9.Аудиторські докази, їх класифікація та вимоги до них

У МСА № 500 "АД” цей термін трактується, як інф-ція, отримана аудитором для вироблення думок, на яких грунтується підготовка аудиторського висновку та звіту.

АД класифікуються за такими ознаками:

1) за відношенням до об'єктів аудиту: прямі, непрямі;

Прямі отримують безпосередньо з перв. док-в, робочих файлів даних, ін. матер. свідчень які стосуються об’єкта дослідження. При оцінці непрямих доказів визначають взаємозв’язок фактів.

2)відповідно до стадії аудиторського процесу: початкової стадії, дослідної стадії, завершальної стадії;

Докази,отримані на поч. стадії мають попереджуючий характер і часто є непрямими. Докази отримані на дослідній стадії у процесі перевірки об'єктів,становлять основу для ауд. висновку. Ауд. докази завершальної стадії є рез-том процедур, викор-них для уточнення спірних моментів,підтвердження деяких нез'ясованих своєчасно фактів.

3)за джерелами отримання доказів: первинні,вторинні

Перв. докази отримують з першоджерел(прибуткові і видаткові док-ти, акти інвентаризацій). Вторинними можуть бути свідчення повторного хар-ру(наказ керівника).

4)за формою подання: матеріальні, усні;

Матер. докази можуть зберігатись на паперових або технічних носіях інф-ції. Усна інф-ція викор-ся як ауд.доказ при умові надійності.

5)процедури, внаслідок яких отримані АД: факти контролю; підтвердження; документального контролю; спостереження; опитування; аналітичні

Надійність АД залежить від джерела їх отримання - внутр чи зовн, а також від їх характе­ру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.

10.Аудиторські процедури

Аудиторські процедури — це дії аудитора, які він виконує з метою отримання аудиторських доказів у процесі перевірки фінансової звітності підприємства-клієнта. Аудиторські процедури:

- Процедури оцінювання ризиків – ауд. процедури що виконуються для отримання розуміння суб’єкта господарювання та його середовища(включно з його вн. контролем) з метою оцінювання ризиків суттєвого викривлення як на рівні фінансових звітів так і на рівні тверджень.

- процедури по суті – аудиторські процедури, що виконуються для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень, вони включають:

А) перевірку докладної інформації про класи операцій, залишки на рахунках та розкриття інформації

Б) аналітичні процедури по суті

- процедури огляду – процедури, виконання яких вважається необхідним для досягнення мети завдання з огляду, насамперед запиту до управлінського персоналу суб’єкту господарювання та аналітичні процедури, що застосовуються до фінансових даних. Вибір аудитором аудиторських процедур грунтується на оцінці ризику. Чим вища оцінка ризику аудитором, тим достовірніші та до­речніші аудиторські докази, яких прагне аудитор від процедур по суті. Це може впливати як на тип аудиторських процедур, які слід виконати, так і на їхнє поєднання.

Важливим питанням для аудитора є вибір часу застосування ауди­торських процедур: на проміжну дату чи на кінець періоду. Трива­лість виконання аудиторських процедур залежатиме від часу, протя­гом якого будуть отримані аудиторські докази.