Сутність, причини та вимірювання інфляції. Види та типи інфляції.
Інфляція – стійкий процес знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності з причини підвищення загального рівня цін. Основні види інфляції: 1. За характером: відкрита (стійке підвищення загального рівня цін); прихована (виникнення товарного дефіциту або штучного обмеження споживання). 2. За рівнем інфляції: помірна (повзуча), коли рівень цін не перевищую 10%; галопуюча (від 10 до 200%); гіперінфляція (понад 200%). 3. За причинами виникнення: інфляція попиту (внаслідок зростання сукупного попиту); інфляція пропозиції (як результат зростання витрат виробництва). 4. За ступенем очікування змін рівня цін: очікувана, тобто передбачена; неочікувана, тобто неспрогнозована. 5. Обумовлена впливом держави на різні сфери: кредитна; структурна; зумовлена податками; зумовлена зростанням заробітної плати.
Причини інфляції: 1. Неекономічні: природні (зумовлені стихійними лихами, технологічними аваріями, епідеміями); політичні (спричинені війнами, мілітаризацією економіки). 2. Економічні: монетарні ( коли зростання маси грошей перевищує реальний доход): M*V = P*Q; P = M*V/Q; M = P*Q/V; немонетарні (зростання витрат виробництва, тобото сировина, податки, зарплатня, зростання сукупного попиту; структурні зміни у сукупному попиті; зміни структури ринку, пов'язані з монополіями).
Інфляція вимірюється за допомогою рівня цін: П = (Pt – P*(t-1))/ P(t-1); П - рівень цін (темп інфляції), Pt – індекс цін у поточному і базовому періодах. Правило величини 70, згідно до якого визначають через скільки років темпи інфляції подвояться: t = 70/П, t – кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін.
Взаємозв’язок безробіття та інфляції. Крива а. Філіпса. Стагфляція. Антиінфляційна політика держави.
Інфляція та безробіття – взаємопов’язані явища. Їх взаємозв’язок відображає крива Філліпса. Розроблена у 1958 році, вона відображала зворотній зв'язок між безробіттям та рівнем заробітної плати.
Нова крива Філліпса відображає зворотню залежність між рівнем інфляції та рівнем безробіття.
Зростання рівня інфляції призводить до зменшення безробіття, і навпаки.
На сьогоднішній день зростання інфляції не супроводжується зменшенням безробіття.
Розповсюдження отримала стагфляція – процес одночасного існування безробіття та інфляції. Графічно крива переміщується праворуч.
Антиінфляційна політика держави Антиінф.політика- система цілей і засобів впливу на макроекон. ситуацію з метою досягнення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ. 2 осн.види антиінфл.політики: а)активна-спрям. на ліквідацію причин, що викликали інфляцію. Її методи: -прямі монетарні методи: контроль за грош.емісією; заборона емісійного фінансування держ.бюджету; політ. контроль за кіль-тю грошей в обігу за допом. операцій на відкритому ринку ; проведення грошової реформи конфіскаційного типц; - методи, спрямовані проти інфляції попиту: зменш. держ.витрат;зрост.податків; скорочення бюджетного дефіциту; здійсн. жорсткої грошово-кредитної політики; стабілізація валютного фонду; - методи, спрям.на боротьбу інфляції пропозиції: обмеж.зрост.факторних доходів і цін; обмеження монополізму та захист конкурентного средовища; грошова емісія в межах очікуваного приросту потенц.неінфл.рівня випуску. б) адаптаційна – спрям. на пристосування до інфляції та пом’якшення її негативних наслідків (викор-ся при темпах інфляції не більше 20-30 %): -індексація грош.доходів; -поступове зменшення грош.пропозицій; -стабілізація інфляц-х очікувань; -посилення регул.цін і доходів; -складання договорів з підприємцями та профспілками, щодо темпів зростання цін і зар.плати.