Економічна сутність інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб’єктів і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. У широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є одержуваний від них прибуток. При послідовному перебігу цих процесів прибуток одержується відразу ж після здійснення інвестицій у повному обсязі. При рівнобіжному їх перебігу одержання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування. При інтервальному перебігу зазначених процесів між періодом завершення вкладання капіталу й одержання прибутку проходить певний час.

Досить часто, особливо раніше, термін «інвестиції» ототожнювався з терміном «капітальні вкладення». При цьому інвестиції розглядалися як вкладення коштів у відтворення основних фондів. Але водночас інвестиції можуть здійснюватися й в оборотні активи, і в різноманітні фінансові інструменти, і в окремі види нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення є вужчим поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їхній аналог.

Нерідко інвестиції визначають як вкладення коштів. У сучасних умовах інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, а й в інших формах — рухомого і нерухомого майна, різноманітних фінансових інструментів, нематеріальних активів тощо.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно;

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Інвестиції відіграють велику роль у розвитку й ефективному функціонуванні економіки. Для того, щоб визначити цю роль, розглянемо — валові і чисті інвестиції.

Валові інвестиції являють собою загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому або іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій є негативною величиною, це означає зниження виробничого потенціалу і, як наслідок, зменшення обсягу випущеної продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, тому що виробничий потенціал залишається при цьому незмінним. І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є величиною позитивною, це означає, що економіка перебуває в стадії розвитку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу.

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутків. При цьому темпи зростання суми прибутків значно перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій. Пояснимо це на такому прикладі.

Існує досить багато чинників, що впливають на обсяг інвестицій. Насамперед він залежить від розподілу одержуваного прибутку на споживання і заощадження. В умовах низьких середніх прибутків на одну особу основна їх частина витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення їхньої частки, що спрямовується на заощадження, тобто слугує джерелом

інвестиційних ресурсів. Іншими словами, зростання частки заощаджень викликає відповідне зростання обсягу інвестицій, і навпаки.

Значний вплив на обсяг інвестицій справляє очікувана норма чистого прибутку. Це пов’язано з тим, що прибуток є основним спонукальним мотивом інвестицій. Чим вища очікувана норма чистого прибутку, тим, відповідно, вищим буде й обсяг інвестицій, і навпаки.

Істотний вплив на обсяг інвестицій має також ставка позичкового процента. Річ у тім, що в процесі інвестування використовується не тільки власний, а й позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового процента, то за інших рівних умов інвестування виявиться ефективним. Тому зростання ставки позичкового процента викликає зниження обсягу інвестицій, і навпаки.

Кириленко І.В.

студентка 4 курсу напряму підготовки

« Фінанси і кредит»

ОНУ імені І.І. Мечникова Науковий керівник:

д.е.н.,професор Осіпов В.І.

ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

Постановка проблеми:Найголовнішою проблемою для діяльності комерційних банків України являється недовіра населення до банків та гарантування його вкладів, важливим є підвищення ефективності роботи Фонду гарантування вкладів населення, яка залежить насамперед від того, наскільки швидко він зможе виплатити гроші після настання факту недоступності внесків.

Мета доповіді: Обґрунтування шляхів вдосконалення кредитної діяльності комерційних банків.

Основна частина: Комерційний банк - недержавне кредитна установа, що здійснює банківські операції для юридичних і фізичних осіб (розрахункові, платіжні операції, залучення вкладів, надання позик, а також операції на ринку цінних паперів та посередницькі операції).Проблеми комерційних банків є зовнішні та внутрішні. До зовнішніх проблем комерційних банків відносять:- високу концентрацію капіталу.

А до внутрішніх відносять:- низький рівень капіталізації;- проблема надійності і забезпеченості виданих кредитів;- проблема банківської таємниці.

У банківській системі, як і в інших сферах національної економіки, відбувається становлення ринкових, конкурентних засад. Рівновага на банківському ринку, а, отже, й стабільність банківської системи безпосередньо залежать від стану конкуренції. З огляду на це на нинішньому етапі розвитку ринкових відносин в Україні першочергового значення набуває підвищення конкурентоспроможності банківського сектора. Розгляданням цього питання займалися такі вчені, як: Г. С. Панова, В. І. Чер­касова, К. К. Садвакасова, О. І. Лаврушина та інші.

Стосовно проблеми низького рівня капіталізації комерційних банків, то вирішити її адміністративним тиском на банки (збільшення мінімального розміру статутного фонду, посилення вимог щодо капіталізації прибутків тощо) неможливо. Вирішити її можливо лише на шляху прискорення ринкової трансформації економіки (наприклад, стимулювання конкуренції, прискорення приватизації, що призведе до пожвавлення банківської діяльності на ринку цінних паперів), зростання її ефективності, оздоровлення державних фінансів і підвищення прибутковості банків.

