5.4 Розробка заходів з енергозбереження в с.Г. Підприємстві

Організаційні заходи:

Планування витрат та економічний облік електроенергії на всіх об’єктах і установках.

Високий рівень технічної експлуатації електроустаткування у відповідності з системою ПЗРЕ, ПТЕ і ПТБ споживачів.

Впровадження оцінки роботи виробничих підрозділів з економії електроенергії і електроносіїв.

Організація наглядної агітації з економії електроенергії .

Організація громадського бюро з енергетичного використання.

Технічні засоби:

Впровадження систем автоматичного керування вентиляційними установками і теплотехнічними процесами,що автоматизовані.

Правильний підбір електричних двигунів до робочих машин, заміна мало завантажених машин на двигуни меншої потужності, а також двигунами серії АИР.

Застосування на освітлення ламп нового типу, правильний вибір світильників, заміна ламп розжарювання люмінесцентними, або економічними, своєчасна чистка світильників від бруду та пилу.

Компенсація реактивного струму, безпосередньо у струмоприймачів.

Впровадження автоматичного вимикання установки, що працюють на холостому ході.

Застосування двох тарифних лічильників.

Зменшення втрат теплоти в приміщенні.

Зменшення втрат енергоносію(газу), введення зворотного водопостачання.

Застосування фотореле і фото-елементних вимикачів вуличного і чергового освітлення.

6. Енергозбереження

6.1. Нормативно – правове регулювання енергозбереження

Державна політика в електроенергетиці (стаття 5).

Державна політика в електроенергетиці базується на таких принципах:

- державне регулювання діяльності в електроенергетиці;

- створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики;

- забезпечення раціонального споживання палива і енергії;

- додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії;

- створення умов для розвитку і підвищення технічного рівня електроенергетики;

- підвищення екологічної безпеки об'єктів електроенергетики;

- забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії;

- збереження цілісності та забезпечення надійного і ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею;

- сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії;

- забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для електроенергетики;

- створення умов для перспективних наукових досліджень;

- забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики;

- забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів;

- сприяння розвитку вітроенергетики, як екологічно чистої і безпаливної підгалузі енергетики, шляхом оплати вітровим електростанціям всієї виробленої ними електричної енергії повному обсязі у грошовій формі, без застосування будь-яких видів заліків погашення заборгованості по розрахунках за електроенергію.

(Статтю 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 1812-III від 08.06.2000)

Електропривод здійснює кероване електромеханічне перетворення енергії,використовується в усіх галузях сільського господарства,де необхідні рух і механічна робота,споживаючи при цьому більше 65% електроенергії.

Найбільш перспективнішими зонами впровадження регульованих електроприводів і сільськогосподарському виробництві є системи мікроклімату тваринницьких і птахівничих ферм,установки тепло і холодопостачання, водопостачання, пновмопостачання, системи водопостачання, теплопостачання, кондяціонування повітря, вентиляції будівель.

Найбільш масовий асинхронний електропривод у сільському господарстві за кількістю електроенергії,яка споживається,перебуває в діапазоні потужностей 1-10кВт.За статистичними даними приблизне розподілення асинхронних двигунів за механізмами оцінюватися такими показниками: приводи вентиляторів-37%,транспортерів-19%, помп-17%, оброблювальні станки-7%, змішувачі-6%, механізми пересування-4%, затвори, засувки-4%.

Енергозбереження поділяється на:- організаційні;-технічні.

До організаційних заходів належать:

- планування витрат і старанний облік електричної енергії. Організація приладового обліку теплової енергії й витрат теплоносія  дозволяє виявити фактичне споживання теплової енергії, що  може відрізнятися від проектного теплового навантаження будівель і споруд. Ця відмінність за даними,

- отриманими в результаті експлуатації систем теплопостачання, обладнаних вузлами обліку тепло споживання, може становити до 30% від планових (проектних) показників. Перевищення планового тепло споживання, як правило, пов'язане з погіршеними характеристиками огороджувальних конструкцій. За відсутності приладового обліку теплопостачальні організації часто використовують систему тарифів і питомих нормативів опалення й ГВП із понижуючими коефіцієнтами, що призводить до перевищення обсягів теплової енергії, за яку платить споживач. Організація обліку й контролю повинна стимулювати впровадження енергозберігаючих заходів, об'єднаних у групи 3-4. 

