16.Золотовалютні резерви: сутність, призначення та роль в механізмівалютного регулювання.

Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів тазолота, які належать державі і перебувають у розпорядження органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на

регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Призначення золотовалютних резервів (цілі накопичення золотовалютних резервів):

1) трансакційне призначення - забезпечення країни достатнім запасомміжнародних платіжних засобів, з тим , щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями,

2) інтервенційне призначення - забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку грошей, з тим , щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти.

Ролі золотовалютного резерву:

1)оптимізація обсягу золотовалютних резервів, (зниження обсягів золотовалютних резервів погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у монетарній сфері, а завищення - призводить до заморожування значної частини національного багатства країни на тривалий період);

2)інтервенційне використання золотовалютних резервів, (якщо в країні відбувається економічне зростання та досягнута макроекономічна стабілізація, політика валютної інтервенції стає вирішальним інструментом валютного регулювання);

3)розміщення золотовалютних резервів, (Важливе значення для страхування від знецінення. Тому золотовалютні резерви тримаються у кількох найбільш сталих валютах, що використовуються як міжнародні платіжні засоби).

17. Функції та роль кредиту в ринковій економіці

Кредитні відносини зародилися на перших етапах становлення й розвитку товарного виробництва та обміну. Кредит необхідний для підтримки безперервного кругообороту фондів підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що набуває особливого значення за ринкових умов. Більшість суб’єктів господарювання потребують кредитів, щоб компенсувати тимчасовий розрив між виробничим циклом і періодом реалізації продукції, тобто між оплатою поточних витрат і надходженням виторгу.

Кредит забезпечує безперервну зміну функціональних форм виробничих фондів. Матеріальною основою виникнення кредиту є кругообіг і обіг оборотного й основного капіталів у процесі виробництва та реалізації товарів.

Основною причиною виникнення кредиту є кругообіг оборотного капіталу. Цей кругообіг має дві особливості: нерівномірність і безперервність. Нерівномірність кругообігу оборотного капіталу призводить до того, що в одних економічних суб’єктів у певний період часу капіталу є більше, ніж потрібно для підтримання виробництва, а в інших – навпаки, відчувається його нестача. Саме тому виникає необхідність у перерозподілі капіталу. Нерівномірність кругообігу капіталу по-різному проявляється у підприємств із сезонним і несезонним характером виробництва.

Сутність кредиту проявляється в його функціях:

 перерозподільна – кошти економічних суб’єктів, які мають їх у надлишку, можуть бути передані тим економічним суб’єктам, які відчувають нестачу коштів, і це сприятиме безперервності процесу виробництва та прискоренню руху капіталу;

 емісійна – на основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів;

 контрольна – забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

Роль кредиту полягає в наступному.

1. Кредит забезпечує безперервність процесів розширеного відтворення, за його допомогою можна подолати сезонність виробництва і скоротити загальний обсяг коштів, які повинні мати в наявності суб’єкти господарювання.

2. За допомогою кредиту центральний банк має можливість впливати на пропозицію грошей.

3. За допомогою державного кредиту можна вирішити проблему покриття дефіциту державного бюджету.