62.Консенсуальні контракти та їх види.

Kонсенсуальний договір це добровільна угода сторін в одному і тому ж, що не вимагає ніяких формальностей. Консенсуальні контракти могли укладатися і через посередника. Особливість консенсуальних договорів в тому, що якщо в інших типах контрактів крім угоди для встановлення зобов'язання потрібно ще якийсь момент (слово, лист, передача речі), то в консенсуальних контрактах consensus є не тільки необхідним, але і достатнім моментом для виникнення зобов'язання. Таким чином, джерелом юридичної сили цього типу договорів є те, що вираженням волі, своєю обіцянкою особа запевнила контрагента у своєму намірі вступити відомим чином. А контрагент, спираючись на це волевиявлення, запланував свій подальший образ дій.

Договір купівлі-продажу.

Це консенсуальний контракт, за допомогою якого одна сторона - продавець (venditor) зобов'язується надати іншій стороні - покупцеві (emptor) у власність річ, товар, а інша сторона - покупець зобов'язується сплатити продавцю за продану річ певну грошову ціну. «Цей контракт синалагматичний: зобов'язання може виникнути тільки як двостороннє і кожна зі сторін може подати позов, тільки коли вона вже виконує свої зобов'язання» 4, с. 524. Предметом купівлі-продажу, були як правило, речі та майно, а також безтілесні речі, наприклад, право на спадщину. Римське право передбачало продаж речей, які ще не існували в природі, тобто які могли з'явитися в майбутньому. Істотною умовою купівлі-продажу була ціна. Ціна це грошове вираження зобов'язання за продану річ, вона безпосередньо залежить від кількості та якості цієї речі. Обов'язки сторін у договорі купівлі-продажу були такі, що продавець повинен був забезпечити покупця можливістю володіння річчю, а покупець сплатити ціну за куплену річ. Згодом продавець став відповідати за недоліки речей, про які він не знав або не міг знати. Кінцевою метою договору купівлі-продажу була передача речі покупцю на праві власності.

Найм речей

Наймом речей називається такий договір, за яким одна сторона (орендодавець, locator) зобов'язується надати іншій стороні (орендарю, conductor) одну або кілька певних речей для тимчасового користування, а інша сторона зобов'язується сплачувати за користування наданими речами певну винагороду (merces , pensio) і по закінченні користування повернути речі в цілості наймодавцю. Це двосторонній контракт. Предметом такого договору могли бути речі - рухомі і нерухомі, але з числа рухомих речей тільки такі, які не належать до числа споживаних. Винагорода за користування має визначатися в грошовому вираженні, але в договорах найму (оренди) сільськогосподарських земельних ділянок допускалося визначення найманої плати в натурі. На наймодавці, лежав обов'язок надати наймачеві користування найнятої річчю (або річчю і плодами від неї). Наймодавець відповідав за будь-яку провину, він також був зобов'язаний платити за віддану найм річ податки, нести будь-якого роду публічні повинності .

Договір найму послуг.

Такий договір, за яким одна сторона (наймач) брала на себе зобов'язання виконати на користь іншої сторони (наймача) певні послуги, а наймач брав на себе зобов'язання заплатити за них певну винагороду. Предмет договору - виконання окремих послуг за вказівкою наймача. Особа яка найнялася, фактично ставила себе у становище близьке до раба. В основному зміст договору становили повсякденні господарські роботи. Нанявшийся повинен був виконувати, протягом терміну договору, саме ті послуги, які визначені у договорі, притому особисто. Наймач зобов'язаний сплатити за ці послуги.

Доручення

«Це консенсуальний договір, згідно з яким одна особа довіритель доручала іншій особі здійснити певну дію на свою користь» 3, с. 207. Безоплатність є істотною умовою тому, що внесення сюди виногороди перетворило б дорученя в договір найму. Якщо повірений отримував за надану послугу якийсь подарунок, це було допустимо. До повіреного пред'являлися суворі вимоги щодо точності, ретельності і дбайливості у виконанні доручення. Предметом договору могли бути як юридичні дії, так і будь-які послуги. Повірений зобов'язаний був виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя. Лише в деяких випадках повіреному давалося право відступати в інтересах довірителя від його вказівок. Договір доручення припинявся: якщо повірений вже виконав доручення; в разі відмови від виконання договору; в разі смерті довірителя або повіреного. Договір заключався на певний и невизначений термін, довіритель був в праві відмінити доручення, а повірений відмовитися від нього в будь-який час.

63.Інномінальні (безіменні) контракти.

Важливою особливістю, що відрізняє безіменні контракти від всі інших, є можливість контрагента який виконав обіцянку, вимагати поряд з виконанням обов'язків або відшкодуванням збитків, також і повернення зробленого надання. Прикладами безіменних контрактів можуть служити договір обміну і оцінний договір. У римських юристів зустрічається протиставлення нових договорів, які виходили за рамки замкнутого переліку, таким договорам, які “мають свою назву”. На цій основі була виділена категорія contractus innominati, тобто безіменні, непоіменовані контракти.

У Дигестах Юстиніана вони зведені до 4 основних типів:

1) do ut des: я передаю тобі право власності на річ з тим, щоб ти передав мені право власності на іншу річ;

2) do ut facias: я передаю тобі право власності на річ з тим, щоб ти здійснив відому дію;

3) facio ut des: я здійснюю для тебе відому дію з тим, щоб ти передав мені право власності на відому річ;

4) facio ut facias: я здійснюю для тебе відому дію з тим, щоб і ти здійснив для мене деяку дію.

Оціночний договір

Договір, за яким певна річ передавалася однією із сторін іншій для продажу по відомій ціні з тим, щоб друга сторона або надала першій суму, в яку оцінена передана річ, або повернула саму річ. Не було перешкод для того, щоб особа, яка прийняла річ для продажу, залишила її за собою, заплативши контрагенту суму речі.