- •8.Римська правосвідомість як досягнення давньоримської цивілізації.
- •13.Державець, монарх (Princeps): статус, повноваження, виключні права.
- •16. Сенат як публічно-правовий інститут стародавнього Риму.
- •17. Засади формування фінансової системи у стародавньому Римі. Податкова (tributum) та митна (portoria) системи як елементи публічного правопорядку.
- •18 .Армія як один з елементів публічного правопорядку: організація війська та правовий статус воїнів.
- •19.Магістратура як інститут публічної влади: види, повноваження та склад.
- •21.Центральні державні органи домінату та їх повноваження. Інститут регіональних державних органів.
- •22.Адіністративно-територіальний поділ на дві імперії та місцеві державні органи.
- •23.Злочин (crimen) за римським правом: поняття та зміст. Види злочинів за об’єктом посягання.
- •24. Особливості кваліфікації злочину. Склад злочину.
- •25. Передумови та принципи карної відповідальності.
- •26. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
- •27. Мета і види покарань у Римі.
- •29. Розмежування ролі суддів та адвокатів. Інститут професійних слідчих.
- •30.Форми та принципи карного проце за римським правом
- •31. Порядок судового розгляду справи.
- •32. Інквізиційний процес та коло доказів за римським правом.
- •33. Особа (суб'єкт права) у Римі: поняття, правовий стан та його види.
- •34. Опіка і піклування у римському приватному праві.
- •35.Юридичні особи (universitas) як суб’єкти приватного права у Римі: ознаки, види, виникнення та припинення.
- •36.Поняття та види об’єктів права у Римі.
- •37.Річ як центральний об’єкт приватно-правових відносин. Класифікації речей у римському праві та їх правовий режим.
- •39.Види процесу: легісакційний, формулярний та екстраординарний.
- •40. Цивільне судочинство у Римі. Судове рішення: поняття та значення.
- •42. Позовний захист: поняття та види позову. Позовна давність
- •43. Поняття та зміст права власності, володіння і держання.
- •44.Види та способи набуття права власності у Стародавньому Римі.
- •45.Спільна власність. Повноваження співвласників.
- •45. Спільна власність. Повноваження співвласників.
- •46. Обмеження права власності. Правовий захист права власності.
- •47. Права на виникнення, поняття та види. Чужі речі:
- •48. Поняття та зміст застави. Форми застави за римським правом.
- •49. Зобов’язання за римським правом: поняття та класифікація.
- •51. Поняття вини та шкоди. Відповідальність за чужу вину.
- •52. Зобов’язання, що виникають не з договорів: специфіка виникнення, поняття та види.
- •53. Зобов’язання ніби з договорів та ведення чужих справ.
- •54. Деліктні зобов’язання.
- •55. Зобов’язання ніби з приватних деліктів (квазіделікти): поняття та різновиди.
- •56. Юридичний склад деліктної відповідальності. Види деліктів за римським правом.
- •57. Поняття, структура та зміст договору. Класифікація договорів.
- •58. Порядок укладення договору. Представництво.
- •59. Поняття та види вербальних договорів. Форми їх укладення.
- •60. Лібральні (літеральні, письмові) договори: поняття та види.
- •60 .Ліберальні (літеральні, письмові) договори: поняття та види.
- •62.Консенсуальні контракти та їх види.
- •64.Преторські пакти. Пакти, що отримали правовий захист в імператорську епоху.
- •66.Правове становище глави сімейства та підвладних. Правові стосунки між матір’ю і дітьми.
- •67.Усиновлення та узаконення за римським приватним правом.
- •69.Спадкування за законом. Виморочне майно.
- •70.Спадкування за заповітом. Обов'язкова частка.
- •71.Прийняття спадщини. Спадкове представництво і спадкова трансмісія.
- •72.Передумови виникнення міжнародного права Риму. Співвідношення народного права та міжнародного права Риму.
- •73.Міжнародне право Риму (Jus gentium) та Jus naturale як позитивне та природне право.
- •74.Міжнародне право Риму (Jus gentium) і римське публічне право (Jus honorarium).
- •75.Взаємовплив міжнародного (Jus gentium) та приватного права (Jus civile).