- високий рівень технологічної експлуатації і відповідності з ПЗРЕ _с.г. та вимогами ПТЕ і ПТБ споживачів. Потрібно виконувати всі вимоги згідно з ГОСТ-ом.

- впровадження оцінки роботи виробництва підрозділів з економії електричної енергії і енергоресурсів. Провадження вмикання освітленості з двох керуючих точок.

- організація наглядної агітації з економії електричної енергії. Встановити застережні і запобіжні знаки.

До технічних заходів належать :

- впровадження системи автоматичного керування вентиляційної установки і технологічними процесами.

- правильний підбір електродвигунів до робочих машин. Вони повинні відповідати ПУЕ,ГОСТ.

- застосування ламп нового типу. Заміняти лампи розжарювання на економ лампи та енергозберігаючі.

- правильний вибір світильників по світловіддачі. Потрібно вибирати світильники які відповідають освітленості приміщення.

- заміна ламп розжарення на люмінесцентні;

- компенсація реактивного струму;

- впровадження автоматичних вимикачів,установок що працюють на холостому ході.

- застосування багато тарифних лічильників;

- зменшення витрат теплоти в виробничих приміщеннях. Ці заходи  містять:

- пасивне й активне використання сонячної енергії;

- використання природної теплоти й холоду (води, зовнішнього повітря, ґрунту);

- використання внутрішніх джерел теплоти й холоду (теплоти й холоду повітря, теплоти джерел освітлення,  нагрівальних приладів,  стічних вод  тощо);

- використання теплонасосних установок з метою підвищення потенціалу природних джерел теплоти.

Для правового забезпечення розв'язання проблем енергозбереження 1 липня 1994 р. прийнято Закон України «Про енергозбереження». У ньому визначені правові, економічні та соціальні основи раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами, об'єднаннями і організаціями, розташованими на території України, незалежно від їх підпорядкованості і форм власності, а також громадянами України.

Наукова концепція Закону відображає загальноприйняті у світовій практиці погляди на природу і зміст державної політики в галузі енергозбереження, яка активно проводиться у промислово розвинених країнах Західної Європи й Америки.

Виходячи з узагальнення світового досвіду і з врахуванням економічних умов, що склалися в Україні, в основу Закону покладені наступні принципи керування процесами енергозбереження.

Принцип державного керування енергозбереженням заснований на створенні державою економічних і правових умов, що сприяють зацікавленості в енергозбереженні юридичних і фізичних осіб. При цьому державне регулювання здійснюється не шляхом прямого втручання в економічну діяльність підприємств, а шляхом індикативного (непрямого) керування на основі застосування економічних і адміністративних заходів дії на процеси енергозбереження.

Принцип здійснення державної політики енергозбереження на практиці зводиться до виділення механізму керування енергозбереженням у самостійну структуру, діяльність якої повинна перебувати під контролем державних виконавчих органів. Це повинно сприяти зосередженню зусиль на розв'язанні економічних, правових і організаційних задач енергозбереження. Передбачається створення позавідомчого органу, що реалізує державну політику на практиці і здійснює комплексне управління у сфері енергозбереження.

Принцип позавідомчого державного контролю і нагляду за використанням ПЕР реалізується за допомогою Єдиної енергетичної інспекції, підвідомчої державному органу управління енергозбереженням. Вона створюється на основі існуючих відомчих структур (Держенергонагляду, Держгазнагляду), які займаються питаннями раціонального використання палива, теплової та електричної енергії і зменшенням їх втрат.

