- •Розділ 13. Територія і міжнародне право
- •13.1. Поняття і види територій у міжнародному праві
- •13.2. Юридична природа та склад державної території
- •13.3. Державні кордони
- •13.4. Правові підстави зміни державної території
- •13.5. Правовий режим використання міжнародних рік
- •13.6. Міжнародно-правовий режим Арктики і Антарктики
- •Розділ 14. Міжнародне морське право
- •14.1. Поняття і головні риси міжнародного морського права
- •14.2. Морські простори, що знаходяться під суверенітетом та юрисдикцією прибережної держави
- •14.2.1. Внутрішні морські води
- •14.2.2. Територіальне море
- •14.2.3. Прилегла зона
- •14.2.4. Виключна економічна зона
- •14.2.5. Континентальний шельф
- •14.3. Міжнародно-правовий режим відкритого моря
- •14.4. Інші морські простори
- •14.4.1. Міжнародні протоки та канали
- •14.4.2. Міжнародний район морського дна
- •Озділ 15. Міжнародне повітряне право
- •15.1. Поняття, джерела та принципи міжнародного повітряного права
- •15.2. Правовий режим повітряного простору
- •15.3. Безпека цивільної авіації та відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •15.4. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації
- •Розділ 16. Міжнародне космічне право
- •16.1. Поняття, джерела та суб'єкти міжнародного космічного права
- •16.2. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •16.3. Міжнародно-правовий статус космічних об'єктів
- •16.4. Правовий режим космонавтів
- •16.5. Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •Розділ 18. Міжнародне кримінальне право
- •18.1. Загальна характеристика міжнародного кримінального права та його місце в системі міжнародного права
- •18.2. Поняття міжнародних злочинів
- •Геноцид
- •Злочини проти людства
- •Воєнні злочини
- •Агресія
- •18.3. Міжнародні кримінальні суди і трибунали та їх юрисдикція
- •18.5. Екстрадиція у міжнародному кримінальному праві
- •Розділ 19. Право міжнародної безпеки
- •19.1. Поняття права міжнародної безпеки
- •19.2. Поняття та ознаки системи колективної безпеки і системи колективної самооборони
- •19.3. Універсальна система колективної безпеки в рамках оон
- •19.4. Регіональні системи колективної безпеки
- •Розділ 20. Міжнародне гуманітарне право
- •20.1. Поняття міжнародного гуманітарного права, його принципи та джерела
- •20.2. Поняття війни та збройного конфлікту
- •20.3. Сторони та учасники збройного конфлікту
- •20.4. Міжнародно-правовий захист жертв війни
- •20.5. Засоби та методи ведення війни
- •20.6. Нейтралітет під час війни
- •Розділ 21. Міжнародне право навколишнього середовища
- •21.1. Поняття, предмет і джерела міжнародного права навколишнього середовища
- •21.2. Формування міжнародного права навколишнього середовища
- •21.3. Принципи міжнародного права навколишнього середовища
- •21.4. Міжнародно-правове регулювання подолання глобальних екологічних проблем
- •21.5. Міжнародні організації та установи, що діють у сфері охорони навколишнього середовища
- •Інші міжнародні міжурядові організації та установи
- •Рада Європи
- •Міжнародні неурядові організації
- •Міжнародний союз збереження природи (мсоп)
- •Всесвітній фонд природи
- •Розділ 22. Міжнародне економічне право
- •22.1. Поняття, предмет та система міжнародного економічного права
- •22.2. Джерела міжнародного економічного права
- •22.3. Принципи міжнародного економічного права
- •22.4. Суб'єкти міжнародного економічного права
- •22.5. Основні галузі міжнародного економічного права
16.4. Правовий режим космонавтів
Правовий статус космонавтів у міжнародному космічному праві регулюється, перш за все, Договором про космос 1967 р. та Угодою про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об'єктів, що запускалися у космічний простір (1968 р.).
