23. Коли покращена ґрунтова дорога примикає до дороги з твердим покриттям, то при векторизації створюється

а) – два об’єкти (покращена ґрунтова дорога і дорога з твердим покриттям) і вони зв’язуються вузлами ;

24. Річка векторизуються як в) – або лінійний, або площовий в залежності від масштабу карти;

25. При накладанні об’єктів „річка” і „міст” а) – об’єкт „річка” під мостом векторизується, а об’єкт „міст” виноситься на передній план;

26. При проходженні дороги в тунелі б) – дорога тунелем не розривається;

27. Напрямок векторизації горизонталей повинен бути таким, щоб б) – справа було нижче;

28. Обсяг растрового файлу залежить від дозвільної спроможності при скануванні а) – прямо пропорційно;

29. Встановлення необґрунтованого „порогу білого кольору” при скануванні призводить в) – або до появи на растрі „сміття”, або до втрати існуючих об’єктів, в залежності від того чи надто низьке чи надто високе значення порогу встановлено;

30. За семантичні характеристики висоти дерев в лісі приймають б) – середнє значення із висот дерев;

31. За семантичну характеристику глибини яру приймають а) – максимальне значення глибини;

32. Відмітити етап, який не відповідає порядку роботи з векторизатором3) – створення бібліотеки семантичних характеристик;

33. Перші цифрові карти були створені за допомогою б) – дигітайзерної технології;

34. Напрямок векторизації водопроводу повинен б) – співпадати з напрямком подачі води;

35. При векторизації лісу, в якому є просіки б) – створюється кілька об’єктів – „ліс”, границями яких є просіки;

Блок № 2 (правильна відповідь на одне запитання – 7 балів)

Виберіть правильні відповіді із запропонованих (кількість правильних відповідей може бути від 1-єї до 4-х)

1. До системи кодування картографічних об’єктів висуваються такі вимоги:

а) – довжина і структура коду будь-якого картографічного об’єкту повинна бути однаковою;

б) – довжина і структура коду повинна забезпечувати однозначну ідентифікацію картографічного об’єкту і можливість розширення системи кодів;

г) – система кодування включає ті об’єкти, які визначені в системі класифікації;

2. При виведенні цифрових векторних карт на монітор комп’ютера відбувається

б) – перетворення цифрової векторної інформації у растрову форму;

3. Ознакою комірки растрового файлу може бути:

а) – код (ознака) кольору комірки;

4. Розташувати фактори в порядку зростання кількості похибок, які вони вносять в ЦКМ:

- вплив людини;

- вплив програмного забезпечення;

– вплив технічних засобів

б) – людина - технічні засоби - програмне забезпечення;

5. Стиснення цифрової векторної інформації може відбуватись:

а) – в режимі реального часу;

б) – в режимі постопрацювання ;

в) – під час введення (збору) векторної інформації;!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

6. Напрямок векторизаціїплощових об’єктів повинен здійснюватись

а) – за годинниковою стрілкою;

7. Якщо площовий об’єкт виходить за рамку номенклатурного листа, то при векторизації його потрібно

б) – замкнути по лінії рамки лише у випадку коли вся територія, для якої створюється векторна карта лежить в межах цього листа;!!

в) – не замикати, якщо передбачається зшивати декілька листів в один масив цифрової карти; !!!!

8. Надійність технічних засобів при створенні ЦКМ може визначатись

а) – часом безпомилкової роботи до першої відмови;

б) – імовірністю безпомилкового функціонування на протязі певного періоду;

в) – кількістю відмов за певний період часу;

г) – часом, що затрачується на відновлення технічного засобу після виходу з ладу;

9. Шаблон векторної карти містить

а) – бібліотеку умовних знаків;

б) – бібліотеку семантичних характеристик;

Блок № 3 (правильна відповідь на одне запитання – 10 балів)

Необхідно обґрунтувати відповідь, привести послідовність рішення.

1. Відомі планові координати 3-х точок в умовній системі координат та в Державній системі координат. Обґрунтувати вибір методу трансформації системи координат для цифрової карти місцевості.

б) – афінне перетворення;

г) – білінійне перетворення.

Існує три методи трансформації: проективний, афінне перетворення і білінійне перетворення. Проективний метод потребує мінімум 4 точки, для яких відомі координати, а афінне і білінійне перетворення – 3 точки, тому обираємо два останні методи.

афінне

Невідомих коефіцієнтів є шість, тому потрібно мінімально три точки з відомими координатами в обох системах.

білінійне

Воно також потребує мінімум трьох точок.