Принцип обов'язковості державної експертизи енергозбереження, завданнями якої є визначення відповідності управлінської, інвестиційної та іншої діяльності меті енергозбереження; встановлення відповідності передпланових, передпроектних, проектних та інших рішень вимогам законодавства про збереження тощо. Основна мета експертизи – попередити виробництво і випуск енергетично неефективного обладнання, технологій, приладів, побутової техніки тощо.

Принцип стандартизації і нормування в галузі енергозбереження проводиться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог раціонального використання і заощадження ПЕР. Застосування норм і нормативів в галузі використання ПЕР є не засобом їх лімітування, а основою для застосування економічних санкцій за нераціональне використання палива і енергії. При цьому «ступінь жорсткості» встановлення норм і нормативів використання палива та енергії і «ступеню їх наближення» до світових стандартів будуть повністю залежати від того, наскільки жорсткою буде державна політика в галузі енергозбереження.

Принцип економічного заохочення заощадження палива та енергії, економічного покарання за нераціональне та марнотратне використання ПЕР реалізується в Законі завдяки розгалуженому економічному механізмові, який має впливати на процеси енергозбереження шляхом проведення пільгової податкової і кредитної політики при раціональному використанні палива і енергії та виробництві енергетично ефективного обладнання, а також шляхом застосування економічних санкцій при нераціональному і марнотратному використанні ПЕР. Важливо підкреслити, що для ефективного управління енергозбереженням усі економічні заходи, що передбачені в Законі, повинні застосовуватися в комплексі (одночасно), тобто повинна проводитися збалансована політика як в галузі фінансового заохочення заощадження палива та енергії, так і в галузі фінансового примушування до економії ПЕР.

Принцип концентрації позабюджетних фінансових засобів для реалізації на практиці політики енергозбереження. Ця концентрація здійснюється державним позабюджетним Фондом енергозбереження, який створюється за рахунок платежів за використання ПЕР, оплати нераціонального і марнотратного їх витрачання, надбавок до цін і тарифів на енергоносії, відрахувань міністерств і відомств тощо.

Фонд енергозбереження формується як сукупність двох частин: загальнодержавного і місцевих фондів. Місцеві фонди використовуються місцевими органами управління з метою регулювання обсягів споживання та стимулювання раціонального використання енергоресурсів на території регіонів, розширення застосування місцевих джерел енергії, а також розв'язання економічних проблем. Загальнодержавний фонд використовується для проведення ефективної енергозберігаючої політики на всій території України.

Принцип рівноправності постачальників і споживачів ПЕР. Енергосистеми, як і паливопостачальні організації, законодавчо зобов'язані задовольняти заявки споживачів на постачання електричної енергії та палива у межах території, яку вони обслуговують. Тим самим виробники енергії повинні бути позбавлені можливості розв'язання своїх проблем за рахунок споживача. Сполучення вимог самофінансування і зобов'язань підключення споживачів спонукає зацікавленість виробників енергії в її збереженні у споживачів.

Принцип розв'язання проблем енергозбереження па основі широкого міждержавного співробітництва передбачає можливості широкої кооперації з країнами зарубіжжя.

Для реалізації Закону «Про енергозбереження» Указом Президента України № 666 від 26.07.95 року був утворений Державний комітет України з енергозбереження.

Сьогодні в нашій країні створюється державний механізм ефективного використання енергії. Практично з'являється новий вид продукції – енергія, заощаджена в результаті її ефективного використання; енергія, отримана завдяки впровадженню енергозберігаючих заходів; і просто зекономлена енергія. Така екоенергія є економічно вигідною: кожна гривня, вкладена в енергозбереження, дає 3-4 гривні прибутку. Крім того, вона екологічно безпечна.

Генеральним штабом цієї екоенергетичної галузі є Держкоменергозбереження України. За роки своєї діяльності Комітетом виконана значна робота в галузі енергозбереження в Україні.

Організація енергозбереження. Завдання та функції державного управління енергозбереженням визначаються Законом України «Про енергозбереження» і є сукупністю загальнодержавних та регіональних органів управління, а також підприємств та організацій, які здійснюють державну енергозберігаючу політику.

