Дипломатичне право міжнародних організацій

У сучасних міжнародних відносинах дедалі важливішого значення набувають міжнародні організації: як універсальні, що охоплюють більшість держав світу, так і регіональні або локальні, що об'єднують держави за географічним принципом. Істотну роль відіграють ті з них, діяльність яких ґрунтується на прогресивних демократичних принципах міжнародного права.

Дипломатичне право міжнародних організацій на основі Віденської конвенції про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. розглядає, насамперед, такі питання: представництво держави при міжнародних організаціях; делегації в органах і на конференціях; привілеї та імунітети представників держав тощо.

1. Представництва та місії при міжнародних організаціях. Згідно зі ст. 5 Віденської конвенції з метою виконання цілей та завдань ООН її держави-члени можуть засновувати постійні представництва і постійні місії спостерігачів для виконання покладених на них функцій.

Передбачається, що функціями постійного представництва держави при організації є:

забезпечення представництва як такого; підтримання відносин між сторонами; ведення переговорів;

з'ясування здійснюваної в організації діяльності; забезпечення участі держави, що посилає місію, у діяльності організації;

захист інтересів своєї держави;

сприяння здійсненню цілей і принципів організації.

2. Делегації і спостерігачі держав в органах міжнародних організацій і на конференціях. "Делегація — це тимчасовий закордонний орган зовнішніх зносин держави, сформований для виконання певних, як правило, чітко окреслених завдань у ході роботи міжнародної конференції, що припиняє існування після завершення своєї місії".

Можна виділити спеціальні ознаки, якими наділені делегації в органах міжнародних організацій і на конференціях:

1) представницький характер таких органів зовнішніх зносин;

2) тимчасовий характер;

3) конкретно-цільовий характер виконуваних завдань. Делегація, яку відряджають до органу міжнародної організації

або на конференцію, складається з одного або кількох представників держави, яка їх направляє. З-поміж відряджуваних осіб призначається глава делегації, у складі якої може бути також дипломатичний, адміністративно-технічний і обслуговуючий персонал.

3. Привілеї та імунітети представників держав, що беруть участь у діяльності міжнародних організацій і конференцій. Існуючі договірні відносини міжнародної організації з державою перебування, як правило, враховують права та законні інтереси всіх зацікавлених сторін.

Віденська конвенція 1975 року закріплює сформовані раніше норми стосовно переваг, привілеїв та імунітетів. їх також можна умовно поділити на дві групи. До першої належать статті, що регулюють питання недоторканності помешкань, архівів і документів, резиденції і майна тощо, до другої - особисті привілеї та імунітети представників держав (особиста недоторканність, недоторканність приватних житлових помешкань, кореспонденції, податкові та митні привілеї і т.д.).

Тема 9. Міжнародне гуманітарне право

1. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів).

2. Механізми забезпечення, захисту прав та свобод людини.

3. Учасники збройних конфліктів. Режими воєнного полону та воєнної окупації.

4. Початок війни і закінчення війни. їх правові наслідки.

5. Заборона й обмеження визначених засобів і методів ведення війни.

6. Нейтралітет у війні. Ведення морської війни.