13.Історія розвитку аудиту у світі та характеристика тенденцій, що впливають на нього

Слово «аудит» походить від лат. Слова «audio»(він вислуховує, отже auditor - це той хто вислуховує). У середньовічній Європі аудитором називали службовця, який повинен був вислуховувати звіти посадових осіб.

Перше документальне свідчення про існування аудиту датується 1299 р., коли у Великобританії Указом короля Едуарда II 7 березня 1324 р. були призначені три державні аудитори, які зобов'язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, що ведуться та будуть заведені у провінціях Оксфорді, Беркшир, Пд Емптом та ін., а також відмічати про всі зауваження щодо їх ведення.

Розвиток аудиту бере свій початок в Шотландії. Датою виникнення його діяльності є 1853 p., коли був офіційно заснований Единбурзький інститут аудиторів.

Великобританія вважається батьківщиною законодавства з аудиту. Згідно з прийнятими законами у 1844 р. акціонерні товариства повинні доручати незалежним бухгалтерам здійснювати перевірку бухгалтерських книг та рахунків компаній і звітувати перед акціонерами.

Після встановлення обов'язкового аудиту у Великобританії через п'ять років такий закон був прийнятий у Франції.

Законодавчим органом штату в 1886 p. у Нью-Йорку був ухвалений закон, який регулював аудиторську діяльність, а в 1887 р. — організована асоціація аудиторів.

На міжнародному рівні в умовах ринкової економіки розширюються напрямки аудиторської діяльності. З'явився правовий, екологічний, незалежний, управлінський аудит.

В Україні виникнення аудиту своїми коренями входить до часів Російської імперії.

У 1989 р. з виникненням в Україні спільних підприємств (СП) іноземними інвесторами було поставлене питання про аудиторське підтвердження результатів фінансово-господарської діяльності СП.

У Києві 14 лютого 1992 р. на з'їзді аудиторів прийнято Статут громадського об'єднання громадян, що здійснюють аудиторську перевірку підприємств — Спілки аудиторів України.

У 1993 р. в Україні створено самостійний орган — Аудиторську палату України.

З 1993 р. із прийняттям ЗУ "Про аудиторську діяльність" була створена цілісна система аудиту в Україні.

У1995-1996 рр. прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, а починаючи з 01.01.99 р. введені постійно діючі національні нормативи аудиту.

Спілкою аудиторів України та Федерацією професійних бухгалтерів 1 аудиторів України 3 березня 1997 р. видається журнал "Вестник бухгалтера и аудитора Украины".

14.Загальна характеристика мса

Структура МСА є єдиною. Вона включає в себе:

-Вступ, де відбивається мета стандарту і завдання, що стоять перед аудитором, а також даються визначення найважливіших використовуваних термінів;

-Розділи, викладають суть стандарту;

-Додатки (для деяких стандартів).

МСА в даний час включають 46 стандартів. Вони структуровані і згруповані за наступними темами:

1. Стандарти за ввідними положеннями (IS А 100-199) виконують функцію щодо визначення загальних умов МСА чи рамок аудиторської діяльності. Вони визначають логіку розвитку МСА, є основою для розробки нових стандартів, містять список термінів, загальні вказівки, як з аудиторської діяльності, так і по іншим послугам, пов'язаним з аудитом.

2. Стандарти, що розподіляють обов'язки в рамках аудиторської діяльності (IS А 200-299), визначають умови замовлення на аудит, приблизний зміст договору на виконання аудиторських послуг, а також умови, за яких аудиторський ризик повинен бути знижений до прийнятного мінімуму.

3. Стандарти з планування аудиторської діяльності (IS А 300-399) вимагають, що при плануванні аудиторської перевірки слід чітко визначити коло перевірених питань, склад співробітників, які будуть брати участь у перевірці, необхідність залучення зовнішніх експертів, фахівців інших аудиторських фірм

4. Стандарти щодо використання результатів внутрішнього контролю (IS А 400-499) виходять з принципу необхідності оцінки в рамках зовнішнього контролю ефективності внутрішнього контролю. У ході планування аудиторської перевірки обов'язково слід вивчити загальне ставлення, обізнаність та практичні дії керівництва підприємства по відношенню до системи внутрішнього контролю.

5. Стандарти, що визначають аудиторські докази (IS А 500-599), встановлюють, що аудитор повинен отримати достатню кількість відповідних доказів, що дозволяють зробити обгрунтований ауд висновок, при цьому для отримання аудиторських доказів можуть викор також зов дані, що підтверджують ті чи інші ел перевірки. У цих стандартах наведені приклади процедур перевірки.

6. Стандарти, що передбачають роботу аудитора з інформацією 3-х осіб (IS А 600-699), регулюють питання викор інформації ін аудиторів, взаємодія зі службою вн аудиту, використання роботи експертів.

7. Стандарти, присвячені підсумковим ауд висновкам і звітності (IS А 700-799), встановлюють, що висновки можуть бути безумовно позитивними, умовно позитивними і негативними. МСА також передбачають можливість відмови від складання ауд висновку.

8. Стандарти, що регулюють спеціальні питання (IS А 800-899), визначають питання перевірки інформації, орієнтованої на майбутнє.

9. Стандарти, що регулюють супутні аудиту послуги (18А 900-999).

10. Стандарти, що доповнюють положення з питань міжнародної практики аудиту (I АР S 1000-1100).

15-21