Система державного управління енергозбереження (рис. 1.7) очолюється Кабінетом Міністрів України, який визначає основні напрямки проведення державної енергозберігаючої політики і керує діяльністю Державного

Комітету України з енергозбереження. Відповідно до завдань, покладених на Держкоменергозбереження Законом «Про енергозбереження» Постановами Кабінету Міністрів і розпорядженнями Президента, Комітет займається формуванням та проведенням загальнодержавної політики з енергозбереження, мета якої – виведення народного господарства України на світовий рівень ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. При Державному Комітеті з енергозбереження згідно з Постановою Кабінету Міністрів за № 575 від 25.05.1996 року створено обласні державні інспекції з енергозбереження.

Основними, завданнями обласних державних інспекцій з енергозбереження є:

• сприяння підвищенню ефективності роботи з раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах та установах;

• організація проведення державної експертизи з енергозбереження;

• аналіз діяльності підприємств та здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у сфері енергозбереження;

Галузеві підрозділи з енергозбереження міністерств та відомств виконують накази міністерств (відомств) та Держкоменергозбереження і розв'язують завдання:

• проведення в галузі енергозберігаючої політики;

• розробки відомчих, міжгалузевих, організаційно-розпорядчих і нормативних документів у сфері енергозбереження;

• контролю за дотриманням законодавства з енергозбереження та нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах і в організаціях;

• інформаційно-методичне забезпечення впровадження енергозберігаючої техніки та технологій, організація навчання та перепідготовки кадрів.

Ці органи повинні спиратись у своїй роботі на спеціально створені структури: обласний акціонерний центр енергоефективності, науково-технічну раду з енергозбереження та обласний центр із проблем енергозбереження.

Функція обласного центру енергоефективності полягає в експертному обстеженні енергетичного господарства підприємств, наданні допомоги підприємствам, організаціям та установам у підвищенні ефективності використання ними паливно-енергетичних ресурсів шляхом технічних обстежень та розробки рекомендацій щодо впровадження організаційних, правових, технічних і технологічних заходів з енергозбереження, а також наданні допомоги в розробці науково обґрунтованих норм та нормативів питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, формуванні замовлень на

виготовлення, закупівлю та оренду енергоефективного обладнання, здійсненні іншої виробничо - впроваджувальної діяльності.

Науково-технічна рада є безприбутковим громадським об'єднанням для виконання дорадчих функцій при узгодженні інтересів постачальників та споживачів енергоресурсів, експертному відборі енергоефективних проектів для їх фінансування обласним фондом енергозбереження, а також у прийнятті участі в роботі ревізійної комісії цього фонду.

Основним завданням центру з проблем енергозбереження є:

• проведення системних комплексних досліджень у сфері енергозбереження;

• підготовка проектів регіональних проблем енергозбереження;

• розробка наукових основ створення новітніх енергозберігаючих процесів і технологій з урахуванням екологічних аспектів

• енергозбереження та раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів;

• підготовка спеціалістів з енергозбереження для роботи в різних галузях народного господарства;

• популяризація та пропаганда економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження.

У 1998 році запроваджено державну експертизу з енергозбереження, яка поступово вводиться в Україні і яка стане реальною перепоною для марнотратного споживання ПЕР ще на стадії проектування нового будівництва, виконання розробок енергоємного обладнання тощо.

Програми з енергозбереження. Ієрархія програм з енергозбереження показана на рис. 1.8. На першому етапі діяльність Комітету була зосереджена на розробці Комплексної державної програми з енергозбереження (КДПЕ), яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 148 від 5.02.1997 р.

У цій програмі питання енергозбереження визначаються як одні з вирішальних чинників енергетичної безпеки України, а також як приоритетні напрямки державної політики в галузі паливно-енергетичних ресурсів. Програма визначає потенціал енергозбереження, який складає понад 40% існуючого нині енергоспоживання, що приблизно становить 102 млрд. грн.

У Програмі розроблена структура державного управління енергозбереженням, основні принципи та положення нормативно-правової бази, що забезпечує відповідні правові умови діяльності в галузі енергоефективності та енергозбереження.

