Власність як економічна та юридична категорія. Система відносин власності. Типи і форми власності.
Власність — це сук-ть відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.Власність розглядають як економ. та юридичну категорію.
Власність як економ. категорія хар-зує відносини, які виникають у процесі привласнення або відчуження матер. і духовних благ.
Об’єкт власності – це все те, що можна привласнити або виручити (нерухомість, інтелект. власність тощо)
Суб’єкт власності – носії відносин власності (юрид. особи, держава)
Власність як юридична категорія відображає майнові відносини з приводу володіння, користування та розпорядження через систему юридичних законів і норм.
Володіння – це початкова форма власності, часткове але не повне привласнення; володар об’єкта може бути, а може і не бути власником.
Користування – це фактичне використання об’єкта власності за його призначенням; це форма володіння, коли користувач може і не бути власником.
Розпорядження – найвища категорія прав власності, яка дає право самостійно вирішувати долю даного об’єкта.
Форма власності – критерій, за яким визначають приналежність різних об’єктів власності до певного суб’єкту власності.
Виділ. 2 форми власності:
Приватна, за якої права власності та отримання доходу належать приватній фіз.. або юр. особі.
Види приватної власності: одноосібна, сімейна, партнерська, акціонерна(корпоративна)
Суспільна, яка представлена держ. та колективною власністю.
Держ. власність – права власності належать органам держ влади.
Колект власність – власність колективів підприємн, громадських організацій, кооперативів, релігійних та культурних організацій.
Як окремий тип власності виділ змішаний тип власності: держ-прив, прив-колект, із залученням іноземного капіталу.
Гроші, їх функції та форми. Грошова маса. Закон грошового обігу.
Гроші - це особливий товар, який виконує роль загального еквіваленту. Функції грошей — це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.
Міра вартості - здатність грошей вимірювати вартість товару, визначати його ціну. Засіб обігу - гроші виступають посередником при обміні товару та забезп. їх обіг. Засіб платежу - обслуговування грошима боргових зобовязань між субєктами економ. дія льності. Засіб нагромадження - виконують ті гроші, які тимчасово виходят із обігу, переривають свій рух та нагромаджуються. Світові гроші - Обслуговуються грошима міжнародних економічних відносин повязаних з розрахунками за зовн. економ. операції. Функцію світових грошей виконують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і колективні міжнародні грошові одиниці (євро). Ліквідність - здатність без витрат або з мін. витратами обмінюватись на товар. Класифікація на основі ліквідності: М0 - готівкові гроші М1 = М0 + поточні рахунки/інші безстрокові депозити М2 = М1 + невеликі строкові депозити М3 = М2 + великі строкові депозити L = М3 + ціні папери. Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.Грошова маса (М) - вартість всіх грошових засобів в готівковій та безговк. формах які забезпеч. Обіг товарів в нац економіці. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
М = М0 + М1 + М2 + М3 + L
Закон грошового обігу - упродовж певного періоду часу в обігу знаходиться об’єктивно обумовлена маса. Згідно класичного підходу – кількість грошей визначається за формулою:
СЦ - сума цін товарів
К-вартість товарів проданих у кредит
П - платежі по кредитам минулих років
ВП - взаємопогашенні платежі (вартість товарів проданих за бартером)
О – швидкість обігу грошей
Згідно
не класичного підходу (Рівняння
Фішера)
;
M – маса грошей
P – Рівень цін
Q – кількість створеної продукції
V – швидкість обігу грошей