12.Валютний ринок:сутність,ф-ції та операції

Валютний ринок: суть та основи функціонування

Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку — продавці, покупці, посередники; об'єкти — юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Функції валютних ринків:

— забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

— диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

— отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку в вигляді різниці курсів валют;

— регулювання економіки.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій.

Валютні операції — це операції, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за:

— терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;

— механізмом здійснення операцій: операції спот, форвардні, ф'ючерсні, опціонні;

— формами здійснення: безготівкові та готівкові;

— масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (між банками та їх клієнтами).

13.Валютний курс: сутність, види, функції, типи режимів валютних курсів

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності завжди виникає потреба в обміні однієї національної валюти на іншу. Саме тому встановлюється валютний курс.Валютний курс - це вартісна категорія, властива товарному виробництву, яка виражає виробничі відносини між товаровиробниками, світовим ринком. Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Якщо дати більш конкретне визначення цій категорії, то валютний курс є ціною грошової одиниці однієї країни, вираженою в грошових одиницях іншої країни у операціях купівлі-продажу. Така ціна може встановлюватись виходячи із співвідношення попиту і пропозиції на певну валюту в умовах ринку або бути суворо і чітко регламентованою рішенням уряду держави або його головним фінансово-кредитним органом - центральним банком.

За допомогою валютних курсів здійснюються такі їхні функції:

засіб інтернаціоналізації грошових відносин (створюється цілісна світова система грошей);

порівняння, зіставлення вартостей (пін) товарів на національному і світовому ринках. На цій основі національні витрати порівнюються з суспільно необхідними інтернаціональними витратами праці;

зіставлення цінових структур і результатів відтворювального процесу окремих країн (порівняння рівнів продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати, платіжного балансу);

перерозподіл національного продукту між країнами, які мають зовнішньоекономічні зв'язки.

Чинники, від яких залежить валютний курс: попит і пропозиція на валютному ринку, що встановлюється в кожному конкретному випадку; стан платіжного балансу держави; рівень інфляції; різниця процентних ставок у різних країнах; ступінь довіри до валюти на світових валютних ринках; міждержавна і соціальна стабільність держави, напрям її зовнішньополітичного курсу, міждержавний авторитет; збільшення національного доходу; валютна політика; розвиток фондового ринку; діяльність валютних ринків тощо.

Зміни валютного курсу у зв'язку з дією названих вище чинників впливають на розвиток внутрішньогосподарських процесів і на зовнішньоекономічні позиції країн. Йдеться про вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю, рух довго- і короткострокових капіталів, платіжний баланс країни. Залежно від цілей зовнішньоекономічної політики уряд може обирати, використовувати і змінювати різні інструменти валютного регулювання. Зокрема, широко використовують методи девальвації та ревальвації грошових одиниць.

Девальвація - цілеспрямовані дії на зниження національного курсу валюти країни щодо твердих валют для стимулювання на внутрішньому ринку споживчого попиту, підвищення конкурентоспроможності і поліпшення торгових позицій на світовому ринку.

Ревальвація - це дії з метою підвищення курсу національної валюти для утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту та стимулювання товарного імпорту і припливу іноземних інвестицій. Ревальвація - процес, зворотний девальвації.

Основними методами регулювання валютних курсів є такі:

валютна інтервенція;

валютні обмеження;

широкий комплекс заходів щодо регулювання платіжного балансу.

Розрізняють національне і міжнаціональне регулювання валютних курсів. У першому випадку регулюючими суб'єктами є центральний банк і державна казна, в другому - міжнародні фінансово-кредитні організації.

Наприклад, за національного регулювання валютних курсів в Україні використовують певні механізми. Наприклад, механізм валютної інтервенції, який спрямований на купівлю-продаж власної валюти або конкурентної валюти іншої країни. Такі операції впливають на зміну попиту і пропозиції на валютному ринку.

Разом з валютною інтервенцією широко застосовують відповідне регулювання облікових ставок НБУ. Збільшення облікової ставки призводить до зростання курсу валюти за рахунок збільшення попиту, а зменшення - до зниження цього курсу.

Використовують також метод прямого втручання держави в механізм формування обмінних курсів. Він застосовується при контролі за рухом капіталу, блокуванні валютної виручки, регламентації вивозу валюти громадянами.

На валютні курси впливає регулювання платіжного балансу країни за допомогою експортних субсидій, митних тарифів.

Види валютних курсів. Конвертованість валюти, її види і умови

Розрізняють три види валютних курсів:

офіційний (фіксований) курс валюти - це встановлені урядом постійні фіксовані пропорції (співвідношення) обміну національної валюти на іноземні і навпаки - на основі взаємного паритету;

ринковий (гнучкий) валютний курс, що формується і вільно змінюється на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

змішаний (плаваючий) курс валюти є контрольованим курсом, різновидом ринкового курсу, який допускає використання механізму валютного регулювання. Застосовується щодо експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу тощо.

Основою курсів валют є співвідношення купівельних спроможностей певних валют.

Купівельна спроможність валюти - це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю.

Паритет купівельної спроможності (РРР) - це співвідношення купівельної спроможності валют.

Методика визначення РРР:

а) на основі порівняння рівня цін споживчого кошика;

б) на основі співвідношення витрат виробництва;

в) на основі співвідношення ефективних виробничих витрат:

де — рівень цін за відповідний період;

А, В - країни, що порівнюються.

