45. Короткострокові кредити банків — це сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити надаються банками у разі тимчасових фінансових труд-нощів на підприємствах, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Облік поточних зобов’язань підприємств перед банками за отриманими від них кредитами та позиками в національній та іноземній валютах, строк повернення яких

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика не перевищує 12 місяців. Ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики». За кредитом рахунка 60 «Короткострокові позики» відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом — сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі від-строчення кредитів (позик).

46. Для обліку таких зобов’язань використовується рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. На рахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями” ведеться облік зобов’язань, що не можуть бути відображені на рахунках 63 – 67.

У тому числі на 68 рахунку відображаються :

зобов’язання за отриманими авансами (субрахунок 681);

зобов’язання за розрахунками з дочірніми підприємствами (субрахунок 682 “Внутрішні розрахунки”). За кредитом субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки” відображаються зобов’язання материнського (головного) підприємства перед дочірніми підприємствами за одержані від них товари (роботи, послуги), за нарахованою заробітною платою, відсотками тощо;

внутрішні розрахунки, наприклад, з філіалами, виділеними на окремий баланс (субрахунок 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”). За кредитом субрахунку 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” відображаються зобов’язання за взаємним відпуском матеріальних цінностей, передачею витрат загальноуправлінської діяльності, розрахунками із заробітної плати та ін.

Сума кредитових сальдо субрахунків 682 та 683 відображається у балансі за статтею внутрішніх розрахунків (рядок 600), а при складанні консолідованої звітності або звітності підприємства як юридичної особи в цілому ця стаття згортається на відповідні суми дебіторської заборгованості, що відносяться до внутрішніх розрахунків;

на субрахунку 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” ведеться облік зобов’язань стосовно нарахованих відсотків;

субрахунок 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” призначений для обліку розрахунків з різними організаціями за операціями некомерційного характеру.

47. Виділяють такі види поточної дебіторської заборгованості:

-дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (забезпечена та не забезпечена векселями);

-дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

-інша дебіторська заборгованість.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, яка залежить від виду дебіторської заборгованості та особливостей її визнання.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виникає, коли підприємство реалізує продукцію (товари, роботи, послуги) в кредит (з відстрочкою платежу). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Облік поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги ведеться на субрахунках: 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” та

362 “Розрахунки з іноземними покупцями”

За дебетом рахунку 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” відображається вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації.

48. Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені протягом одного фінансового року або операційного циклу діяльності підприємства - залежно від того, який з цих періодів виявиться довшим. До короткострокових зобов'язань належать:

- заборгованість за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності і послуги;

-короткострокові позики банку і поточна частина довгострокових позик;

-нараховані зобов'язання по заробітній платі, податках, відсотках тощо;

-дивіденди до сплати;

-одержані аванси.

Для обліку заборгованості перед постачальниками за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності та послуги серед значної кількості розрахункових рахунків використовується реальний, балансовий, пасивний рахунок "Рахунки до сплати". При виникненні заборгованості перед постачальниками рахунок кореспондує, як правило, з матеріальними рахунками, а при погашенні - з рахунком "Грошові кошти".

Якщо у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей мають місце випадки їх повернення постачальнику або надання постачальниками комерційних знижок, то в обліку використовується рахунок "Повернення запасів і знижки". Він є регулюючим, контрактивним до рахунків "Запаси" (при постійній системі обліку запасів) або "Витрати на придбання запасів" (при періодичній системі обліку запасів) рахунком.

До короткострокових зобов'язань відносяться також короткострокові векселі, за допомогою яких можуть здійснюватися розрахунки з постачальниками і банками.

49. Облік особового складу працівників має забезпечити систематичне одержання даних про чисельність працівників на підприємстві, а також за його структурними підрозділами, про склад працівників за статтю, віком, категоріями персоналу, посадами, спеціальностями, освітою, стажем роботи та іншими ознаками.

Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів, інспектор з кадрів або інша уповноважена на це особа.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

Регулювання трудових відносин між працівником і роботодавцем (власником) здійснюється за допомогою трудових договорів (контрактів) і угод.

Фонд оплати праці є сумою коштів, призначених для оплати праці. Він включає основну, додаткову оплату праці та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

50. Конституцією України (ст. 45) передбачено право кожного працюючого на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки. Надання відпусток регулюється Законом України від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР "Про відпустки".

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Законом встановлено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Заробітна плата працівникам на час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Загальна тривалість щорічної відпустки (основної і додаткової) не повинна перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Право на щорічну відпустку повної тривалості (яка має бути не менше ніж 24 календарних дні) у працівника виникає по закінченні шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Якщо працівник іде у щорічну відпустку до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи, її тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу.

