Пряма кишка

У великої рогатої худоби м’язова оболонка прямої кишки товща, ніж у попередніх відділах, і має кілька кільцевих перехватів, що слід враховувати під час обстеження корови (ректально) на тільність. Стовпчастої зони немає.

У коня відхідник втулкоподібно виділяється каудально на 3–4 см. Стовпчастої зони немає.

У свині відхідник розміщений на рівні 3–4-го хвостового хребця.

У собаки в шкірній зоні відкриваються численні отвори залоз відхідника — gll. análes 8. На латеральній стінці відхідника розміщена відхідникова пазуха — sínus anális 9. В останню відкриваються отвори привідхідникових залоз — gll. paranális, які виділяють темно-сіру рідину з неприємним запахом.

20.

Апарат дихання — apparátus respiratoríus — виконує багато функцій: здійснює газообмін організму із зовнішнім середовищем, тобто бере участь в обміні речовин; є голосовим апаратом; у носовій порожнині знаходиться орган нюху; через легені випаровується з організму вода; утримує речовину сурфактант, що сприяє проникненню повітря в дихальні шляхи; легені виділяють імуноглобулін А, який виконує захисну функцію; в альвеолах відбуваються зміни деяких вазоактивних речовин. Основна функція апарату дихання — здійснення обміну газів між зовнішнім середовищем і кров’ю. Завдяки контакту крові з повітрям між ними відбувається газообмін (дифузія газів) крізь тонку ен-дотеліальну стінку — венозна кров віддає вуглекислий газ (кінцевий продукт окисних процесів у тканинах) і одночасно збагачується киснем, який використовується в тканинах для внутрішнього газообміну.

У процесі історичного розвитку органи дихання пройшли надзвичайно складний шлях. Напевно, первинні організми не мали спеціальних органів дихання. Газообмін у них відбувався безпосередньо через поверхню кожної клітини. В умовах водного середовища газообмін здійснювався шляхом дифузії.

Онтогенез. У ранній період онтогенезу у зародка активно росте голова. На лицевій частині голови виділяються отвори з нюховими ямками, отвір ротової порожнини і два носових. Нюхові ямки сполучаються з ротовою порожниною первинними хоанами. Передні кінці верхньощелепних відростків також з’єднуються і формують тверде піднебіння, яке відділяє ротову порожнину від носової. Остання поділяється хрящовою носовою перегородкою на дві половини і сполучається з глоткою дефінітивними хоанами. Гортань, трахея й легені розвиваються з вентральної стінки головної (зябрової) кишки; гортань і трахея розвиваються з непарної борозни, позаду останньої пари зябрових кишень. Утворена трубка одним кінцем з’єднується з глоткою і перетворюється на гортань, а задня її частина розростається і перетворюється на зачаток трахеї, видовжується на кінці у вигляді парних міхурців — зачатків легень. Останні тягнуться назад у грудну порожнину. Надгортанник і черпакуваті хрящі розвиваються з мезенхіми, інші хрящі — з елементів зябрових дуг. Бронхи і альвеоли заглиблюються в сполучнотканинну основу, в якій є багато кровоносних судин і нервів, і утворюють легені. Легені спрямовуються в грудну порожнину, вкриваються нутрощевою пластинкою плеври.