Відповідно до Комплексної державної програми необхідно створити постійно діючу систему інформаційно-аналітичної підтримки (СІАП), яка повинна забезпечувати:

> уточнення умов розвитку економіки та енергопостачання регіону; > оцінку ефективності та доцільності реалізації конкретних проектів і дослідно-конструкторських робіт з енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів регіонального рівня;

> підготовку інформації, необхідної для оперативної корекції діяльності органів державної влади.

Нормативно-правова і нормативно-технічна база. Одна з основних функцій Держкоменергозбереження полягає в розробці таких «правил гри» для всіх юридичних та фізичних осіб, які б стали справжньою мотивацією до їх енергозберігаючої діяльності.

У цьому контексті найважливішими поміж останніх є такі постанови Кабінету Міністрів України:

«Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві», а також низка нормативно-методичних документів, що випливають з цієї постанови (№ 786 від 15 липня 1997 р.);

«Про створення Української енергозберігаючої сервісної компанії» (№ 1422 від 20 грудня 1997 р.);

«Про внесення змін до Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення (№ 326 від 17 березня 1998 р.);

«Про державну експертизу з енергозбереження» (№ 1094 від 15 липня 1998 р.).

Нормативно-технічна база енергозбереження відповідно до Закону базується на стандартах, які є також основою для застосування економічних заходів управління енергозбереженням. На сьогодні чинними у сфері енергозбереження є 11 стандартів; крім того, до цієї сфери можна віднести ще 74 стандарти в суміжних областях. На стадії розробки перебуває ще ряд стандартів. Стратегічним напрямком розвитку стандартизації на даному етапі є формалізація методик визначення втрат ПЕР при їх транспортуванні в мережах, оскільки саме ці показники втрат суттєво зросли з початку 90-х років. Активну роботу щодо стандартизації у сфері енергозбереження в будівельній галузі проводить Держбуд.

Нормування витрат ПЕР дозволяє оперативно впливати на енергоспоживання діючих виробництв; воно введене постановою Кабінету Міністрів України № 672 від 26.06.96 р. За результатами її виконання більшість галузевих підприємств з початку 1997 р. охоплена нормуванням. Для усунення недоліків колишніх методик нормування, розроблених ще Держпланом СРСР, та наближення нормування до реалізації економічного механізму стимулювання енергозбереження за поданням Комітету прийнята постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок нормування паливно-енергетичних ресурсів в суспільному виробництві» № 786 від 15.07.97 р.

Економічний механізм енергозбереження. Розроблено ряд Законів і Положень про стимулювання трудових колективів та окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві»; пільгове оподаткування прибутку, що отриманий за реалізацію енергозберігаючої продукції, та інвестицій в енергозбереження; відповідальність підприємств за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів. Запропоновані Комітетом заходи економічного характеру вигідні, у першу чергу, державі, оскільки, стимулюючи через Енергоефективність зниження валових витрат виробництва підприємствами, передбачається нарощування її прибутків, які є джерелом наповнення бюджету через його оподатковану частину.

Підвищення освітнього рівня споживачів та популяризація енергозбереження. Спільним наказом Міносвіти та Держкоменергозбереження від 07.05.97 р. затверджені першочергові заходи щодо підвищення громадського освітнього рівня у сфері енергозбереження, а в системі Міносвіти введена нова спеціальність «Енергетичний менеджмент». Комітетом та рядом галузевих міністерств організовані серії телепередач та соціальна реклама з питань енергозбереження. Ця тема стала постійною для багатьох періодичних видань.

Як наслідок цих заходів, у цілому по Україні, починаючи з 1977 р., спостерігається стійка тенденція до зменшення енергоємності продукції у сфері промислового виробництва. Це є результатом поступового розуміння гостроти проблеми енергоефективності на рівні суспільної свідомості та проникнення політики енергозбереження у виробничу сферу, зокрема впровадження нормування питомого споживання паливно-енергетичних ресурсів у всіх галузях народного господарства та діяльності Державної інспекції з енергозбереження.