Міжнародне космічне право розглядає космонавтів як "посланців людства в космос". Усі особи, які знаходяться в космічному просторі, вважаються космонавтами. У ст. 10 Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. визначається, що держави будуть розглядати будь-яку людину, яка знаходиться на Місяці, як космонавта в значенні ст. 5 Договору про космос, а також як члена екіпажа космічного судна в значенні Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об'єктів, що запускалися у космічний простір (1968 р.).
Космонавти, незалежно від громадянства, знаходяться під юрисдикцією і контролем держави реєстрації космічного об'єкта. Доктриною зауважено прогалину в міжнародному космічному праві стосовно здійснення юрисдикції під час знаходження екіпажу космічного судна в повітряному просторі іншої держави, де діє повний та виключний суверенітет такої держави. Проте більшість науковців сходяться на тому, що держава повинна зберігати юрисдикцію щодо зареєстрованого космічного об'єкта та його екіпажу впродовж усього космічного польоту, в тому числі й при перетинанні повітряного простору інших держав.
Оскільки космонавти розглядаються як "посланці людства в космос", відповідно до п. 1 ст. 5 Договору про космос, держави зобов'язані надавати космонавтам необхідну допомогу у випадку аварії, лиха чи вимушеної посадки на території іншої держави чи у відкритому морі.
Ця норма знайшла свій подальший розвиток в Угоді про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об'єктів, що запускалися у космічний простір (1968 р.). Угода встановила, що коли будь-яка держава, яка одержить інформацію чи виявить, що екіпаж космічного судна зазнав аварії чи знаходиться у стані лиха або здійснив вимушену чи непередбачувану посадку на території, яка знаходиться під її юрисдикцією, або у відкритому морі, або у будь-якому іншому місці, на яке не розповсюджується суверенітет будь-якої держави, зобов'язана негайно повідомити про це владу, яка здійснила вапуск, та Генерального секретаря ООН, який повинен негайно розповсюдити цю інформацію з допомогою всіх наявних у нього відповідних засобів зв'язку.
Норми міжнародного космічного права не встановлюють форму та способи повідомлення такої інформації. Головне, щоб указана інформація доводилася негайно як до держав, які здійснили запуск, так і до Генерального секретаря ООН для надання максимально можливої ефективної допомоги всім членам екіпажу космічного судна.
Крім інформування, на держави покладений обов'язок здійснювати всі можливі заходи для рятування екіпажу космічного судна та надання йому всієї необхідної допомоги. Така держава повинна інформувати владу, яка здійснювала запуск, а також Генерального секретаря ООН про заходи, які вона вжила, і про досягнуті результати.
Якщо екіпаж космічного судна здійснив вимушену посадку у відкритому морі або в іншому місці, яке знаходиться поза юрисдикцією держави, то держави - учасниці вказаної Угоди повинні, якщо можуть, надавати у разі необхідності допомогу в здійсненні операцій з пошуку та рятування такого екіпажу.
Окрему групу норм міжнародного космічного права становлять норми, які регулюють повернення космонавтів. Відповідно до Договору про космос, екіпаж космічного судна після завершення іноземною державою операцій з їхнього пошуку та рятування повинен бути негайно повернутий державі, до реєстру якої занесено космічне судно. Держави не можуть затримувати екіпаж космічного об'єкта або іншим чином перешкоджати його поверненню. За Угодою про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об'єктів, що запускалися у космічний простір, екіпаж космічного судна повинен повертатися представникам влади, яка здійснювала запуск. Таким чином, Угода розширює коло суб'єктів, яким здійснюється повернення космонавтів, додаючи до них і міжнародні міжурядові організації, що здійснювали запуск.
Договором про космос 1967 р. передбачено, що при здійсненні діяльності в космічному просторі та на небесних тілах космонавти однієї держави зобов'язані надавати всю можливу допомогу космонавтам інших держав. На держави покладається обов'язок негайно інформувати інші держави і Генерального секретаря ООН про встановлені ними явища в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, які можуть створити небезпеку для життя та здоров'я космонавтів.
