2.1 Історія ects

Історично, система ECTS спочатку була розроблена по програмі SOCRATES/ERASMUS (1988-1995) і пройшла іспитовий термін протягом 6 років по пілотній схемі, у якій брали участь 145 вузів у всіх країнах Ради Європи, охоплюючи 5 освітніх областей: МВА (Business Administration), Хімія, Історія, Технічна механіка і Медицина.

Наступним кроком, восени 1995 року Європейська комісія запропонувала розширити коло дисциплін і втягнути в систему неуніверситетський сектор вищої освіти. У результаті цього в 1996-97 р. 38 нових університетів (включаючи 348 факультетів) і 36 вузів неуніверситетського типу (включаючи 206 факультетів) використовували ECTS. На базі результатів пілотної схеми система ECTS показала себе ефективним інструментом для створення прозорих навчальних планів і сприяла академічному визнанню, і, як наслідок, система ECTS була включена у виді окремого компонента вищої освіти.

У 1997-98 р. у 772 вузах уведена система ECTS, два роки потому (1998-99) ще 290 вузів попросили гранти для введення системи ECTS.

У 1999-2000 р. більш 1200 Європейських вузів по 6000 навчальних програмах використовували систему ECTS у рамках студентського обміну. Найбільше інтенсивно система ECTS використовується в 5-ти країнах Європи: Франція, Іспанія, Німеччина, Італія і Великобританія. У кожній з цих країн відбувається щорічно більш 12 тисяч студентських обмінів тільки усередині однієї країни. Усього ж у країнах ЄС тільки в 2000 році відбулося близько 750 тисяч обмінів студентами. Якщо розглядати області наук, по яких найчастіше відбувається обмін студентами, то це бізнес, лінгвістика (філологія), соціальні, інженерні і юридичні науки.

2.2 Характерні особливості ects

Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємної догоди (між заставами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту і переліку оцінок дисциплін. Більш за все ECTS використовується студентами, викладачами і установами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освітнього досвіду.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:

• кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення курсу (див. частину „Кредити ECTS”);

• інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання і розділів курсу (див. частину „Інформаційний пакет”);

• перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого;

• навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів, так і для студентів.