- •76. Імператорські акти (Leges) і науково опрацьоване право (jus).
- •79.Зняття колізій між міжнародним правом Риму (Jus gentium) і праватним (Jus civile) та публічним правом (Jus honorarium).
- •81.Передумови рецепції римського права у Візантійській імперії.
- •82.Систематизація Юстиніана. Рецепція римського права у «післяюстиніанову добу».
- •83.Відродження норм римського права у європейській правовій теорії. Континентальний та англосаксонський типи рецепції.
- •84.Проторецепція. Глосатори та постглосатори.
- •85.Вплив рецепції римського права у Європі на формування міжнародного права. Роль природного права (Jus naturale).
- •86.Передумови та початок рецепції римського права в Україні.
- •§ 1. Загальні положення. Початок рецепції
- •87.Римське право в Російській імперії.
- •§ 2. Римське право в Російській імперії
- •88.Рецепція римського права в срср. Опосередкована рецепція римського права.
- •§ 3. Рецепція римського права в срср
- •89.Римське право в незалежній Україні.
- •§ 4. Римське право в незалежній Україні
- •90.Місце римського права в концепції права України. Наукова школа рецепції римського права в Україні.
- •§ 5. Школа рецепції римського права в Україні
35.Юридичні особи (universitas) як суб’єкти приватного права у Римі: ознаки, види, виникнення та припинення.
Для визначення юридичних осіб вживалися терміни corpus, universitas, collegia, в сенсі цілість, сукупність речей, зібраних в єдине ціле (наприклад, табун), об'єднання людей (народ, військо тощо), збори осіб, союз осіб, колегія.
Дослідники римського права зазвичай виділяють наступні види юридичних осіб: держава; імператорський престол; політичні спільноти, у тому числі міста (civitas, respublica, municipium, municipes) і колонії (coloniae deductio), асоціації римських громадян(conventus civium Romanoram), поселення (vici, pagi, castella, fora,conciliabula, praefecturae), провінції (commune provinciae); вільні союзи, серед яких були релігійні колегії (gentes, sodalitates), похоронні колегії (collegia funeratitia), колегії ремісників, колегії або декурії підлеглого службового персоналу; товариства (societas) публіканів та ін.; церковні установи і богоугодні заклади християнського часу, а також "лежачий" спадок. Крім того, в майновому обороті брали участь самостійні державні підприємства та установи.
Юридичні особи публічного права: обов’язкові та факультативні реквізити статусу.
За призначенням, статусом і обсягом повноважень можна виокремити три види юридичних утворень: держава, громади і близькі до них громадські об’єднання та установи.
Держава(populousPomanus) була головним суб’єктом політичної влади і пов’язаних з нею публічно-правових відносин.
Разом з тим, вона мала свою власність (ager publicus) державні раби, міські стіни, будівлі тощо), а, отже, була суб’єктом майнових правовідносин, які могла реалізовувати незалежно від здійснення громадянами їхніх приватних прав.
Таким чином, держава була суб’єктом і публічного, і приватного права, оскільки
вважалося, що римський народ може вступати в абстрактному виді у приватноправові за своїм змістом правовідносини: відчужувати чи набувати майно, одержувати спадщину тощо.
Поряд
з цим, у багатьох випадках вступу держави
у майнові відносини, як юридичної
сукупності, більшою чи меншою мірою
відчувалося відлуння її статусу як
суб’єкта публічного права. Наприклад,
державна скарбниця не вважалася
самостійним суб’єктом права: всі
суперечки приватних осіб з приводу
фінанс
Громади (municipii) та подібні до них громадські об’єднання (колегії жерців, чернечі об’єднання, цехи торговців і ремісників, співтовариства відкупників чи інших підприємців) утворювалися як корпорації (collegia) публічного права, однак правоздатність їх обмежувалася в основному сферою приватного права. Самостійними корпораціями могли бути визнані об’єднання, що переслідували суспільно корисну мету — їхня самостійність також була ніби переданим уповноваженням з боку верховної суверенної влади римського народу. Тому вони користувалися заступництвом з боку держави.
Установи
(храми,
благодійні фонди, л