43. Природні основи суспільства. Значення території.

Етимологічно, тобто відповідно допервісного значення слова, поняття “природа” є похідним від слів “при роді” (тобто родовій общину), “природах”, “при родильниці” (тобто при народженні, адже природа породжує людину). Але це поняття і влітературі, і в буденній мові вживається неоднозначно.У найширшому розумінні природа – це все існуюче, весь світ у багатоманітності його проявів. У цьомузначенні поняття “природа” охоплює все сутнє, весь Всесвіт, воно близьке до поняття “матерія”. Природане має ні початку, ні кінця, безкінечна у просторі і часі, перебуває в безперервному русі, змінах. Про цеговорив І.Кант, підкреслюючи, що природа у загальному розумінні слова є існування речей,підпорядкованих законами. У цьому сенсі природа включає в себе і суспільство.В іншому розумінні природа – це об’єкт науки, точніше – сукупність об’єкт “наук про природу”,природознавства.Але найбільш вживаним є розуміння природи як сукупності об’єктивних умов існування людства,оточуючого його середовища, як частини матеріального світу, що певною мірою протистоїть суспільству. Людина у своїй діяльності протиставлена природі, але водночас вона є частиною і породженням великої “матері-природи”. Природа ж пов’язана сама з собою, оскільки людина є її частиною. Тому культурнійісторії людства передувала природна передісторія, в процесі якої складалися природні передумовисуспільного життя.Але природа для людини – не лише умова її існування, не тільки сфера її перетворюючої діяльності. На цихзасадах виникають і розвиваються й інші форми відносин людини з природою, зокрема, крім практичного,пізнавальне відношення, яке реалізується у формі передусім природничих наук, оціночне ставлення доприроди, яке має відображення у поняттях блага, краси, добра тощо. У сучасному світі людина вперше засвою історію змушена також брати на себе відповідальність за збереження тієї частини природи, яка включена до сфери розвитку продуктивних сил суспільства і стає дедалі ширшою. Найзагальніше уявлення про взаємодію людини і природи дає нам поняття “навколишнє середовище”, або “довкілля”. Це середовище звичайно поділяють на природне і штучне навколишнє середовищеабо на так звану першу, неолюднену природу, яка існує незалежно від людини та її діяльності, і ще нестала предметом практичного перетворення і є потенційним об’єктом пізнання та освоєння (інколи її називають “натуральною природою”), і другу, тобто природу, як вже охоплена практичною діяльністюлюдини, є її результатом, тобто середовищем культури.

44. Економічні основи суспільства. Економічний вибір України.

Такою є економічна сфера життєдіяльності, його матеріальне виробництво.Матеріальне виробництво є основою виникнення всіх інших видів суспільноговиробництва, оскільки воно вимагає для свого здійснення певних програм, проектів та ідей (а останнє і єпродукт духовного виробництва, про яке мова буде далі); певної системи відносин людей до природи і міжлюдьми (що складає продукт суспільних відносин); певного типу особистості, здатної до участі вконкретній суспільно-виробничій діяльності (тобто “виробництво людини”, формування певного типуособистості); матеріальне виробництво є також виробництвом потреб.Матеріальне виробництво не лише база виникнення інших видів суспільного виробництва, але й умова їхрозвитку. Воно також визначає характер і спрямованість розвитку суспільного виробництва.Що ж таке матеріальне виробництво? Це процес трудової діяльності людей, які з допомогою наявнихзасобів здійснюють перетворення природи з метою створення матеріальних благ, необхідних длязадоволення людських потреб. В структурі матеріального виробництва розрізняються дві взаємопов’язані підсистеми: з одного боку,технологічний спосіб виробництва, з іншого – економічний спосіб виробництва.Перший є способом взаємодії людей з предметами і засобами своєї праці і з цього приводу між собою узв’язку з техніко-технологічними особливостями виробництва. Другий, тобто економічний, – це спосібвзаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, який дозволяє суспільству нормально функціонуватина даному, конкретно-історичному етапі свого розвитку..Продуктивні сили. Головною продуктивною силою суспільства є люди, трудящі, які приводять у рух всіінші елементи продуктивних сил. Адже людина як виробник матеріальних благ включена в процесвиробництва і характеризується деякими властивостями: по-перше, певним рівнем і складом фізичних сил;по-друге, навичками до праці, тобто вмінням оперувати знаряддями праці; по-третє, психічнимиздібностями до праці, тобто мисленням, волею, знаннями.Таким чином, психічні, ідеальні властивості людей є моментами продуктивних сил суспільства. Все цедозволяє людині виступати не лише головним елементом продуктивних сил, але й рушійною силою їхрозвитку.Продуктивні сили є системою суб’єктивних (людина) та речових (техніка і предмети праці) елементів,необхідних для процесу матеріального виробництва. Вони включають в себе, крім людини, засоби праці це перш за все знаряддя праці, знаряддя виробничого процесу (інструменти, машини тощо), умови праці,а також виробничі будівлі, залізниці та шосейні дороги, освоєні водні шляхи, канали, засоби зв’язку тощота предмети праці. Предмети праці у сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.