17. Засади формування фінансової системи у стародавньому Римі. Податкова (tributum) та митна (portoria) системи як елементи публічного правопорядку.

Митні збори (portoria) існували ще за давніх римських правителів. їх було скасовано в Італії у 694 р. до н. е. претором Цецилієм Метелом Непотом та вперше поновлено Августом. Це був, власне, податок частково внутрішній, як, наприклад, portoriumcastrorum, але взагалі означав портове мито, що його сплачували судна, які заходили у гавань або виходили з неї, а також за право ведення у гавані торгівлі. Римляни дали своїм держав­ним податкам назву titulifiscales, а башта на вході у гавань, що була і маяком, і місцем збору мита, називалась titulilapis. До цього слід додати прибуток від конфіскацій та від військової здобичі. Лише у разі крайньої необхідності стягу­вався податок (tributum), що вважався примусовою позич­кою та повертався, коли наставали кращі часи.

Згодом, за реформою Сервія Тулія, що зрівняла плебс з патриціатом в обов'язках, не надавши йому жодних прав, було залучено негромадян до сплати податків, як трудових та військових повинностей, так і стягнення примусової позички (tributum). Звільнялися від позички лише зовсім бідні люди (proletarii, capite censi). Залучення до військової повинності як громадян, так і негромадян залежало від того, чи були вони землевласниками (tribules): військова повинність з особистої перетворюється у майнову. Крім прямих, практикувалися і непрямі податки. На відміну від прямих податків, що покладалися на особу платника податків, непрямі податки стягувалися з предметів споживання. До непрямих податків можна віднести portoria - мито за товар, що перевозиться через кордон. Скарбниця поповнювалася і за рахунок виморочного майна, і за рахунок публічного продажу рабів. Податок на спадщину сплачував спадкоємець при прийнятті майна. У розпорядження скарбниці надходило також майно засуджених - bona damnatorum. У процесі становлення республіканського державного ладу в Римі в галузі оподаткування формується система «відкупів» Вважається, що чинником цього було частково підвищення ролі посеред­ництва приватних осіб внаслідок швидкої зміни посадових осіб, а частково - активізація фінансової діяльності держав­ної скарбниці у закупівлі та продажу хліба й солі. Крім того, стягнення державних податків через «відкупщиків» з'явилося і тому, що спеціального апарату для стягування податків у Римі не було. Сутність відкупної системи полягала в тому, що так звані публікани (відкупники), об'єднані у товариство, заздалегідь вносили до скарбниці певну суму грошей, а потім стягували її з місцевого населення. Таке право відкупні компанії діставали на основі аукціону, що проводився цензорами в Римі.Система «відкупів» була вкрай обтяжливою для населення, оскільки відкупники, зазвичай, стягували внесену ними до скарбниці суму зі значним перевищенням. За Августа відкупи ще мали місце, однак їх питома вага помітно зменшилася, оскільки збирання більшості податків покладалося безпосередньо на прокураторів, яких призначав Август. У Галлії та деяких інших провінціях tributum традиційно збирали не публікани, а вожді окремих племен, що полегшувало становище платників податків.