Також необхідністю є впровадження нових банківських послуг та поліпшення якості і збільшення кількості уже існуючих. Зокрема слід розвивати найперспективніші послуги такі як: трастові, послуги зі збереження цінностей, консультаційні та інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних, гарантійні та посередницькі послуги, факторингові та лізингові операції та ін. При цьому надзвичайно важливо розвивати їх у напрямі Інтернет-банкінгу, необхідність якого викликана науково-технічним прогресом та сучасним розвитком суспільства.

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відно­син, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє головну роль у забезпеченні руху грошових пото­ків, створюючи базові передумови суспільного відтворення. Головною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провід­не місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Кредит – це позичковий капiтал банку у грошовiй формi, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченостi, повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання. Метою банкiвського бiзнесу є отримання зиску за рахунок вмiлого, рацiонального та безпечного вкладення банкiвського капiталу. Основна робота з організації кредитного процесу в банку включає такі етапи: формування портфеля кредитних заявок; проведення переговорів із потенційним клієнтом; прийняття рішення про доцільність надання кредиту та його форму; оформлення кредитної справи; робота з клієнтом після отримання ним позики; повернення кредиту з процентами і закриття кредитної справи.

Весь процес кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль»  розподіляється на такі етапи: отримання та розгляд кредитної заявки; безпосередня співбесіда з потенційним позичальником; оцінка кредитоспроможності; підготовка до складання кредитного договору; кредитна угода; моніторинг і контроль якості виданих кредитів; запропонування клієнту змінити умови кредитування шляхом проведення реструктуризації його заборгованості.

Однією з найважливіших функцій комерційних банків є функція фінансового посередника, коли, з одного боку, банки залучають заощадження вкладників, а з іншого – здійснюють інвестиції (вкладання коштів). Створення сприятливого середовища для цього i повинно стати серцевиною банківських реформ.

В сучасних умовах в Україні особливу увагу необхідно приділяти розвиткові споживчого кредиту, в чому має допомогти вивчення іноземного досвіду. Розвиток цього виду кредиту насамперед допоможе підвищити життєвий рівень населення. Але з іншого боку, саме низький рівень доходів населення – головна причина того, що надання населенню споживчих кредитів банками майже не відбувається.

Шляхи удосконалення процесу кредитування АТ «Райффайзен Банк Аваль» як: запровадження нових видів банківських продуктів для юридичних осіб, таких як револьверне та контокорентне кредитування; запровадження нових видів банківських продуктів для фізичних осіб з орієнтацією на найменш захищені верстви населення; створення програми з кредитування підприємців, які бажають створити власну справу (кредитування стартового капіталу); стимулювання потенційних клієнтів для отримання кредиту саме в АТ «Райффайзен Банк Аваль» шляхом впровадження диференціації рівня процентних ставок відповідно до результатів аналітичної роботи стосовно кожного індивідуального позичальника та відповідно до умов позичкової операції, визначених у процесі структурування кредиту; розширення складу фінансових коефіцієнтів, які використовуються банком для аналізу кредитоспроможності позичальника, що дає можливість отримати різнобічну оцінку його господарської діяльності та у певній мірі нівелювати розбіжності, що можуть виникати між прогнозованими і фактичними тенденціями, що складаються у процесі індивідуального відтворення; індивідуальний підхід при зборі проблемної заборгованості; вдосконалення роботи щодо оцінки ділової репутації клієнта.

Висновки: Для підвищення ефективності діяльності сучасної банківської системи необхідно здійснювати активні реформи, зокрема: вдосконалити корпоративне управління в банках, встановити механізм оперативного списання безнадійної заборгованості, проводити більш гнучку процентну політику, вдосконалити процедури реорганізації та ліквідації банків та ін..

Отже можна зробити висновок,що вітчизняним банкам потрібно звернути увагу на зарубіжний досвід індивідуального підходу до позичальників у плані погашення позик і застосування процентних ставок за кредит, враховуючи ситуацію в реальному секторі економіці.

Напрями подальших досліджень: Додатковий пошук шляхів та проблем вдосконалення кредитної діяльності комерційних банків.

Список використаних джерел

1.  Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: / Л.О. Примостка. підруч. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К.: КНЕУ, 2012. – 468 с.

 2. Сало І.В. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. / Сало І.В., Криклій О.А. –  Суми: ВТД Університетська книга , 2009. – 314 с.

Козак К.Б.,

к.е.н., доцент кафедри

економічної кібернетики та прикладної економіки,

ОНУ імені І.І.Мечникова