- •Розділ 13. Територія і міжнародне право
- •13.1. Поняття і види територій у міжнародному праві
- •13.2. Юридична природа та склад державної території
- •13.3. Державні кордони
- •13.4. Правові підстави зміни державної території
- •13.5. Правовий режим використання міжнародних рік
- •13.6. Міжнародно-правовий режим Арктики і Антарктики
- •Розділ 14. Міжнародне морське право
- •14.1. Поняття і головні риси міжнародного морського права
- •14.2. Морські простори, що знаходяться під суверенітетом та юрисдикцією прибережної держави
- •14.2.1. Внутрішні морські води
- •14.2.2. Територіальне море
- •14.2.3. Прилегла зона
- •14.2.4. Виключна економічна зона
- •14.2.5. Континентальний шельф
- •14.3. Міжнародно-правовий режим відкритого моря
- •14.4. Інші морські простори
- •14.4.1. Міжнародні протоки та канали
- •14.4.2. Міжнародний район морського дна
- •Озділ 15. Міжнародне повітряне право
- •15.1. Поняття, джерела та принципи міжнародного повітряного права
- •15.2. Правовий режим повітряного простору
- •15.3. Безпека цивільної авіації та відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •15.4. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації
- •Розділ 16. Міжнародне космічне право
- •16.1. Поняття, джерела та суб'єкти міжнародного космічного права
- •16.2. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •16.3. Міжнародно-правовий статус космічних об'єктів
- •16.4. Правовий режим космонавтів
- •16.5. Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •Розділ 18. Міжнародне кримінальне право
- •18.1. Загальна характеристика міжнародного кримінального права та його місце в системі міжнародного права
- •18.2. Поняття міжнародних злочинів
- •Геноцид
- •Злочини проти людства
- •Воєнні злочини
- •Агресія
- •18.3. Міжнародні кримінальні суди і трибунали та їх юрисдикція
- •18.5. Екстрадиція у міжнародному кримінальному праві
- •Розділ 19. Право міжнародної безпеки
- •19.1. Поняття права міжнародної безпеки
- •19.2. Поняття та ознаки системи колективної безпеки і системи колективної самооборони
- •19.3. Універсальна система колективної безпеки в рамках оон
- •19.4. Регіональні системи колективної безпеки
- •Розділ 20. Міжнародне гуманітарне право
- •20.1. Поняття міжнародного гуманітарного права, його принципи та джерела
- •20.2. Поняття війни та збройного конфлікту
- •20.3. Сторони та учасники збройного конфлікту
- •20.4. Міжнародно-правовий захист жертв війни
- •20.5. Засоби та методи ведення війни
- •20.6. Нейтралітет під час війни
- •Розділ 21. Міжнародне право навколишнього середовища
- •21.1. Поняття, предмет і джерела міжнародного права навколишнього середовища
- •21.2. Формування міжнародного права навколишнього середовища
- •21.3. Принципи міжнародного права навколишнього середовища
- •21.4. Міжнародно-правове регулювання подолання глобальних екологічних проблем
- •21.5. Міжнародні організації та установи, що діють у сфері охорони навколишнього середовища
- •Інші міжнародні міжурядові організації та установи
- •Рада Європи
- •Міжнародні неурядові організації
- •Міжнародний союз збереження природи (мсоп)
- •Всесвітній фонд природи
- •Розділ 22. Міжнародне економічне право
- •22.1. Поняття, предмет та система міжнародного економічного права
- •22.2. Джерела міжнародного економічного права
- •22.3. Принципи міжнародного економічного права
- •22.4. Суб'єкти міжнародного економічного права
- •22.5. Основні галузі міжнародного економічного права
Розділ 13. Територія і міжнародне право
13.1. Поняття і види територій у міжнародному праві
Основні історичні етапи розвитку людства, прагнення держав до світової гегемонії чи регіонального лідерства пов'язані тією чи іншою мірою з боротьбою за територію. У таких умовах з'явилась об'єктивна необхідність у розробці міжнародно-правового режиму територій, що, своєю чергою, забезпечило б правову регламентацію територіального розмежування.
Термін "територія" розглядають у доктрині міжнародного права як юридичну категорію. Відповідно до цього підходу правова природа територій, їхні класифікації обумовлені відповідним правовим режимом, передбаченим міжнародно-правовими нормами. Саме тому в основу загальноприйнятої класифікації територій у теорії міжнародного права покладено принцип їхньої приналежності до того чи іншого правового режиму. З огляду на це території поділяють на три основні групи: державна територія, території зі змішаним режимом та території з міжнародним режимом (міжнародні території спільного користування)67.
Правовий режим державної території визначають головним чином норми національного права. Під правовим режимом державної території розуміють систему юридичних норм міжнародного і внутрішньодержавного права, які забезпечують реалізацію суверенних прав, територіального верховенства та територіальної юрисдикції в межах території держави68. Водночас статус окремих частин державної території, як і території загалом, можуть регулювати норми міжнародно-правових актів. У цьому випадку на увагу заслуговують міжнародні угоди, предмет яких стосується створення без'ядерних зон (договір про без'ядерну зону у Південній частині Тихого океану 1986 р.), демілітаризації територій (демілітаризація прикордонної смуги шириною 25 кілометрів - Договір між Швецією і Норвегією 1905 р.), оренди територій (Договір між колишнім Радянським Союзом і Фінляндією 1940 р. щодо оренди півострова Ханко) тощо.
До територій зі змішаним режимом відносять континентальний шельф, прилеглу зону, виключну економічну зону, а в окремих випадках міжнародні ріки, міжнародні протоки, що перекриваються територіальним морем прибережних держав, і міжнародні канали, що входять до складу територій прибережних держав. Тобто мають на увазі території морських просторів, що не входять до складу державної території, на які не поширюється суверенітет прибережної держави. Особливість такого виду територій полягає у тому, що їх правовий режим регулюється нормами як національного, так і міжнародного права. Акти національного законодавства, прийняті відповідно до норм міжнародного права (зокрема, Конвенція з морського права 1982 р.), визначають суверенні права держав щодо розвідки і розробки природних ресурсів, охорони навколишнього середовища континентального шельфу, виключної економічної зони тощо.
Правовий режим територій з міжнародним режимом (міжнародні території спільного користування), як-от: відкрите море, повітряний простір над відкритим морем, міжнародний район морського дна, космічний простір, Місяць та інші небесні тіла, Антарктика,78 ґрунтується виключно на нормах міжнародного права. З точки зору міжнародного права міжнародні території становлять спільну спадщину людства. Така концепція передбачає, з одного боку, можливість вільного дослідження і використання всіма державами міжнародного співтовариства цих територій, а з іншого - заборону поширення державного суверенітету.
На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин, особливо на тлі загострення проблем територіального розмежування, виникли передумови щодо появи територій із невизначеним статусом. Серед таких територій потрібно виокремити, наприклад, самопроголошені території (Південна Осетія, Абхазія, Косово, Нагірний Карабах, Придністров'я), які частково отримують міжнародно-правове визнання, а також Боснію і Герцеговину. Феномен Боснії і Герцеговини, зокрема, вбачається в участі представників міжнародного співтовариства в роботі органів державної влади. Наприклад, Високий представник у Боснії і Герцеговині наділений правом звільняти посадових осіб, а також приймати закони на тимчасовій основі74. Правовий режим такого роду територій можна охарактеризувати як перехідний.