51. Наймані працівники підприємства підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, а тому вони мають право отримувати соціальні виплати при настанні страхових обставин.

Допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачують застрахованій особі на підставі листка непрацездатності. Рішення про призначення (або відмову) допомоги приймає комісія із соціального страхування не пізніше 10 днів з дати надходження документів і фіксує це у протоколі.

Листок непрацездатності видається лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою на весь період тимчасової непрацездатності до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією.

Листок непрацездатності не оплачують, якщо працівник:

1) порушував режим, встановлений йому лікарем;

2) травмувався або захворів у процесі вчинення ним злочину;

3) навмисне заподіяв шкоду своєму здоров'ю, щоб ухилитися від роботи, або стимулював хворобу;

4) утратив працездатність під час перебування під арештом або проходження судово-медичної експертизи;…

52. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Дописати)

53. Податок та обов'язковий платіж до бюджетів і до державних цільових фондів - обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, що здійснюється платниками у порядку й на умовах, визначених законами України, зокрема Податковим кодексом України.

Джерелом сплати податків є дохід платника. Це джерело безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (прибуток, додана вартість, виручка від реалізації, оплата праці, майно, земля та ін.), що визначено чинним законодавством.

Нарахування податків записують у кредит рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами". При сплаті податків - дебет рахунку 64 і кредит рахунку 31 "Рахунки в банках".

Облік розрахунків з бюджетом має забезпечити контроль за правильним нарахуванням і сплатою податків з тим, щоб уникнути штрафних санкцій, які накладають податкові органи за порушення податкового законодавства.

54. Сьогодні, коли триває спад виробництва промислової продукції, збільшується заборгованість між суб’єктами підприємницької діяльності, накопичуються борги з платежів до бюджету і позабюджетних фондів, держава вживає конкретних заходів, спрямованих на створення ефективних умов для підприємств, що виробляють продукцію, виконують роботи і надають послуги шляхом зниження податкового тиску.

Значну роль у вирішенні цього питання відведено податковій службі України. Наприклад, у ході вивчення нових законодавчих і нормативних документів з оподаткування податковими органами здійснюється ретельний аналіз об’єктів, бази оподаткування, порядок обчислення і сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), зіставлення з пропозиціями, що надходять від платників податків. Уся ця робота спрямована на удосконалення податкового законодавства, зниження податкового тиску на вітчизняних товаровиробників, а також подальший розвиток цивілізованих партнерських відносин між податковою службою і платниками податків.

Фінансовий облік розрахунків з бюджетом, то відповідно об’єктом дослідження є податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджету та до державних цільових фондів. Під ними слід розуміти обов’язковий внесок, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються у Законі України “Про оподаткування” від 18.02.97р. №77/97-ВР.

55. 1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

56. Облік доходів ведуть на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності". На рахунках цього класу, крім рахунку 76 "Страхові платежі", за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включені до ціни продажу, за дебетом - щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 "Фінансові результати" (рис. 9.4). Доходи відображають за їх видами, що передбачено відповідними субрахунками до рахунків 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи", 75 "Надзвичайні доходи".

Доходи майбутніх періодів мають свої особливості, а тому їх обліковують на рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів", що належить до рахунків класу в "Поточні зобов'язання".

Для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Існують доходи, які незважаючи на те, що були отримані у звітному періоді, належать до доходів майбутніх періодів. Тобто доходи вже є, але вони ще не зароблені. Це, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних, театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

57. 1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

58. Витрати обліковують на рахунках класів 2 "Запаси", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності". На рахунках класу 2 обліковують прямі витрати на виробництво. Загальновиробничі витрати спочатку збирають за дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", а потім в порядку їх розподілу відносять на виробничу собівартість продукції у дебет рахунку 23 "Виробництво". Готову продукцію із виробництва оприбутковують у дебет рахунків 21 "Поточні біологічні активи", 26 "Готова продукція" або 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" з кредиту рахунку 23. Списання собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) показують у дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації" з кредита рахунків 21, 26 або 27.

Рахунки класу 8 (рахунки 80-85) призначені для відображення інформації за економічними елементами витрат. За дебетом у них нагромаджують витрати, а за кредитом - списують за призначенням. Рахунки 80-85 транзитні, залишків за ними немає.

На рахунках класу 9 (рахунки 90, 92-99) нагромаджують витрати, які потім списують на фінансові результати у дебет рахунку 79 "Фінансові результати".

Витрати на фінансову та інвестиційну діяльність, інші витрати неопераційної діяльності та надзвичайні витрати обліковують за дебетом рахунку 85. їх списують на фінансові результати: дебет рахунку 79 і кредит рахунку 85.