Vestibulovaginális. Вона дещо звужує вхід у піхву і ідентична дівочій перети-

нці (hýmen). Ця складка по-різному розвинута у тварин, найбільшого розви-

тку вона досягає у кобил та хижаків. Стінка піхви складається із слизової,

м’язової й адвентиціальної оболонок. Остання вкриває задню частину піхви,

а краніальна частина вкрита серозною оболонкою.

Слизова оболонка піхви вистелена багатошаровим плоским епітелієм, без

залоз, зібрана в численні поздовжні складки, за рахунок яких еластична піх-

ва може значно розтягуватися. Піхва у корови довга (до 28 см). Присінковопіхвова складка майже не

розвинута. У корів дуже часто зберігаються задні кінцеві часточки вольфо-

вих проток, що відкриваються позаду присінковопіхвової складки отворами

(отвори гартнерових проток; див. рис. 8.7, 15).

У кобили піхва довга, широка. Склепіння піхви — fórnix vagínae — над

шийкою матки різко виражене. У свині піхва має вигляд вузької трубки,

склепіння не формує. Трапляються отвори гартнерових проток. У суки піхва

добре розвинута, з численними складками.

Присінок піхви (сечостатевий) — vestíbulum vagínae (див. рис. 8.7) — є

продовженням піхви від зовнішнього отвору сечівника до зовнішніх стате-

вих органів. Стінки присінка товсті, оскільки в них знаходиться м’яз — сти-

скач присінка — m. constríctor vestíbuli. Слизова оболонка вистелена бага-

тошаровим плоским епітелієм. Підслизовий шар присінка багатий на веноз-

ні сплетення, які в бічних його стінках утворюють особливі печеристі ділян-

ки — цибулини присінка — búlbus vestíbuli. Останні при заповненні кров’ю

потовщуються. Ці утвори добре розвинуті у кобили й хижаків.

Зовнішні статеві органи (соромітна ділянка) — pudéndum feminínum, s.

vúlva (рис. 8.12) — є зовнішньою частиною статевого апарату. Вони склада-

ються з двох соромітних губ 1, які обмежують соромітну щілину 2, та кліто-

ра. Зовнішні статеві органи розміщені вентрально від відхідника 3, відокре-

млюючись від останнього промежиною — perinéum 4.

Соромітні губи — lábia pudéndi — парні потовщені шкірні складки, що

обмежують вхід у статеві шляхи. Вони являють собою вертикальні потов-

щення й містять у товщі скупчення жирової клітковини, еластичні елементи

та венозні сплетення. В їх шкірі є потові та сальні залози.

28.

До складу серцево-судинної системи входять кровоносна і лімфатична системи, які доповнюють одна одну функціонально й морфологічно, а також органи кровотворення та імуногенезу. Кровоносна система складається з серця та порожнистих трубок — судин, в яких тече кров. Кровоносна система заповнена кров’ю. Її клітини функціонують упродовж короткого періоду, тому вони постійно утворюються в органах кровотворення. До них у дорослих тварин відносять: червоний кістковий мозок, який є складовою кісткових органів; тимус, селезінку у гризунів; фабрицієву сумку у птахів. У плодів до органів кровотворення належать також жовтковий мішок та печінка. Основними функціями серцево-судинної системи є: трофічна, що забезпечує обмін речовин, гуморальна регуляція організму, його терморегуляція і

захист. Захисна функція крові полягає в тому, що її клітини (лейкоцити) фагоцитують усе чужорідне і забезпечують імунітет організму. Вона виявляється також у здатності крові до зсідання, що запобігає її втраті. Кров в організмі циркулює двома колами кровообігу — великим і малим. Велике, або системне, коло кровообігу починається з лівого шлуночка серця і далі спрямовується в аорту. Від аорти відходять численні артерії, які в тканинах органів розгалужуються на безліч капілярів. Капіляри,

з’єднуючись, утворюють вени, по яких кров знову повертається до серця в

його праве передсердя (по краніальній порожнистій вені з передньої частини тіла і по каудальній порожнистій вені — із задньої). У правому передсерді закінчується велике коло кровообігу.

З правого передсердя кров вливається в правий шлуночок, який є початком малого, або легеневого, кола кровообігу. З правого шлуночка кров тече через стовбур легеневих артерій у капіляри легень. Тут з неї виділяється вуглекислий газ (СО2), вона насичується киснем (О2) і по легеневих венах знову тече до серця в ліве передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.

По артеріях і венах кров тече порівняно швидко, тоді як у судинах мікро-

циркуляторного русла вона тече повільно, що забезпечує обмін речовин між

кров’ю і тканинами.

Течію крові в судинах по колах кровообігу забезпечують: скорочення сер-

ця і стінок судин, а також структур, що оточують судини, та зміна тиску в

грудній і черевній порожнинах під час дихання.

Під час проходження крові через капіляри рідка її частина — плазма —

проникає крізь їх стінки в тканини і утворює в них «тканинну» рідину, яка

частково надходить у вени, а частково — у лімфатичні судини (в останніх

вона називається лімфою).

29.

У філогенезі тварин ця система, що забезпечує обмін речовин, виникла

ще на ранніх етапах розвитку багатоклітинних організмів.

У примітивних організмів виникає міжклітинна рідина, яка заповнює

простори між клітинами. Вона за допомогою дифузії розносить по всьому

тілу поживні речовини, що надходять в організм, і збирає продукти життє-

діяльності, що підлягають виведенню з організму.

