- •Розділ 13. Територія і міжнародне право
- •13.1. Поняття і види територій у міжнародному праві
- •13.2. Юридична природа та склад державної території
- •13.3. Державні кордони
- •13.4. Правові підстави зміни державної території
- •13.5. Правовий режим використання міжнародних рік
- •13.6. Міжнародно-правовий режим Арктики і Антарктики
- •Розділ 14. Міжнародне морське право
- •14.1. Поняття і головні риси міжнародного морського права
- •14.2. Морські простори, що знаходяться під суверенітетом та юрисдикцією прибережної держави
- •14.2.1. Внутрішні морські води
- •14.2.2. Територіальне море
- •14.2.3. Прилегла зона
- •14.2.4. Виключна економічна зона
- •14.2.5. Континентальний шельф
- •14.3. Міжнародно-правовий режим відкритого моря
- •14.4. Інші морські простори
- •14.4.1. Міжнародні протоки та канали
- •14.4.2. Міжнародний район морського дна
- •Озділ 15. Міжнародне повітряне право
- •15.1. Поняття, джерела та принципи міжнародного повітряного права
- •15.2. Правовий режим повітряного простору
- •15.3. Безпека цивільної авіації та відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •15.4. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації
- •Розділ 16. Міжнародне космічне право
- •16.1. Поняття, джерела та суб'єкти міжнародного космічного права
- •16.2. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •16.3. Міжнародно-правовий статус космічних об'єктів
- •16.4. Правовий режим космонавтів
- •16.5. Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •Розділ 18. Міжнародне кримінальне право
- •18.1. Загальна характеристика міжнародного кримінального права та його місце в системі міжнародного права
- •18.2. Поняття міжнародних злочинів
- •Геноцид
- •Злочини проти людства
- •Воєнні злочини
- •Агресія
- •18.3. Міжнародні кримінальні суди і трибунали та їх юрисдикція
- •18.5. Екстрадиція у міжнародному кримінальному праві
- •Розділ 19. Право міжнародної безпеки
- •19.1. Поняття права міжнародної безпеки
- •19.2. Поняття та ознаки системи колективної безпеки і системи колективної самооборони
- •19.3. Універсальна система колективної безпеки в рамках оон
- •19.4. Регіональні системи колективної безпеки
- •Розділ 20. Міжнародне гуманітарне право
- •20.1. Поняття міжнародного гуманітарного права, його принципи та джерела
- •20.2. Поняття війни та збройного конфлікту
- •20.3. Сторони та учасники збройного конфлікту
- •20.4. Міжнародно-правовий захист жертв війни
- •20.5. Засоби та методи ведення війни
- •20.6. Нейтралітет під час війни
- •Розділ 21. Міжнародне право навколишнього середовища
- •21.1. Поняття, предмет і джерела міжнародного права навколишнього середовища
- •21.2. Формування міжнародного права навколишнього середовища
- •21.3. Принципи міжнародного права навколишнього середовища
- •21.4. Міжнародно-правове регулювання подолання глобальних екологічних проблем
- •21.5. Міжнародні організації та установи, що діють у сфері охорони навколишнього середовища
- •Інші міжнародні міжурядові організації та установи
- •Рада Європи
- •Міжнародні неурядові організації
- •Міжнародний союз збереження природи (мсоп)
- •Всесвітній фонд природи
- •Розділ 22. Міжнародне економічне право
- •22.1. Поняття, предмет та система міжнародного економічного права
- •22.2. Джерела міжнародного економічного права
- •22.3. Принципи міжнародного економічного права
- •22.4. Суб'єкти міжнародного економічного права
- •22.5. Основні галузі міжнародного економічного права
16.3. Міжнародно-правовий статус космічних об'єктів
У міжнародному космічному праві Немає загальноприйнятого визначення космічних об'єктів, хоча такий термін дуже часто використовують у договірних нормах цієї галузі права.
Деякі спроби дати таке визначення на універсальному рівні зроблені в п. "сі" ст. 1 Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами, 1971 р. та п. "Ь" ст. 1 Конвенції про реєстрацію об'єктів, що запускають у космічний простір, 1974р., відповідно до яких під космічними об'єктами варто розуміти складові частини космічного об'єкта, а також засоби його доставки в космічний простір. Отже, Конвенції не дають відповіді, що потрібно розуміти під космічним об'єктом. Таке визначення вироблено доктриною міжнародного космічного права і зводиться до того, що космічні об'єкти - це всі види технічних пристроїв, створених людиною, які призначені для використання в космічному просторі. На відміну від об'єктів, створених людиною, космічні об'єкти природного походження охоплює поняття "небесні тіла".
