- •1. Україна в роки першої світової війни
- •2 Воєнні дії на території України в 1914-1917рр.
- •1. Причини і передумови української революції.
- •2.Українська Центральна Рада: утворення. Лідери, політична программа
- •4. І Універсалу уцр . Утворення Генерального секретаріату
- •5. Іі Унівесал уцр та його наслідки.
- •6. Більшовицький переворот у Петрограді. Боротьба за владу у Києві
- •7. III Універсал уцр
- •8.Проголошення незалежності унр. І IV Універсал уцр
- •9. Мирний договір у Брест-Литовську. Вступ німецько-австрійських військ на територію України
- •10. Гетьманський переворот
- •11.Внутрішня і зовнішня політика укр.Держави п.Скоропадського.
- •15. Західно-Українська Народна Республіка
- •17. Культура і духовне життя в україні 1917 – 1920 рр.
- •3. Нова Економічна Політика
- •4. Україна і утворення срср
- •5. Культура і духовне життя в роки неп
- •2. Індустріалізація в урср
- •3. Голодомор 1932- 1933 рр.
- •4. Стан культури України в 1930-х рр роки
- •6. Сталінська конституція 1936р.
- •1. Українські землі у складі польщі
- •2. Створення та діяльність оун
- •3. Українські землі у складі Румунії
- •4. Українські землі у складі Чехословаччини
- •5. Карпатська Украї́н. А. Волошин
- •3. Україна в планах Німеччини
- •4. Окупація україни військами німеччини. Окупаційний режим
- •6. Україна на завершальному етапі війни
- •7. Культура України в роки війни
- •3. Радянізація західноукраїнських земель.
- •4. Ідеологічний наступ сталінізму в повоєнний час «жданівщина»
- •1. Передумови та початок десталінізації
- •5. Реформи в соціальній сфері
- •6. Культура і духовне життя в Україні в кінці 50-х - середині 60-х рр..
- •7. Поява дисидентського руху
- •2. Неосталінізм
- •3. Конституція урср 1978 р.
- •4. Етносоціальні процеси та рівень життя населення України в 60-х поч.. 80-х рр..
- •5. Культура і духовне життя. Опозиційний рух
- •Тема 10
- •1.Перебудова – об’єктивна необхідність
- •4. Основні етапи економічних реформ у роки перебудови
- •6.Спроби політичних реформ і зростання активності українського суспільства
- •7. Декларація про державний суверенітет України
- •8. Здобуття Україною незалежності
- •Тема 11
- •3. Економічне життя в україні в першій половині 90-х-ххІст.
- •4. Духовне розкріпачення початок національного відродження
- •5. Зовнішня політика і міжнародні зв'язки незалежної України
- •6.Україна та Українська діаспора
- •7.Стан культури в гУкраїні на сучасному етапі
- •6.Революція 1905 -1907 pp.
- •7.Столипінська Аграрна Реформа
2. Неосталінізм
Неосталінізм - політологічний [1] термін, що позначає спроби реабілітації [2] особистості Йосипа Сталіна в історії і відновлення політичного курсу Сталіна. Також термін використовується для позначення сучасного політичного устрою в ряді держав, політичне і громадське життя яких багато в чому має, на погляд дослідника, схожі характеристики зі сталінським часом
Неосталінізм
До теперішнього часу не склалося однозначного тлумачення даного терміну, так само як і визнання його в науковому середовищі. Проте, термін «неосталінізм» широко використовують багато публіцисти, політики, дослідники, в основному в західних країнах і в Східній Європі.
1. Тлумачення
Існує два основних тлумачення терміна неосталінізм:
1. Історик Рой Медведєв пропонує використовувати термін неосталінізм для опису наступних явищ: реабілітація культу особи Сталіна, ототожнення політичного режиму зі сталінським (див. сталінізм), ностальгія за сталінського періоду в історії Росії, спроби проведення сталінської політики, зокрема, повернення до політики терору , характерною для того періоду.
2. На думку Михайла Горбачова, неосталінізм - помірний варіант сталінського режиму, без масштабних політичних репресій, але передбачає цькування політичних опонентів і тотальний контроль над політичним життям країни і будь-якими проявами політичної активності в суспільстві.
2. Історія терміна
Американський послідовник троцькізму Ел Драйпер (Hal Draper) використовував термін неосталінізм в 1948 році для позначення нової політичної ідеології - нового етапу в радянській політиці, яку він позначив як реакційний тренд, що почався в період народних фронтів середини 1930-х років. Драйпер писав, що ідеологи неосталінізму - тільки невелика частина феномену - фашизму та сталінізму - яка окреслює громадські та політичні форми неоварварізма.
На думку Фредеріка Коплстоуна, неосталінізм увазі певний слов'янофільський інтерес до Росії і її історії. Те, що називають неосталінізмом, - не тільки прагнення контролювати, підкоряти, репресувати і примушувати; неосталінізм - це ще й прояв бажання, щоб Росія, скориставшись західною наукою і західними технологіями, уникла розкладання, прийнявши цінності «вироджуваного» Заходу, і слідувала власним шляхом розвитку.
Неосталінізм
Політичний географ Денніс Шоу розглядає СРСР як неосталіністських держава до 1985 року, коли почалася перебудова. Д. Шоу визначає неосталінізм як політичну систему з плановою економікою і високорозвиненим військово-промисловим комплексом (ВПК).
У доповіді ЦРУ США від 1969 говорилося: «Протягом 1960-х років відмінність між сталінізмом і неосталінізмом визначалося в наступному: радянські лідери не повертаються до двох крайнощів правління Сталіна - одноосібний диктат і масовий терор». З цієї причини, стверджувалося в доповіді, політика радянських лідерів після Сталіна має бути визначена «швидше як неосталінізм, ніж сталінізм».
Катерина Кларк, яку відносять до анти-хрущовському і просталінська течією в радянській літературі 1960-х років, описує творчість неосталіністських письменників як «нагадування про сталінську епоху і її лідерах як часу єдності, сильної влади і народної гордості».