- •8.Римська правосвідомість як досягнення давньоримської цивілізації.
- •13.Державець, монарх (Princeps): статус, повноваження, виключні права.
- •16. Сенат як публічно-правовий інститут стародавнього Риму.
- •17. Засади формування фінансової системи у стародавньому Римі. Податкова (tributum) та митна (portoria) системи як елементи публічного правопорядку.
- •18 .Армія як один з елементів публічного правопорядку: організація війська та правовий статус воїнів.
- •19.Магістратура як інститут публічної влади: види, повноваження та склад.
- •21.Центральні державні органи домінату та їх повноваження. Інститут регіональних державних органів.
- •22.Адіністративно-територіальний поділ на дві імперії та місцеві державні органи.
- •23.Злочин (crimen) за римським правом: поняття та зміст. Види злочинів за об’єктом посягання.
- •24. Особливості кваліфікації злочину. Склад злочину.
- •25. Передумови та принципи карної відповідальності.
- •26. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
- •27. Мета і види покарань у Римі.
- •29. Розмежування ролі суддів та адвокатів. Інститут професійних слідчих.
- •30.Форми та принципи карного проце за римським правом
- •31. Порядок судового розгляду справи.
- •32. Інквізиційний процес та коло доказів за римським правом.
- •33. Особа (суб'єкт права) у Римі: поняття, правовий стан та його види.
- •34. Опіка і піклування у римському приватному праві.
- •35.Юридичні особи (universitas) як суб’єкти приватного права у Римі: ознаки, види, виникнення та припинення.
- •36.Поняття та види об’єктів права у Римі.
- •37.Річ як центральний об’єкт приватно-правових відносин. Класифікації речей у римському праві та їх правовий режим.
- •39.Види процесу: легісакційний, формулярний та екстраординарний.
- •40. Цивільне судочинство у Римі. Судове рішення: поняття та значення.
- •42. Позовний захист: поняття та види позову. Позовна давність
- •43. Поняття та зміст права власності, володіння і держання.
- •44.Види та способи набуття права власності у Стародавньому Римі.
- •45.Спільна власність. Повноваження співвласників.
- •45. Спільна власність. Повноваження співвласників.
- •46. Обмеження права власності. Правовий захист права власності.
- •47. Права на виникнення, поняття та види. Чужі речі:
- •48. Поняття та зміст застави. Форми застави за римським правом.
- •49. Зобов’язання за римським правом: поняття та класифікація.
- •51. Поняття вини та шкоди. Відповідальність за чужу вину.
- •52. Зобов’язання, що виникають не з договорів: специфіка виникнення, поняття та види.
- •53. Зобов’язання ніби з договорів та ведення чужих справ.
- •54. Деліктні зобов’язання.
- •55. Зобов’язання ніби з приватних деліктів (квазіделікти): поняття та різновиди.
- •56. Юридичний склад деліктної відповідальності. Види деліктів за римським правом.
- •57. Поняття, структура та зміст договору. Класифікація договорів.
- •58. Порядок укладення договору. Представництво.
- •59. Поняття та види вербальних договорів. Форми їх укладення.
- •60. Лібральні (літеральні, письмові) договори: поняття та види.
- •60 .Ліберальні (літеральні, письмові) договори: поняття та види.
- •62.Консенсуальні контракти та їх види.
- •64.Преторські пакти. Пакти, що отримали правовий захист в імператорську епоху.
- •66.Правове становище глави сімейства та підвладних. Правові стосунки між матір’ю і дітьми.
- •67.Усиновлення та узаконення за римським приватним правом.
- •69.Спадкування за законом. Виморочне майно.
- •70.Спадкування за заповітом. Обов'язкова частка.
- •71.Прийняття спадщини. Спадкове представництво і спадкова трансмісія.
- •72.Передумови виникнення міжнародного права Риму. Співвідношення народного права та міжнародного права Риму.
- •73.Міжнародне право Риму (Jus gentium) та Jus naturale як позитивне та природне право.
- •74.Міжнародне право Риму (Jus gentium) і римське публічне право (Jus honorarium).
- •75.Взаємовплив міжнародного (Jus gentium) та приватного права (Jus civile).
- •76. Імператорські акти (Leges) і науково опрацьоване право (jus).
- •79.Зняття колізій між міжнародним правом Риму (Jus gentium) і праватним (Jus civile) та публічним правом (Jus honorarium).