Космічні об'єкти поділяють на дві основні групи: пілотовані та автоматичні. Крім того, залежно від місця діяльності обидві групи космічних об'єктів, своєю чергою, поділяють на навколоземні орбітальні та міжпланетні космічні об'єкти.
Договір про космос встановлює, що право власності на космічні об'єкти, які запущені в космічний простір, включаючи об'єкти, доставлені чи споруджені на небесному тілі, і на їх складові частини залишається непорушним під час їх знаходження в космічному просторі чи на небесному тілі або після повернення на Землю. Якщо такі об'єкти або їх складові частини будуть виявлені за межами держави - учасниці Договору, до реєстру якої вони занесені, то вони повинні бути повернені цій державі. Держава, на території якої виявлено космічний об'єкт або його складові частини, повинна інформувати про такий факт державу реєстрації об'єкта та Генерального секретаря ООН.
Важливою для визначення космічного об'єкта є його реєстрація, основне завдання якої полягає у закріпленні правового зв'язку між космічним об'єктом та державою, яка здійснює запуск. На підставі реєстрації вирішуються питання щодо юрисдикції над космічним об'єктом і його екіпажем, його національної приналежності та відповідальності за шкоду, завдану такими об'єктами.
Основним документом, на підставі якого здійснюється реєстрація космічних об'єктів, є Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір (1975 р.), відповідно до якої держава, котра здійснює запуски, повинна зареєструвати такий космічний об'єкт через запис до відповідного реєстру. Причому під державою, що здійснює запуски, розуміють як державу, котра здійснює чи організує запуск космічного об'єкта, так і державу, з території чи установок якої здійснюється запуск космічного об'єкта. Відповідно до ст. 8 Договору про космос, держава - учасниця Договору, до реєстру якої занесений об'єкт, запущений у космічний простір, зберігає юрисдикцію і контроль над таким об'єктом і над будь-яким екіпажем такого об'єкта під час їх знаходження в космічному просторі, у тому числі й на небесному тілі. Це означає виключну компетенцію держави реєстрації космічного об'єкта як щодо власних громадян, так і щодо іноземців. Якщо ж запуск космічного об'єкта здійснюють дві або більше держав, то вони спільно визначають, яка з них буде реєструвати цей об'єкт. Такі держави можуть укласти між собою договір з приводу юрисдикції та контролю над космічним об'єктом та його екіпажем. Так, у 1975 р. між США і СРСР на час здійснення спільної радянсько-американської програми "Союз - Аполлон" була досягнута домовленість, відповідно до якої американські астронавти, які перейшли на борт "Союзу", підпорядковувалися вказівкам радянського командира, а при відвідуванні американського корабля радянські космонавти повинні були підпорядковуватися командиру "Аполлона".
Держава, яка здійснює запуски, повинна інформувати Генерального секретаря ООН про створення такого реєстру, який, своєю чергою, веде реєстр, до якого заноситься інформація, що надається державою реєстрації космічного об'єкта. Така інформація повинна містити: назву держави або держав, які здійснюють запуск; відповідне позначення космічного об'єкта або його реєстраційний номер; дату та територію або місце запуску; основні параметри орбіти та загальне призначення космічного об'єкта.
Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, також передбачає, що держава реєстрації космічного об'єкта може час від часу передавати Генеральному секретарю ООН додаткову інформацію відносно космічного об'єкта, а також у якомога швидший строк повідомляти його про космічні об'єкти, стосовно яких вона раніше надала інформацію й які, будучи виведеними на орбіту навколо Землі, більше не знаходяться на цій орбіті.
Якщо космічний об'єкт завдав шкоди державі або будь-якій фізичній чи юридичній особі такої держави або який може мати небезпечний чи шкідливий характер і держава не може розпізнати вказаний космічний об'єкт, інші держави-учасниці, включаючи держави, які володіють засобами спостереження за космічними об'єктами та їх супроводження, повинні відповідати на одержане від такої держави прохання про допомогу в ідентифікації об'єкта. При цьому держава, яка звертається із таким проханням, надає максимально можливу інформацію про час, характер і обставини, які створили підставу для такого прохання. Умови надання такої допомоги встановлюються за домовленістю між заінтересованими сторонами.
