Державної реєстраційної служби у Вашому районі, (адреси реєстраційних служб (http://drsu.gov.ua/show/6035) додавши заяву на проведення державної реєстрації прав та квитанцію про сплату держмита та послуг з проведення державної реєстрації. В двотижневий строк, реєстраційна служба видасть Вам «Свідоцтво про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (земельну ділянку)». На даний час цей документ є аналогом Державного акту на земельну ділянку. Документи, які необхідні для початку робіт: - рішення (розпорядження) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; - викопіювання з генерального плану або схеми формування сільської (селищної, міської) ради або схеми садового товариства; - копія паспорту та ідентифікаційного коду. Робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою) Робочі проекти землеустрою складаються з метою реалізації заходів, передбачених схемами використання та охорони земель, схемами і проектами землеустрою на основі вишукувань спеціального призначення. Робочі проекти землеустрою складаються на виконання заходів, передбачених схемами використання та охорони земель, що потребують капітальних вкладень. Склад і зміст робочих проектів землеустрою встановлюються залежно від конкретних природно-економічних умов, передбачених заходів відповідно до нормативно-правових актів.

17)Територіальний землеустрій –це система державних заходів по розподілу земель між галузями народного господарства, усередині галузей і вдосконаленню землеволодінь і землекористувань шляхом утворення нових, переустрою і зміні існуючих землекористувань і землеволодінь їх структур і систем.

18)1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. { Частина перша статті 20 в редакції Закону N 3123-VI від 03.03.2011 } 2. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 3. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 4. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. 5. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони" .

19) адміністративно-територіальне утворення - цілісна частина території держави в установлених відповідно до закону межах, що є територіальною основою організації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Встановлення і зміна меж адміністративно-територіальних утворень проводиться з метою гарантування територіальних умов здійснення місцевого самоврядування відповідно до адміністративно-територіального устрою, забезпечення ефективного використання потенціалу територій.

Загальні вимоги щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

 

Встановлення і зміна меж адміністративно-територіальних утворень здійснюється з дотриманням таких загальних вимог:

формування раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень з урахуванням містобудівної документації;

межі населеного пункту не можуть перетинатися межами іншого населеного пункту;

межі району не можуть перетинатися межами населеного пункту.

Встановлення меж адміністративно-територіальних утворень вважається таким, що відбулося, після внесення відомостей до Державного земельного кадастру на підставі відповідного державного акту України на межі адміністративно-територіального утворення.

20 Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

. До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

1. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 2. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення

1. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 2. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку. До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

21. 1. Формування території сільських селищних рад і встановлення їх меж є необхідністю, що регулюється Земельним Кодексом України і проводиться з

метою створення територіальних умов для самостійного вирішення сільськими, селищними радами та їх органами усіх питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, що проживає на цих територіях на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.

Межі території сільських, селищних і міських рад устано­влюються одночасно в межах усієї області або адміністративного райо­ну, у адміністративному підпорядкуванні яких є рада.

Межування району на території сільських, селищних і міських рад проводиться, як правило, по межах землеволодінь і землекористувань та чітко виражених контурах або існуючих урочищах. Межа території сільської, селищної або міської ради визначається з використанням техніко-економічного обгрунтування розвитку сіл, селиш, міст. Територія сільської, селищної або міської ради формується із земель усіх без винятку землеволодінь і землекористувань. До її складу входять землі всіх категорій, незалежно від їх цільового призначення

Проекти формування меж міст погоджують обласні ради, обласні державні адміністрації і затверджує Верховна Рада України. Проект формування меж території сільських і селищних рад по­годжують районні державні адміністрації, районні ради і затверджує обласна рада.

Роботи, пов'язані з формуванням меж території сільських, сели­щних і міських рад, виконують у такому порядку:

• підготовчі роботи;

• розроблення схем формування території сільських, селищних і міських рад у межах адміністративних районів;

• розроблення проектів формування меж території сільських, се­лищних і міських рад;

• погодження та затвердження проектів формування меж;

• виготовлення проектної документації;

• перенесення проектів у натуру (на місцевість).

22. Створення землеволодінь і землекористувань сільськогоспо­дарських підприємств — це землевпорядні дії, що передбачають складання, розгляд, затвердження проекту і перенесення його в натуру, у результаті яких створюються нові земельні ділянки й оформляються на них правоустановчі документи. Проект створення землеволодіння або землекористування сільськогосподарського підприємства складається з таких частин:

• установлення площі землеволодіння або землекористування;

• розміщення і формування його земельного масиву;

• розміщення садиби нового господарства;

• установлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування;

• розміщення меж землеволодіння або землекористування;

• визначення режиму й умов (обмежень) у використанні земель;

• складання схеми внутрішньогосподарської організації території господарства;

розроблення вихідних даних для визначення розмірів земельного податку, грошового оцінювання землі та інших економічних показників. Проекти впорядкування існуючих землеволодінь і земле­користувань та створення нових можуть складатися у разі:

• реорганізації сільськогосподарських підприємств і фермер­ських господарств;

• виходу власників земельних часток (наїв) із сільськогосподарських підприємств і створення фермерських або селянських господарств;

• ліквідації недоліків у землекористуванні. ;

При складанні проекту створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з метою і реорганізації сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств засто­совують варіанти перерозподілу земель:

• реорганізація сільськогосподарських підприємств, земле­користування яких сформоване на різному праві;

• власники земельних часток (паїв) формують нові самостійні структури;

• здійснення економіко-землевпорядної оптимізації земле­користування в процесі ринкового обігу земель.

