3. Становлення і розвиток аудиту в Україні (3)

Ауд. д-сть почала розвиватись в У. з переходом до ринкових відносин. Ауд. послуги особливо були потрібні спільним п-вам, іноз. інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором.

Офіційне визнання обов'язкового аудиту відбулося в 1993 р. через два роки після (проголошення незалежності України у зв'язку з прийняттям ЗУ "Про аудиторську діяльність". З тих пір кожен рік додавав щось нове у теорію і практику аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві.

Таким чином, розвиток аудиту в Укр має 3 етапи:

1)1987-1992 – створення перших ауд структур

2)1993-1998 – фор-ння нормативно-правової бази аудиту в укр. (ухвалення ЗУ "Про ауд. д-сть" 22 квітня 1993 р., який визначив у правовому полі місце аудиту, що дуже важливо)

3)1999-дотепер – д-сть аудиту на новій нормативноо-правовій базі (відмова від ННА і перехід на використання МСА) та посилення монопольного становища провідних іноз аудит фірм в Укр. , розроблення док-тів, які потрібні для реалізації нормативів і викор-ня їх.)

З прийняттям ЗУ "Про ауд. д-сть" становлення і розвиток аудиту здій-лися прискореними темпами. Йдеться насамперед про сертифікацію аудиторів, створення ауд. фірм та надання ліцензії (дозволу) на цей вид д-сті. У 1994-1995 рр. критерієм високої якості роботи аудитора й ауд. фірми була гарантія своєчасності і правильності сплати податків та ін. платежів у бюджет і позабюджетні фонди п-вами після ауд. перевірки. Відносний спад в аудиті відбувся у 1997 р. у зв'язку із законодавчим звуженням кола об'єктів обов'язкового аудиту. В останні роки спостерігається ускладнення ділових госп. оп-й, що вимагає підвищення надійності та достовірності фін. інф-ції в економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фін. звітність окремих п-в, доведення своїх висновків до заінтересованих користувачів такої інф-ції.

Не зважаючи на численні організаційно-методичні перешкоди розвитку аудиту в Україні, спостерігається активне його становлення, що є важливою передумовою підвищення якості аудиту та корисності такого напряму контролю для суб’єктів господарювання.

4. Види аудиту (4)

За формою і метою здійснення А поділ на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться.

З А — незалежний аудит відносно контрольованого п-ва, що здійсн на підставі договору з п-твом-замовником. Метою такого А є перевірка законності господ операцій, достовірності ФЗ, бух балансу, а також визначення, наскільки відповідає ведення БО встановленим стандартам і процедурам.

В А — перевірка, наскільки проведені господ операції відповідають вимогам нормативних документів з ведення БО на п-тві. Його метою є вдосконалення організації та управління виробництвом і пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

По відношенню до вимог законодавства розрізняють обов'язковий та ініціативний аудит . Обов'язковий аудит регламентується державою. 

По об'єктах аудиту розрізняють: банківський аудит; аудит страхових організацій; аудит бірж; інвестиційних інститутів і позабюджетних фондів; загальний аудит; державний аудит. На всі ці види аудиту (крім державного) необхідно мати сертифікат відповідного виду.

Залежно від призначення:

Аудит фінансової звітності - являє собою перевірку звітності суб'єкта з метою винесення висновку щодо відповідності її встановленим критеріям і загальноприйнятим правила бухгалтерського обліку. Цей аудит проводиться сторонніми аудиторами, запрошеними компанією, звіти якої перевіряються.

Податковий аудит - це аудиторська перевірка правильності, повноти нарахування і сплати податків, дотримання податкової політики.

Аудит на відповідність вимогам - це аналіз визначення фінансової або господарської діяльності суб'єкта з метою визначення її відповідності зазначеним умовам, правила чи законам.

Управлінський (виробничий) аудит - це перевірка і вдосконалення організації та управління підприємством, якісних сторін виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва і фінансових вкладень, продуктивності, раціональності використання коштів, їх економії.

За характером перевірки розрізняють:

§ підтверджує аудит (перевірка та підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності);

§ системно-орієнтований аудит (аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю.);

§ аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи в областях з більш високим можливим ризиком , що значно спрощує аудит в областях з низьким ризиком).