81. Придаткові статеві залози самців: будова, кровозабезпечення та їх особливості у коня, бугая, кнура, пса

Додаткові статеві залози виділяють секрет у тазову частину сечостатевого каналу. Секрети цих залоз є необхідним середовищем для  сперматозоонів, виділяються в певній послідовності і мають спеціальне призначення. До цих залоз належать міхурцева, передміхурова та цибулино-сечівникова. За будовою залози альвеолярно-трубчасті. 

Міхурцева залоза — gl. vesicularis — парна, розвинута в різних тварин неоднаково, розміщена в сечостатевій складці дорсально від сечового міхура. Вивідна протока залози зливається із сім'явиносною протокою, утворюючи сім'явипорскувальну протоку. Секрет залози клейкий і виділяється в останню чергу. 

Передміхурова залоза — prostata — непарна, обмежує початкову частину сечостатевого каналу. Вона буває застінна і пристінна. Застінна частина розміщена дорсально на шийці сечового міхура та початковій частині сечостатевого каналу. Вона відкривається численними вивідними протоками латерально від сім'яного горбка. Пристінна, або розсіяна, частина залози — pars disseminata prostatae — розміщена між слизовою й м'язовою оболонками сечостатевого каналу. її численні протоки відкриваються в дорсальну стінку каналу отворами, розміщеними в чотири ряди. Ступінь розвитку передміхурової залози залежить від ступеня розвитку сім'яників, тобто сильніше вона розвинута у тварин з великими сім'яниками. Рідкий секрет залози виділяється разом із сперматозоонами, розбавляючи їх густу массу.

Цибулино-сечівникова залоза — gl. bulbourethralis — парна, розміщена в кінцевому відділі тазової частини сечостатевого каналу. Залоза прикрита цибулино-печеристим м'язом . Протока залози відкривається в дорсальну стінку сечостатевого каналу. Секрет залози виділяється в канал перед проходженням сперматозоонів. 

У ВРХ:

Міхурцеві залози великі, компактні, з горбкуватою поверхнею. Застінна частина передміхурової залози має довгу середню частину (3—5 см). Пристінна частина залози концентрується в основному в дорсальній стінці сечостатевого каналу. 

У коня:

Міхурцеві залози грушоподібної форми, мають порожнину. Застінна частина передміхурової залози масивна, складається з правої й лівої часток, з'єднаних перешийком. Цибу-лино-сечівникові залози розвинені.

У кнура:

Міхурцеві й цибулино-сечівникові залози дуже великі, передміхурова залоза незначна.

У пса:

Міхурцевих та цибулино-сечівникових залоз немає. Застін-на частина передміхурової залози велика, щільна, жовтуватого кольору. Пристінної частини залози немає.

Судини: через сечостатеву, внутрішню соромітну та промежинну артерії;

82. Статевий член самців свійських тварин: будова, топографія, кровозабезпечення.

Статевий член — penis — складається з печеристого тіла — corpus сауег-nosum penis — та сечостатевого каналу. Парні печеристі тіла члена розміщені дорсально від сечостатевого каналу і розділені поздовжньою фіброзною перегородкою.

Печеристе тіло складається з білкової оболонки і печеристих порожнин. Білкова оболонка —tunica albuginea — щільна, фіброзна, утворює перетинки, або трабекули, які обмежують печеристі порожнини (каверни). Перетинки містять непосмуговані м'язові волокна.

Каверни — це видозмінені судини, які всередині вкриті ендотелієм. В стані ерекції статевий член видовжується, потовщується і стає щільним внаслідок того, що каверни наповнюються кров'ю. На статевому члені розрізняють голівку , тіло , корінь і дві ніжки. Парні печеристі тіла члена беруть початок від сідничних горбів і утворюють ніжки члена, які підвішують його до таза. Кожна ніжка обмежена добре розвинутим сіднично-печеристим м'язом (стискаючи ніжку, м'яз обмежує відтік крові під час ерекції). При сходженні між собою ніжки утворюють корінь члена — radix penis, який переходить у тіло — corpus penis, що закінчується голівкою — glans penis. Тіло статевого члена на вентральній поверхні несе сечостатеву борозну — sulcus urethralis. На голівці статевого члена розрізняють вінець голівки — corona glandis, шийку — collum glandis — і перегородку — septum glandis. Розрізняють дві форми голівки: голівку — glans penis — у тих випадках, коли вона сильно розвинута і являє собою капелюхоподібний утвір (кінь, пес, примати), і чохол — galea penis, коли потовщення на верхівці члена слабко виражене і має вигляд напластування (жуйні, верблюд, кнур, лев, тигр, гризуни). У деяких тварин вона розділена на 2—4 лопаті (єхидна, качконіс) або подвійна (сумчасті).  У деяких тварин верхівка статевого члена зігнута назад, проте під час ерекції вона випрямляється і спрямовується вперед (верблюд, слон, носоріг). У передній частині статевого члена, на межі печеристих тіл сечостатевого каналу, розвивається особлива борозенчаста кістка — os penis (у моржа — великих розмірів). Ця кістка є у сумчастих, хижаків, багатьох гризунів, кажанів, мавп (у людини інколи спостерігається сполучнотканинний чи хрящовий тяж). 

У бугая статевий член циліндричної форми із загостренням на кінці.

На кінчику статевого члена розрізняють шийку голівки, відросток 30

сечостатевого каналу і слабовиражену голівку. На шийці голівки помітний

шов (зв’язка), закручений у лівий бік. Довжина статевого члена бугая 100–

150 см. Кінцева частина статевого члена міститься в препуційному мішку,

який знаходиться попереду калитки, ближче до пупка.

У жеребця статевий член сильно розвинений в товщину, голівка в

стані ерекції являє собою грибоподібне утворенням (діаметром 12–15 см) за

рахунок добре розвиненого печеристого тіла голівки венозного походження.

На нижній поверхні голівки є ямка з відростком сечостатевого каналу

(довжиною 1,5 см). Довжина статевого члена 50–80 см, S-подібного згину

немає. Препуційний мішок подвійний, складається із зовнішнього і

внутрішнього препуцію (листків).

У кнура статевий член у кінцевій частці спіралеподібно закручений.

Зв’язки, що втягують статевий член у препуцій, починаються від крижової

кістки і біля задньої частини S-подібного згину переходять на статевий член.

Довжина статевого члена під час ерекції 80 см. У верхній стінці передньої

частини препуція є сліпий мішок – дивертикул препуцію

У пса в передній частині статевого члена є кістка завдовжки 8–10 см,

вкрита кавернозним тілом голівки. Статевий член закінчується довгою

голівкою циліндричної форми із загостреним кінцем. Задня частина голівки

у формі цибулини. Препуцій має два листки, на яких поблизу основи голівки

розташовані лімфатичні фолікули

Cудини: кров до статевого члена приноситься глибокою артерією статевого члена, а відводиться внутрішніми соромітними венами.