24. Характеристика банківських послуг

Універсалізація банківської діяльності, зростання конкуренції між банками та необхідність отримання додаткових доходів пов'язані з упровадженням та розвитком банківських послуг.

Особливість банківських послуг полягає у такому:

1) для надання банківських послуг банкам, як правило, не потрібні додаткові ресурси;

2) найбільшу частину доходів від надання послуг банки одержують у вигляді комісії;

3) при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані з матеріальними наслідками.

Банківські послуги класифікують за різними ознаками:

1. Залежно від руху матеріального продукту:— послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування);— чисті послуги (наприклад, консультаційні).

2. Залежно від контингенту споживачів:— послуги юридичним особам;— послуги фізичним особам.

3. Залежно від відображення послуги у балансі:— балансові;

— позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку).

4. Залежно від плати за надання послуг:— платні;— безоплатні.

5. Залежно від можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру плати:— послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитні, валютні);— послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);— послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами).

Посередницькі послуги — це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона (банк), що виступає посередником між замовником і виконавцем.

Консультаційні послуги банки надають з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм надавати інформаційні послуги. До них відносять:

1) одержання, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами, державою;

2) використання інформації — задоволення інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб;

3) поширення інформації;

4) зберігання інформації.

Інформація може бути відкрита і з обмеженим доступом. До останньої належить конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають банки, можна віднести:

— інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютних ресурсів, оподаткування;

— надання копій грошово-розрахункових документів;

— допомогу в розшуку перерахованих сум;

— надання інформації про прийняття НБУ та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

— доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність;

— сприяння в підборі партнерів, засновників, учасників обмінних операцій.

Гарантії та поручительства — це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між будь-якими суб'єктами правовідносин.

Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, під гарантією потрібно розуміти зобов'язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала відповідну грошову суму.

До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Банківські гарантії відомих своєю платоспроможністю банків фактично означають доступ клієнта і до кредиту.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо зобов'язання не виконується.

Поручитель, який виконав зобов'язання боржника, набував всіх прав кредитора за цим зобов'язанням, тобто зберігає право вимоги до боржника (регресії вимоги).

Трастові послуги — послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа — засновник (установник управління) передає своє майно у розпорядження іншій особі — довірительному власнику (управителю) для управління в інтересах третьої особи — бенефіціара (вигодонабувача).

У Законі України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що банки можуть здійснювати лише довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Факторинг — це послуга банку, яка полягає у викупі платіжних вимог у постачальника товарів (послуг).

Сутність факторингу полягає у фінансуванні під відступлення права грошової вимоги, коли одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Форфейтинг — це купівля на безповоротній основі у кредитора боргу, вираженого в обіговому документі.

Банки також можуть надавати додаткові послуги своїм клієнтам зі зберігання цінностей у трьох формах:

І. Зберігання цінностей клієнтів у сховищі:

ІІ. Надання клієнтам сейфів у приміщенні банку (договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком):

ІІІ. Надання нічних сейфів клієнтам.

Останнім часом у банківській практиці широкого розповсюдження набуває лізинг. Термін "лізинг" запозичений з англійської "lease", що означає найм будь-якого виду, а поняття "лізинг" ("leasing") — найм рухомих речей.