Категорія «валютний курс» тісно пов'язана з категорією «конвертованість валюти».

Конвертованість валюти - це здатність її до обміну на інші валюти для будь-яких операцій.

З цієї точки зору валюту поділяють на вільно конвертовану, частково конвертовану і неконвертовану.

Вільно або повністю конвертована валюта - це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші чужоземні валюти. Сфера обміну вільно конвертованої валюти поширюється як на поточні операції, пов'язані з повсякденною зовнішньоекономічною діяльністю (зовнішньоторговельний обмін, неторговельні платежі, чужоземний туризм), так і на операції щодо зовнішніх кредитів та закордонних інвестицій. Режим вільної конвертації валюти практично означає відсутність будь-яких валютних обмежень. Повна конвертованість валюти - це можливість вільного обміну на іноземну валюту для всіх категорій власників (фізичних чи юридичних осіб, вітчизняних чи зарубіжних) у будь-яких видах валютних операцій.

Частково конвертована валюта - національна валюта країн, у яких застосовують валютні обмеження для резидентів і окремих видів обмінних операцій. Як правило, частково конвертована валюта обмінюється тільки на деякі чужоземні валюти і з окремих видів міжнародного платіжного обігу. Тобто обмін дозволяється тільки на певні валюти, для певних власників або за окремими операціями.

Часткова конвертованість валюти має підвиди:

зовнішня конвертованість — це повна свобода валютних операцій для здійснення розрахунків із закордоном, яка надається лише іноземним (фізичним і юридичним) особам, тобто нерезидентам. На їх рахунках може вільно нагромаджуватись валюта, а також переказуватись за кордон;

внутрішня конвертованість - право обмінних операцій надається лише юридичним і фізичним особам певної країни -резидентам. Останні можуть вільно обмінювати національну валюту на іноземну і здійснювати вільні платежі за кордон;

конвертованість за поточними операціями або переміщенням капіталів і кредитів - дозвіл на обмін національної валюти дається лише для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин за поточними операціями;

неконвертована валюта - це національна валюта, що функціонує в межах тільки однієї країни і не обмінюється на інші чужоземні валюти.

До неконвертованих валют належать валюти, щодо яких застосовують різні обмеження і заборони на ввезення, вивезення, продаж, купівлю, обмін на чужоземні валюти, а також використовують різні заходи валютного регулювання, зокрема, валютні коефіцієнти, з метою обмеження обігу цих валют.

Отже, чим більше держава регламентує можливість валютного обміну, тим нижча конвертованість валюти, і навпаки. Умовами конвертованості валют є:

високорозвинена грошова і банківська системи;

чітко налагоджений ринковий механізм;

нагромадження певних золотовалютних резервів;

свобода експортно-імпортних відносин.

Стійка конвертованість валюти свідчить про стабільний стан економіки. Повна конвертованість забезпечується у тому випадку, якщо країна досягає високого, стабільного рівня розвитку економіки, властивого, наприклад, таким країнам, як США, Японія та іншим західноєвропейським країнам.

Встановлення курсів обміну чужоземних валют на національну називається котируванням чужоземних валют. Розрізняють методи прямого і непрямого валютного котирування. Пряме котирування здійснюють шляхом вираження чужоземної валюти певною кількістю одиниць національної. За непрямого котирування національну валюту прирівнюють до певної кількості одиниць чужоземної валюти. Числове значення валютного курсу визначають, як правило, з точністю до 1:10 000, тобто до четвертого знака після коми. Офіційне котирування чужоземних валют публікують у періодичних виданнях і використовують як довідкову інформацію. За ринкового котирування чужоземних валют, яке здійснюється комерційними банками, зазвичай вказують курси покупця і продавця для угод з різними умовами і термінами.

Розрізняють котирування валют по крос-курсу, спот-курсу, форвард-курсу.

Крос-курси - це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсу по відношенню до курсу третьої валюти. Спот-курс - біржова або позабіржова угода про продаж валюти, яка передбачає її негайну поставку й оплату. За укладення валютної угоди на умовах «спот» передача валюти відбувається протягом однієї доби. Величина валютного курсу за операціями «спот» може відрізнятись від курсу за іншими угодами.

Форвард-курси (курси валют за терміновими угодами) слугують реальним показником того, яку вартість матиме валюта через певний період часу, або принаймні точно визначають основні напрями зміни валютного курсу в майбутньому. Інформація котирування валют, тобто про курси обміну національної валюти на чужоземні або чужоземних валют між собою, надається у вигляді зведеної таблиці-бюлетеню курсів чужоземних валют. В Україні Бюлетень курсів чужоземних валют є нормативним документом Національного банку України, обов'язковим для використання на території держави у розрахунках, які потребують перерахування чужоземної валюти в українські гривні і навпаки. Інформація Бюлетеня курсів чужоземних валют є базовою для комерційних банків щодо встановлення ними курсів купівлі-продажу валют.

Валюта, щодо якої в тій чи іншій країні або фінансовому центрі здійснюється котирування інших валют (наприклад долар ОША), називається базисною валютою.

Курси чужоземних валют встановлюються і на валютних біржах.

Біржове котирування валюти реєструється і публікується котирувальними біржовими комісіями у спеціальних біржових бюлетенях, а також подається на дисплейні пристрої. Біржі, як правило, публікують котирування на початок і кінець ранкових та вечірніх торгів, котирування продавців і покупців за різними видами угод, а також середні котирування за день, тиждень тощо.