19. Предмет та методи макроекономіки. Національна економіка як об’єкт макроекономічного аналізу, її ознаки, структура та мета функціонування.

МЕ – це розділ економіч науки, що вивчає нац. госп-во як едине ціле з точки зору забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції та рівноважного платіжного балансу. Головні проблеми МЕ: - Допустимість втручання держави в самостійні економічні процеси - Аналіз змін цін та з\п в залежності від реальних умов ринку - Пояснення законів розвитку економіки та вивчення її перспектив - Вдосконалення економіч. політики з метою досягнення бажаного стану Методологія МЕ грунтується на підходах, відповідно до яких всі розділи економтеорії взаємопов’язані. В МЕ використ. загальнонаукові та специфічні методи. Особливості МЕ-ного аналізу: 1. МЕ абстагуючись від особливостей підприємств, ринкув прагне пояснити загальні макроекономіч. процеси, використовуючи метод агрегування (поєднання показників, що хар-зують окремі суб’єкти економіки). 2. Вплив на економіч. розвиток циклічності, цінових шоків, держ. регулювання, що обумовлює коливання економіч. активності та необхідність розгляду економіч. процесів у 2х часових інтервалах: короткому і довгому. 3. МЕ-ний аналіз є базою для обгрунтування відповідної держ. політики та передбачає застосування методу моделювання. МЕ-ні моделі - це спрощені теоретичні обгрунтування залежностей між економічними показниками у вигляді графіків, рівнянь, узагальнень з використ. екзогенних (задаються ззовні і хар-зують вхідну інфу) та ендогенних (формуються всередині моделі) змінних. Види МЕ-них моделей: - за способом відображ. дослідж. об’єкта: логічні, табличні, графічні, економіко-математичні; - за тривалістю досліджуваного періоду: короткого та довгого періоду; - за ступенем відкритості МЕ системи: закриті (що не враховують взаємодію з ін. країнами), відкриті (враховують сектор «закордон»); - за повнотою охоплення економіч. суб’єктів: прості (враховують взаємод. кількох ек. суб.), повні (описують взаємод. усіх секторів економіки); - за характером відображення фактору часу: статичні (фіксують економіч. процес на початку або в кінці), динамічні (відображ. процес у часі); - за припущеннями, на яких грунтується модель: рівноважні (рівновага = основа функціонування економіки), нерівноважні (рівновага не є природною властивістю систем); - за метою дослідження: пояснювальні, прогностичні.

Нац.економыка. – це сукупність економіч. суб’єктів і зв’язків між ними, які характер-ться нац. цілісністю, спільністю у визначених часових та просторових межах (економіка певної країни). Характерні риси н.е.: - тісні економ. зв’язки між господарськими суб’єктами на основі поділу праці; - загальне економіч. середовище, яке створ. единим законодавством, загальною грош. одиницею та фін. системою; - загальний економіч центр, що виконує регулюючу та координуючу функції; - загальна система економічного захисту; - територіальна визначеність.

Методологічні принципи побудови системи національних рахунків(СНР).

СНР – це, міжнародна, узгоджувальна схема для підбору, опису головних потоків статистичної інформації, що виражена у ме-них показниках, що характеризують найважливіші результати і пропозиції економічного розвитку.

Принципи системи нац. рахівництва :

1.Відображення господарського кругообігу в трьох аспектах: - виробництва,-розподілу,-кінцевого використання.

2.Групування інституційних одиниць у сектори економіки.

3. Розмежування між рухом тов. і посл. та потоками первинних доходів.

4. Розмежування між потоками і запасами.

5. Розподіл кінцевої і проміжної продукції:

- кінцева продукція призначається для кінцевого споживання, інвестицій або експорту.

- проміжна продукція використ. для виробничого споживання.

6. Розподіл між первинними (факторними) доходами та доходами отриманими від перерозподілу.

7.Розмежування доходів та витрат на поточні та капітальні.

8. Розподіл податків на продукти та податки на виробництво.