8.9. Консульства

Держави між собою підтримують не тільки дипломатичні, а й консульські відносини, які здійснюються за допомогою консульств. Консульства - інститут міжнародного права, поява якого пов'язана з розвитком торговельно-економічних відносин між державами.

Встановлення дипломатичних відносин означає й одночасне встановлення консульських відносин, якщо інше не обумовлюється зацікавленими державами. Розрив дипломатичних відносин не призводить до автоматичного припинення консульських відносин. Держави, що не підтримують дипломатичних відносин, можуть встановлювати між собою консульські відносини. Цей вид відносин часто встановлюється після визнання нової держави де-факто.

Загальні питання, пов'язані зі встановленням і підтримкою консульських відносин, врегульовані багатосторонньою Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 р. Крім того, держави широко практикують укладення двосторонніх консульських конвенцій, у яких регулюються питання кількості консульських установ держав на території одна одної, місцезнаходження консульських округів, привілеї та імунітети персоналу консульств та ін. Держави також мають внутрішнє законодавство, що регулює консульські відносини. У Радянському Союзі таким нормативним актом був Консульський статут СРСР 1976 р., що діяв і в Україні в частині, що не суперечить її Конституції, до 1994 р., коли Указом Президента України був введений Консульський статут України.

Главою консульської установи є консул. Його статус відрізняється від статусу голови дипломатичного представництва, оскільки консул не здійснює представницьких функцій своєї держави в державі перебування. Функції консулів мають відносно вузький і конкретний характер та здійснюються ними у межах консульського округу.

Держави на практиці використовують як штатних консулів, так і нештатних (почесних) консулів. Останні зазвичай призначаються з осіб, які постійно проживають у державі знаходження консульства і користуються у ній авторитетом. Часто почесними консулами є адвокати, бізнесмени, діячі культури. Вони можуть бути громадянами держави, яка їх визнає, держави перебування або третіх держав. Почесні консули не перебувають на державній службі держави, яка їх визнає, і не отримують від неї заробітної плати, тому цей інститут економічно вигідний. Як правило, збори за консульські послуги, що надаються, які стягуються почесним консулом, йдуть в його прибуток. Сьогодні Україна має 96 почесних консулів.

8.9.1. Поняття і види консульських установ

Консульська установа (консульство) - це постійний державний орган зовнішніх зносин, заснований в іншій державі на підставі угоди між цими державами для виконання консульських функцій у певному консульському окрузі.

У міжнародній практиці розрізняють такі види консульських установ: генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство. Ці установи очолюють відповідно генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент. Консули і віце-консули, крім тих випадків, коли вони очолюють консульські установи, можуть входити як звичайні посадовці до складу генеральних консульств. Сьогодні доволі поширене відкриття консульських відділів при дипломатичних представництвах. Очолюють ці відділи завідувачі, які іменуються генеральними консулами або консулами. Як заведено на практиці, завідувачам консульських відділів посольств не видаються патент і екзекватура, оскільки вони діють як співробітники дипломатичного представництва.

Основні функції консульських установ визначені у Віденській конвенції про консульські зносини 1963 р. Це, зокрема, такі:

1) захист у державі перебування інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб у межах, що допускаються міжнародним правом;

2) сприяння розвитку торгових, економічних, культурних та наукових зв'язків між державою, яка представляється, і державою перебування, а також сприяння розвитку дружніх відносин між ними;

3) з'ясування всіма законними шляхами умов і подій у торговому, економічному, культурному та науковому житті держави перебування, повідомлення про них уряду держави, що представляється, і надання відомостей зацікавленим особам;

4) виконання адміністративних і нотаріальних функцій;

5) надання допомоги та сприяння фізичним і юридичним особам держави, яка представляється, у тому числі правової;

6) надання допомоги морським (річковим) суднам і літакам та їх екіпажам;

7) виконання інших функцій, покладених на консульську установу державою, яка представляється, що не забороняються законами і правилами держави перебування.

При виконанні функцій консульські установи повинні керуватися як нормами міжнародного права, так і законами своєї держави та держави перебування. Важливу роль у консульських відносинах між державами відіграють двосторонні консульські конвенції. На відміну від дипломатичних представництв, консульські установи мають право напряму зноситися тільки з місцевими властями консульського округу. Якщо виникає необхідність у взаємодії з урядом держави перебування, то її можна реалізувати тільки за допомогою дипломатичного представництва своєї держави. За відсутності дипломатичних відносин держави можуть покласти виконання деяких дипломатичних функцій на консульські установи за згодою уряду приймаючої держави. У таких випадках консульства мають право зноситися з урядом держави перебування.

У більшості держав консульські установи підлеглі міністерствам закордонних справ, а також дипломатичному представництву своєї держави в державі перебування.

За нормами міжнародного і внутрішньодержавного права консули можуть представляти фізичних і юридичних осіб своєї держави в судах та інших органах держави перебування в порядку, передбаченому у вказаних нормах.

Найпоширенішими видами діяльності консульських установ є: видача віз, видача і продовження строків дії паспортів, реєстрація своїх громадян, які постійно проживають на території консульського округу, реєстрація актів цивільного стану, легалізація і нотаріальне засвідчення документів та ін. За виконання вказаних дій консульства стягують консульські збори у валюті держави перебування. Держави можуть укласти між собою угоду про скасування стягування всіх або деяких видів консульських зборів.

Консульські установи припиняють діяльність у таких випадках:

1) закриття консульської установи;

2) вихід території, на якій розташований консульський округ, з-під суверенітету держави перебування;

3) війна між державами, що раніше встановили консульські відносини