При будь-якому із цих варіантів перерозподілу земель складання проекту землеустрою передбачає:

• уточнення складу і площ сільськогосподарських угідь, які під­лягають перерозподілу, а за потреби проведення їх інвентаризації;

• встановлення площ і розміщення сільськогосподарських угідь, які передані в спільну власність, і їх перерозподіл;

• встановлення складу, площ і місця розміщення сільськогоспо­дарських угідь, які передаються в оренду, сільськогосподарських підприємств або новостворюваних агроструктур;

• встановлення складу, площ і місця розміщення несільськогосподарських утідь, які передаються в спільну власність;

• встановлення меж і площ земельних ділянок, занятих будів­лями і спорудами, які передаються новостворюваним агроструктурам;

• встановлення режиму і умов використання земель при виході власників земельних часток (паїв), визначення меж і площ земельних ділянок, обмежених у використанні або обмежених правами інших осіб.

При складанні проекту формування нових землеволодінь і землекористувань на основі виходу власників земельних часток (паїв) встановлюють:

• кількість земельних часток, на основі яких формуватимуться нові фермерські й селянські господарства або сільськогосподарські підприємства;

• місця розміщення земельних ділянок, які виділяються для ор­ганізації селянських, фермерських господарств або сільськогоспо­дарських підприємств, фактичний склад і площі виділених сільсь­когосподарських угідь;

• межі і площі земельних ділянок, зайнятих будівлями і спору­дами, що виділяються новостворюваним фермерським господарствам або сільськогосподарським підприємствам;

• межі і площі несільськогосподарських угідь, що виділяються новоствореним агроструктурам;

• межі і площі земельних ділянок з особливим режимом викори­стання і обмежених правами інших осіб.

При складанні проектів створення нових та впорядкування іс­нуючих землеволодінь і землекористувань потрібно керуватися основними принципами і вимогами:

• створення однакових умов для розвитку всіх форм землеволодіння і землекористування та господарювання на різних за якістю і місцем розміщення землях,

• добровільне волевиявлення власників земельних часток (паїв) щодо їх об'єднання в нові виробничі структури і розпорядження своїми частками на умовах визначених проектом землеустрою;

• урахування інтересів усіх землевласників і землекористувачів, які зачіпаються;

• максимальне збереження елементів організації території, що склалися в існуючих сільськогосподарських підприємствах;

• створення організаційно-територіальних умов, які забез­печують економіко-землевпорядну раціоналізацію землекористування, неухильне зростання родючості грунтів, збереження і поліпшення Довкілля і ландшафтів;

• межі земельних масивів новостворюваних землеволодінь і землекористувань слід установлювати з урахуванням інвестиційної привабливості типів землекористування, їх компактного розміщення, стабільності ландшафтів;

• виділення зрошуваних земель має здійснюватися сівозмінними полями або масивами, або площами, кратними сезонній продуктивності дощувальних машин і установок, та забезпечувати ефективне використання земель і поливного обладнання в проектному режимі;

• виділення осушених земель здійснюється на умовах, які забезпечують збереження осушувальної мережі в проектному режимі;

• несільськогосподарські угіддя передаються у власність з урахуванням розміщення земельних ділянок, які виділяються в рахунок земельних часток (паїв), існуючих і новостворюваних агроструктур, напрямів їх діяльності та вимог раціонального використання і охорони земель.

До земельних масивів, на яких організовують землеволодіння і землекористування нових господарств, висувають такі вимоги:

• вони мають бути добре вивченими й обстеженими;

• не повинні спричинювати спорів при вилученні й наданні або здійсненні інших ринкових операцій;

• мають бути досить великими за площею, правильної конфігу­рації, з необхідним складом земельних угідь;

• придатними для виробництва сільськогосподарської продукції і розміщення населених пунктів, садиб, проживання селянських родин (за будівельно-планувальними, санітарно-гігієнічними вимогами, умовами водопостачання, транспортної доступності);

• зручними за місцем розташування - мати зручний зв'язок з населеними пунктами, садибами, дорогами загального користування і, будучи задіяними в обіг, мати найменші витрати на створення інфраструктури (доріг, ліній електропередач, зв'язку та ін.).

Кожне землеволодіння і землекористування сільськогосподар­ського призначення характеризується показниками (параметрами):

• загальною площею;

• місцем розташування (розміщенням на визначеній території);

• складом, площею і якістю земельних угідь різних видів;

режимом і умовами користування землею;

• конфігурацією і ступенем компактності, розчленованістю і роз'єднаністю земельних масивів, що входять до складу господарства;

• розташуванням щодо населених пунктів, виробничих центрів, водних джерел, доріг;

• розміщенням меж.