
- •Резистор r9 обираю типу sqp 10 .
- •1.8 Загальні відомості про монтаж і складання проектованого виробу.
- •Кількісна оцінка технологічності друкованого вузла
- •2.2 Визначення оптової ціни виробу
- •2.3 Визначення економічного ефекту від впровадження проектованого виробу
- •2.4. Техніко-економічні показники розроблюваної конструкції
- •3. Охорона праці
- •3.1. Визначення групи горючості матеріалів і речовин
- •3.2. Особливості горіння твердих горючих матеріалів.
- •3.3. Первинні засоби пожежогасіння
- •4. Спеціальна частина
2.2 Визначення оптової ціни виробу
Величина прибутку:
П=СВ·0,15 [Л.7 ст.56] (2.10)
П =480,36·0,15=72,06 (грн )
Ціна виробу без ПДВ:
Ц=СВ+П [Л.7 ст.56] (2.11)
Ц =480,36+72,06=552,42 (грн.)
Ціна виробу з ПДВ:
Цпдв=Ц+Ц·0,2 [Л.7 ст.56] (2.12)
Цпдв = 552,42+552,42·0,2 = 662,9(грн )
2.3 Визначення економічного ефекту від впровадження проектованого виробу
Розрахунок економічного ефекту від впровадження у виробництво проектованого виробу включає розрахунок зниження собівартості продукції, розрахунок зниження трудомісткості виробу та ріст продуктивності праці.
1) Зниження собівартості:
ΔСВ=(СВбазова-СВпроектна/СВбазова)·100%
[Л.7 ст.56] (2.13)
ΔСВ=(491,404-480,36/491,04) ·100%=2,17%
2) Зниження трудоємкості виробу розраховуємо за формулою:
ΔТ=(∑ ТШТбазове-∑ ТШТпроектоване/∑ ТШТбазове)·100%
ΔТ=(228-220/228)·100%=3,5% (2.14)
Ріст продуктивності праці:
ΔПП=100·ΔТ/100-ΔТ [Л.7 ст.56] (2.15)
ΔПП =350/96,5=3,5
Умовно річна економія:
Е=(СВбазова-СВпроектна)·N [Л.7 ст.56] (2.16)
Е = 10,65 · 23000 = 244950(грн)
Чиста теперішня вартість проекту (NPV)
[Л.4
ст.95]
(2.11)
K-капітальні вкладення
Гп- грошовий потік за n-ний рік (грошовий потік – прибуток плюс
амортизаційні відрахування) грн.
Е-дисконтна ставка
Тн.в-кількість років до повного відшкодування
Нв- невідшкодовані витрати останього року
2.4. Техніко-економічні показники розроблюваної конструкції
Техніко-економічні показники проектованого виробу зводимо в таблицю:
Таблиця 2.5 Техніко-економічні показники проектованого виробу
Назва показників |
Од.вим |
Показники |
Програма випуску Трудомісткість виробу Заробітна плата на виріб Повна собівартість виробу Ціна з ПДВ Зниження собівартості Ріст продуктивності праці Умовно-річна економія |
шт. хв. грн. грн. грн. % % грн. |
23 000 220 56,46 480,36 662.9 3,5% 3,63 244956 |
3. Охорона праці
3.1. Визначення групи горючості матеріалів і речовин
Пожежовибухонебезпеку в умовах виробництва характеризує група горючості матеріалів та речовин.
Пожежовибухонебезпека – це сукупна властивість матеріалів і речовин, що характеризують їх здатність до виникнення й поширення горіння.
Усі матеріали і речовини у пожежному відношенню характеризуються показником горючості.
Горючість – це здатність матеріалів і речовин спалахувати під дією джерела запалювання та продовжувати горіти після його вилучення.
За горючістю всі матеріали й речовини поділяються на:
негорючі – це такі, які під дією вогню або високих температур не спалахують, не тліють і не обвуглюються (усі природні і штучні неорганічні матеріали: алебастр, гіпс, залізобетон, метал і ін.);
важкогорючі – це такі, які під дією вогню спалахують, тліють або обвуглюються й продовжують горіти, тліти або обвуглюватися тільки за наявністю джерела запалювання (гіпсові матеріали, просочена деревина, фіброліт);
горючі – це такі матеріали, які під дією вогню тліють, спалахують, обвуглюються й продовжують горіти, тліти або обвуглюватися після вилучення джерела загорання (всі органічні матеріали, лісоматеріали, папір і ін.).
Групи горючості матеріалів визначаються експериментальним
шляхом у трубчатих, шахтних печах або приладі «вогняна труба».
Показники горючості використовуються для аналізу пожежної небезпеки, при експертизах проектів, при виборі вибухозахищеного електрообладнання та розробки заходів забезпечення пожежної безпеки технологічних процесів відповідно до ГОСТу. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин характеризуються показником горючості.
Горючість - це здатність матеріалів та речовин спалахувати під дією джерела запалювання та продовжувати горіти після його вилучення.
За горючістю матеріали і речовини поділяються на три класи: негорючі, важкогорючі і горючі.
Негорючі (неспалимі) - це такі, які під дією вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються (природні й штучні неорганічні матеріали — алебастр, залізобетон, пемзобетон, метал, мармур та ін.).
Важкогорючі (важко спалимі) - це такі, які під дією вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються тільки за наявності джерела запалювання, а після його вилучення горіння або тління припиняється (гіпсові з органічним наповнювачем і мінеральні плити з бітумним заповнювачем, просочена антипіренами деревина, полімерні матеріали, асфальтобетон, гіпсова штукатурка та ін.).
Горючі (спалимі) - це такі, які під дією вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються і продовжують горіти, тліти або обвуглюватися після вилучення джерела запалювання (всі органічні матеріали).
Групу горючості матеріалів визначають експериментальним шляхом і використовують для аналізу пожежної небезпеки.