- •81.Передумови рецепції римського права у Візантійській імперії.
- •82.Систематизація Юстиніана. Рецепція римського права у «післяюстиніанову добу».
- •83.Відродження норм римського права у європейській правовій теорії. Континентальний та англосаксонський типи рецепції.
- •84.Проторецепція. Глосатори та постглосатори.
- •85.Вплив рецепції римського права у Європі на формування міжнародного права. Роль природного права (Jus naturale).
- •86.Передумови та початок рецепції римського права в Україні.
- •§ 1. Загальні положення. Початок рецепції
- •87.Римське право в Російській імперії.
- •§ 2. Римське право в Російській імперії
- •88.Рецепція римського права в срср. Опосередкована рецепція римського права.
- •§ 3. Рецепція римського права в срср
- •89.Римське право в незалежній Україні.
- •§ 4. Римське право в незалежній Україні
- •90.Місце римського права в концепції права України. Наукова школа рецепції римського права в Україні.
- •§ 5. Школа рецепції римського права в Україні
46. Обмеження права власності. Правовий захист права власності.
Обмеження існували ще із стародавніх часів і торкались здебільш земельної власності. Окремі правомочності власника могли бути обмежені або по закону, або ж по волі самого власника. За змістом обмеження містять в собі зобов'язання по утриманню від певних дій (in non faciendo) – негативні обмеження, або зобов'язання терпіти дії других осіб (in patiendo) – позитивні обмеження. Позитивні зобов'язання (in patiendo) особи, що є власником (propter rem) римському праву не відомі. Публічна влада може примусити власника до позитивних дій тільки за рамками цивільного права.Найбільш типовими способами захисту права власності були віндикаційний (res vindicatio), негаторний (actio negatoria) та прогибіторний (actio prohibitoria) позови, які спершу застосовувались тільки для захисту квирітської власності.
Віндикаційний позов (resvindicatio) мав місце тоді, коли одна особа заявляла, що є власником майна, яке знаходиться у незаконному володінні іншої особи, і на цій підставі вимагала повернення майна. Віндикаційний позов захищав власника від найбільш грубого порушення його права
Негаторний позов (actionegatoria) мав місце в тому разі, коли належне власнику право ніким під сумнів не ставилось, але інші особи зазіхали на те, щоб користуватись цією власністю, наче б то маючи яке-небудь право на чужу річ (iusinrealiena) (сервітут, узуфрукт). Порушення права власності могли носити подвійний характер: позитивний або негативний, дивлячись на те, чи здійснює третя особа проти волі власника прямо вплив на річ або ж вона заважає йому в тому чи іншому відношенні вільно користуватися річчю.
Прогибіторний позов (actio prohibitoria)– позов про заборону (лат. prohibere - забороняти), застосовувався в тому разі, коли треті особи, які не зазіхали на чуже майно ні в цілому, ні в рамках обмеженого права, але своєю поведінкою заважали власнику нормально користуватися майном
47. Права на виникнення, поняття та види. Чужі речі:
Ще в стародавню епоху цивільне право в галузі речових відносин не задовольнялося тільки однією власністю і вже були відомі деякі права на чужі речі. Сутність прав на чужі речі полягала в тому, що суб'єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю, а в деяких випадках навіть розпоряджатися нею. Але оскільки це були права на чужі речі, які належали іншим особам, то, зрозуміло, особа, котра мала право на чужу річ, не могла володіти такими широкими правомочностями, як власник. Суб'єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю лише в певних обмежених масштабах.Римське цивільне право розрізняло три види прав на чужі речі. Найстаро-давнішими з них були так звані сервітутні права, або сервітути (лат. servire -служити). Сервітути поділялися на речові й особисті.Згодом преторська практика створила нові форми права на чужі речі - емфітевзіс (спадкове довготермінове право на користування чужою землею) і суперфіцій (довготермінова оренда землі для забудови). До прав на чужі речі відноситься також заставне право, яке на той час набуло широкого розвитку. Ці види прав на чужі речі за обсягом і змістом істотно відрізнялися, хоч і мали багато спільного, про що мова йтиме далі. Теоретичні розробки прав на чужі речі пережили своїх творців і вийшли за межі Риму. Вони були сприйняті наступними правовими системами і набули подальшого розвитку.