У складніших організмів виникає спеціальне судинне ложе, побудоване

із своєрідних судин — каналів, вистелених шаром ендотелію. Ці примітивні

судини відкриваються в особливі порожнини — лакуни. Вони заповнені без-

барвною рідиною, подібною до тканинної рідини. Ця рідина тече по каналах

завдяки руху самої тварини (комахи, ракоподібні). В подальшому утворю-

ється просте коло кровообігу, яке складається з однієї пульсуючої спинної

судини, по якій тече кров у бік голови, і двох черевних, метамерно з’єднаних

між собою (у черв’яків — немертин). Дуга аорти і сонні артерії утворюються із зябрових артеріальних дуг, які закладаються в ембріонів наземних тварин у кількості шести пар (рис. 9.4).

Ці дуги з’єднуються в черевну та дорсальну аорти. В утворенні цих судин

дорослих тварин беруть участь тільки третя, четверта й шоста пари зябрових

артерій, тоді як інші артерії редукуються.

З шостої пари зябрових дуг утворюються легеневі артерії, причому ліва в

плода зберігає зв’язок із дорсальною аортою у вигляді dúctus arteriósus, а у

дорослих тварин — у вигляді lig. arteriósus між легеневою артерією та аор-

тою. Права артеріальна дуга втрачає зв’язок із дорсальною аортою.

Четверта пара зябрових артеріальних дуг дає початок дугам аорти дорос-

лих тварин. У рептилій функціонують обидві аорти, у птахів — тільки пра-

ва, у ссавців — тільки ліва, а права стає підключичною правою артерією.

Третя пара зябрових дуг перетворюється на внутрішні сонні артерії. У плавникоподібні кінцівки артерії йдуть метамерно. З перетворенням

плавникоподібних кінцівок на ногоподібні мематерія судин зникає. В онто-

генезі у наземних тварин кінцівки розвиваються з бічних тулубових стінок у

вигляді бруньок. У них вростає до чотирьох метамерних артерій, які галу-

зяться, утворюючи мікроциркуляторну сітку.

У міру формування скелета в м’язах кінцівок розвиваються основна магі-

страль та її колатералі. З появою зачатків передпліччя, а потім і зап’ястка

та пальців виникають послідовно й артерії з відповідними венами: міжкіст-

кова артерія і вена, серединна, ліктьова і променева. В останню чергу вини-

кають п’ясткові та пальцеві судини (рис. 9.5).

ОНТОГЕНЕЗ КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ

Кровоносна система розвивається в два етапи. Спочатку в стінці жовтко-

вого мішка утворюється скупчення клітин мезенхіми (кров’яні острівці), які

перетворюються на судини (рис. 9.7)

Потім у ембріона у вигляді парного зачатка за рахунок мезенхімних клі-

тин внутрішнього листка спланхнотома під головною кишкою закладається

серце. Парні зачатки серця зближуються і утворюють одне непарне серце,

яке має вигляд скрученої трубки із заднім розширеним венозним і переднім

артеріальним відділами (рис. 9.8). Це відбувається на стадії 9 сомітів. Вже

на цій стадії серце починає скорочуватись. Спочатку стінка серця утворена тільки ендотелієм, навколо якого розвивається міокард, а з серозної оболонки утворюється осердя.

На серцевій трубці розрізняють венозний синус, передсердя, шлуночок

і артеріальний конус, з яких надалі, як і у філогенезі, спочатку утворюється

трикамерне серце, а потім — чотирикамерне. В ембріональний період

у перегородці передсердь є овальний отвір — for. oválae, який закривається

клапаном — válvula foráminis ovális. У шлуночках плодів розростається

густа сітка м’язових перекладок, які у дорослої тварини перетворюються на

сухожилкові струни, соскові м’язи, м’язові перекладки та поперечні м’язи

серця. Отже, у плода артеріальна кров неодноразово змішується з венозною:

1) коли артеріальна кров пупкової вени, не проходячи капіляри печінки, по

печінкових венах або ж через венозну протоку вливається в каудальну по-

рожнисту вену; 2) коли крізь овальний отвір передсердь або через артері-

альну (боталову) протоку надходить в аорту.

Після народження тварини в пупкових судинах течія крові припиняєть-

ся. Пупкова вена заростає і перетворюється на круглу зв’язку печінки, а

пупкові артерії — на парні круглі зв’язки сечового міхура. Овальний отвір

заростає і замість нього залишається тільки овальна ямка (у 20 % великої рогатої худоби овальний отвір залишається). Артеріальна протока також заростає і перетворюється на зв’язку.

30.

Див. 29, 28 питання.

Течію крові в судинах забезпечує скорочення серця. Кровоносні судини, що відводять кров від серця,

називають артеріями, судини, які приносять кров до серця, — венами. Між артеріями і венами знаходяться судини мікроциркуляторного русла. Отже, кровоносні судини разом із серцем утворюють замкнену систему. Необхідні для обміну поживні речовини і вода надходять у кров з кишок, а кисень — з легень і кров’ю розносяться по всьому організму. Продукти обміну речовин, які виділяються клітинами в міжклітинну речовину, також надходять у кров і переносяться до органів виділення — легень, нирок,

потових залоз та ін. Ендокринні залози виділяють у кров особливі хімічні речовини — гормони, які разом з нервовою системою забезпечують регуляцію діяльності організму. У процесі обміну речовин, особливо в органах, що активно функціонують (скелетні м’язи, травні залози) утворюється значна кількість теплової енергії, надлишок якої через кров виводиться шкірою і органами дихання. Рух крові в певному напрямку підтримує клапанний апарат серця і вен. Функції серцево-судинної системи контролюються і регулюються нервовою і ендокринною системами.