76. Бронхіальне і альвеолярне дерево. Первинна альвеолярна часточка та альвеола

Основний, або головний, бронх у товщі дорсального краю кожної легені спрямовується каудально і розгалужується на дрібніші бронхи, утворюю-бронхіальне дерево — arbor bronchialis , тобто головні бронхи розгалужуються на бронхи першого, другого порядку і т. д. Найдрібніші бронхи діаметром до 1 мм називають бронхіолами — bronchioli, у них немає хрящової основи. Бронхіоли входять у легеневі часточки — lobuli pulmo-nales, розгалужуються в них і утворюють альвеолярне дерево — arbor alveolaris, де й відбувається газообмін. У часточках бронхіоли поділяються на 20—30 коротких альвеолярних ходів — ductuli alveolares , які закінчуються альвеолярними мішечками — sacculi alveolares. Стінки альвеолярних мішечків утворюють кінцеві легеневі випини — альвеоли — alveoli pulmonis. Усі альвеоли, що належать до однієї дихальної бронхіоли ті її розгалужень, утворюють структурну й функціональну одиницю легень — первинну легеневу часточку, або ацинус — lobulus pulmonalis. Загальна кількість легеневих часточок у коня становить близько 5000 млн; у великої рогатої худоби— 600; у кози— 200; у кішки— 144; у людини— до 500 млн. Відповідно, дихальна поверхня легеневих альвеол у коня становить 500, у людини— 100 м2. Слід зазначити, що стінка легеневих альвеол складається з одного шару плоских клітин респіраторного епітелію. Зовнішня поверхня легеневих альвеол обплетена густою сіткою кровоносних капілярів, стінка яких складається з одного шару клітин — ендотелію. Обмін газу відбувається відповідно крізь два шари клітин: респіраторного епітелію і ендотелію кровоносних капілярів, які мають спільну базальну мембрану

77. Класифікація, будова, топографія та кровозабезпечення нирок коня, корови та свині

Нирки за формою нагадують дещо сплощений біб. Права і ліва нирки за розмірами майже однакові. Кожна нирка має:

- дорсальну й вентральну поверхні,

- дещо загострений краніальний і притуплений каудальний кінці.

- медіальний край увігнутий і несе ворота нирок — hilus renalis — місце входження артерій, нервів і виходу сечоводу, лімфатичних судин та вен, латеральний край нирки опуклий. 

На розрізі нирки розрізняють кіркову (сечоутворювальну), пограничну та мозкову (сечовивідну) зони, а також ниркову порожнину. 

Кіркова зона — cortex renis — тонкий зовнішній шар темно-червоного кольору, дрібнозернистої будови. В цій зоні знаходиться структура й функціональна одиниця нирок — нефрон (nephron). Нефрон (складається з ниркового тільця — corpusculum renis — і покрученої ниркової трубочки — tubulus renalis contortus. Ниркове тільце складається із судинного клубочка — glomerulus — і капсули клубочка — capsula glomeruli . Останню ще називають капсулою Боумена— Шумлянського. В кожній нирці міститься кілька мільйонів нефронів.

Мозкова зона — medulla renalis - внутрішня, найтовща, червоно-жовтуватого кольору. Заходячи в кіркову зону нирки, мозкова зона утворює мозкові промені, а ділянки кори в мозковій зоні відділяють ниркові піраміди — pyramis renalis. Основа піраміди спрямована до периферії, а верхівка утворює нирковий сосок — papilla renalis . У пірамідах звивисті ниркові трубочки переходять у прямі ниркові трубочки — tubuli renalis recti, утворюючи основу мозкової зони. Прямі трубочки переходять у ниркові петлі (петлі Генле), які переходять у збиральні канальці. Всі канальці збираються в соскові протоки — ductuli papillares , що відкриваються отворами на нирковому соску. Всі отвори на нирковому соску утворюють решітчасте поле — area cribrosa. 

