79. Будова, функції, топографія та кровозабезпечення органів розмноження бугая, кнура, жеребця, пса

Сім'явиносна протока (сім'япровід) — ductus deferens — починається з хвоста придатка сім'яника і являє собою довгу вузьку трубку. Стінка сім'явиносної протоки складається із слизової, м'язової та серозної оболонок. Сім'явиносна протока проходить через пахвинний канал у черевну порожнину в складі сім'яного канатика, потім прямує в складці сім'явиносної протоки — plica ductus deferentis — у тазову порожнину. У тазовій порожнині сім'явиносні протоки розміщені на дорсальній стінці сечового міхура в сечостатевій складці — plica urogenitalis Позаду шийки сечового міхура сім'явиносні протоки з'єднуються з вивідними протоками міхурцевих залоз, утворюючи парну сім'явипорскувальну протоку — ductus ejaculatoris, яка відкривається на сім'яному горбку — colliculus seminalis. У жеребця і бугая кінцеві відділи сімявиносних проток утворюють розширення — ампулу сім'явиносної протоки — ampulla ductus deferentis. Ампули містять залозисту тканину. Між ампулами, в сечостатевій складці, розміщена чоловіча матка — uterus masculinus . 

Cудини: через внутрішню сім’яну, пупкову та сечостатеву артерії;

Сім'яний канатик — funiculus spermaticus — являє собою складку сім'яникової брижі, в якій розміщені сім'явиносна протока , сім'яникова артерія і вена , нерви, лімфатичні судини та внутрішній підвішувач сім'яника — m. cremaster internus. Сім'яний канатик лежить у пахвинному каналі, має форму конуса, розширена частина якого спрямована до сім'яника і його придатка. Сім'яникова артерія знаходиться в судинній складці — vasculosa, яка по черевній стінці спрямовується дорсально до аорти. В складці проходять вена і нерви. Сім'яникова вена формує лозо-подібне сплетення — plexus pampiniformis . Сім'явиносна протока розміщена з медіального боку брижі. 

Сечостатевий канал — canalis urogenitalis — утворюється сечівником і сім'явиносними протоками і призначений для виведення сечі та сперми. Канал поділяється на тазову частину — pars pelvina, яка позаду сідничної дуги переходить у статевочленну (губчасту) частину — pars spongiosa. Остання розміщена на вентральній поверхні статевого члена і на його голівці закінчується зовнішнім отвором — ostium urethrae externum . При переході тазової частини в статевочленну утворюється перешийок сечостатевого каналу — isthmus urethrae. Стінка сечостатевого каналу складається із слизової, судинної (кавернозної) та м'язової оболонок. Слизова оболонка вкрита перехідним епітелієм. Судинна оболонка (кавернозна) в тазовій частині слабкіше виражена, ніж у статевочленній. Основою оболонки є сполучна тканина, що містить еластичні й непосмуговані м'язові волокна та густу сітку кровоносних судин з розширеннями — лакунами. Під час ерекції лакуни заповнюються кров'ю, забезпечуючи зіяння сечостатевого каналу. М'язовий шар складається з товстого шару посмугованих м'язових волокон, які формують сечостатевий м'яз — m. urogenitalis .

  Препуцій (крайня плоть) — preputium— складка шкіри, яка вкриває зовні голівку статевого члена. Внутрішня пластинка крайньої плоті дуже ніжна і переходить безпосередньо на голівку, вкриваючи її. Вона містить видозмінені сальні залози — залози крайньої плоті — gll. preputiales, які виділяють секрет — смегму, що має специфічний запах. Препуцій натягується на голівку статевого члена парним краніальним м'язом крайньої плоті — m. preputialis cranialis, який починається в ділянці мечоподібного відростка груднини. Голівка статевого члена втягується в препуцій парним м'язом — відтягувачем статевого члена — m. retractor penis, що починається від 2—3-го хвостового хребця.