Погранична (проміжна) зона — zona— знаходиться на межі між попередніми зонами. Вона має вигляд вузенької стрічки темно-червоного кольору. В зоні знаходяться дугові артерії, які віддають у мозкову зону променеві артерії . Уздовж артерій розміщені ниркові тільця. Ця зона не в усіх тварин різко виділяється, хоча багата на судини.  Навколо кожного ниркового сосочка (багатососочкові нирки) розміщена ниркова чаша — calix renalis. Кожна чаша відкривається короткою протокою в ниркову миску — pelvis renalis. Стінка чаші складається із слизової та м'язової оболонок і адвентиції. 

Ступінь вираженості й розвитку зон у нирках тварин значно коливається. Зони можуть бути добре виражені (кінь, хижаки, верблюд) або майже непомітні (морська свинка). У гризунів мозкова зона розвинута гірше, ніж у свині, оленів, приматів. У коня, дрібних жуйних усі три зони майже однакові,  проте у хижаків, верблюда, приматів краще розвинута мозкова зона. Погранична зона добре розвинута у дрібних жуйних, хижаків і верблюда. Розвиток зон залежить і від віку — у молодих тварин кіркова зона слабко розвинута, проте з віком потовщується. У молодому віці краще виражені ниркові піраміди. 

Зовні нирки вкриті щільною волокнистою капсулою — capsula fibrosa, яка легко знімається з нирки. Капсула може бути дуже щільна (верблюд, кішка, буйвіл, олені) або менш щільна (кролик, свиня). З поверхні волокниста капсула обмежена пухкою сполучною тканиною, в якій міститься багато жирових відкладів, що в цілому формують жирову капсулу — capsula adiposa. Остання вкрита фасцією. Вентрально нирки вкриті очеревиною. Отже, нирки розміщені ретроперитонеально, тобто між м'язами ділянки попереку й очеревиною. Проте у деяких тварин ліва нирка звисає, прогинає очеревину і підвішена на брижі. Це особливо помітно у великої рогатої худоби, дещо менше — в оленів і верблюдів. Така нирка може зміщуватися в черевній порожнині (внаслідок наповнення рубця) і називається блукаючою ниркою. Нирки у ссавців лежать асиметрично, тобто на різному рівні. Права нирка лежить дещо спереду відносно лівої. 

У великої рогатої худоби нирки борозенчасті, багатососочкові. Ниркових пірамід 16—35. Ниркові сосочки обмежені нирковими чашами. Чаші відкриваються в дві основні протоки й утворюють сечовід . Ниркової миски немає. Ліва нирка за формою нагадує біб, скручена по довгій осі. Каудальний кінець її товщий від краніального. Нирка лежить на рівні 2—5-го поперекових хребців і висить на короткій брижі. Права нирка міститься попереду лівої нирки на рівні від 12—13-го ребра до 2—3-го поперекових хребців. 

У кози й вівці нирки гладенькі, багатососочкові, товсті, бобоподібної форми. Ниркових пірамід 10—16. Є ниркова миска. Права нирка торкається печінки і утворює ниркове втиснення. Ліва нирка лежить на рівні 3—6-го поперекових хребців. 

У коня нирки гладенькі, однососочкові . Права нирка серцеподібної, а ліва — бобоподібної форми. Ниркових пірамід 10—12, ниркових чаш немає. Ниркова миска 1 продовжується в кінцеві заглибини — recessus terminalis . Ліва нирка розміщена на рівні від 18-го грудного до 3-го поперекового хребця, а права — від 14—15-го ребра до 2-го поперекового хребця. Права нирка утворює на печінці втиснення. 

У свині нирки гладенькі, багатососочкові, бобоподібної форми. Ниркових пірамід 10—12. Ниркові сосочки обмежені нирковими чашами , що з'єднуються з нирковою мискою 1. Обидві нирки лежать майже на одному рівні — 1—4-го поперекових хребців. Права нирка не досягає печінки. 

У собаки нирки гладенькі, однососочкові, бобоподібної форми, товсті. Кінцеві заглибини виражені менше, ніж у коня. Нирки розміщені на рівні 1—3-го поперекових хребців. Права нирка торкається печінки. 

Судини: aa. renales.  (ниркові артерії)