16. Апарат травлення — apparátus digestórius — забезпечує організм поживними речовинами.

Функція травного апарату тісно пов’язана з органами кровообігу й дихання. Апарат травлення забезпечує організм поживними речовинами, перебуваючи в тісному взаємозв’язку з іншими апаратами організму. Апарат травлення свійських тварин поділяється на чотири відділи залежно від характеру розвитку. Похідними головної кишки є органи ротової порожнини (губи, щоки, ясна, зуби, піднебіння, язик, слинні залози), мигдалики та глотка; передньої кишки — стравохід і шлунок; середньої кишки — тонка кишка (дванадцятипала, порожня, клубова) з пристінними й застінними залозами (печінка, підшлункова залоза) та лімфоїдними утворами. До похідних задньої кишки відносять товсту кишку (сліпа, ободова, пряма) з лімфоїдними утворами. В онтогенезі більшість органів апарату травлення розвивається з ендодермальної закладки первинної кишкової трубки і незначної ектодермальної частини первинної ротової порожнини.

17. Губи рота

У великої рогатої худоби губи відносно короткі, товсті й малорухливі, із загостреними губними краями, усіяні бородавкоподібними потовщеннями, багатими на нервові закінчення.

У коня губи товсті, довгі, дуже рухливі.

У свині ротова щілина велика і тягнеться назад до рівня 3–4-го кутнього зуба. Губи малорухливі, верхня губа зливається з дзеркальцем рила — plánum rostrále.

У собаки губи малорухливі, тонкі. Ротова щілина має значні розміри.

Щоки

У великої рогатої худоби щоки утворюють об’ємний защічний присінок. На слизовій оболонці щік є конусоподібні сосочки, зроговілі верхівки яких спрямовані назад.

У коня щоки довгі, сосочок протоки привушної слинної залози відкривається на рівні 3-го кутнього зуба. У свині й собаки щоки короткі, протоки привушних слинних залоз відкриваються відповідно на рівні 4–5-го і 3-го кутніх зубів.

Ясна

Тверде піднебіння

У великої рогатої худоби тверде піднебіння відносно широке з добре вираженим піднебінним швом. Обабіч шва розміщено близько 20 парних піднебінних валиків, вільні краї яких мають зазубринки і спрямовані назад.

У коня різцевого сосочка і різцевої протоки немає.

У свині тверде піднебіння (див. рис. 5.9, В) має добре виражений піднебінний шов 3, який розділяє піднебіння на дві половини, кожна з яких має 20–25 піднебінних валиків 4, більш високих у передній ділянці.

У собаки тверде піднебіння (див. рис. 5.9, Г) каудально дуже розширюється від різцевих зубів і має до 10 дугоподібно вигнутих піднебінних валиків. Між основними валиками трапляються неповні валики.

М’яке піднебіння

М’яке піднебіння не у всіх тварин однакове. У собаки воно коротке, і тварини можуть вільно дихати ротом, в інших, навпаки, воно довге (кінь) і може своїм вільним кінцем щільно прилягати до кореня язика, перекриваючи таким чином доступ повітря через ротову порожнину. М’яке піднебіння має своєрідну будову у верблюда — воно довге, спрямоване горизонтально назад зверху від гортані. У самців одногорбого верблюда в період парування м’яке піднебіння набрякає і випадає з ротової порожнини у вигляді міхура.

Парний піднебінний мигдалик

Піднебінні мигдалики у великої рогатої худоби мають овальну форму і часточкову будову. В них проходить з боку порожнини язикового відділу глотки головна крипта значного діаметра. У собаки мигдалики розміщені в глибоких синусах. У коня мигдалики побудовані за дифузним типом і лежать по боках кореня язика у вигляді довгастого потовщення з численними мигдаликовими ямочками — fóssulae tonsiláres. У свині парні піднебінні мигдалики аймають майже всю вентральну поверхню м’якого піднебіння.

У великої рогатої худоби язик товстий, грубий. Верхівка язика загострена, вуздечка подвійна. Ниткоподібні сосочки спинки язика великі, зроговілі. Конічні сосочки різні за розміром і формою. Грибоподібні сосочки особливо виділяються в ділянці верхівки язика. Валикоподібних сосочків багато (16–40), вони розміщені на спинці язика ближче до країв подушки; задні більші від передніх, а самі передні непомітно переходять у грибоподібні сосочки. Листкоподібних сосочків немає.

Язик коня не має подушки і язикового хряща. Ниткоподібні сосочки м’які, тонкі й довгі. Грибоподібні сосочки добре видно на бічній поверхні верхівки й тіла язика. Валикоподібних сосочків частіше два, але буває й більше. Форма листкоподібних сосочків видовжена, вони розміщені по боках язика. Конічних сосочків немає.

У свині язик відносно вузький, з довгою верхівкою. Ниткоподібні сосочки м’які, тонкі. На корені язика розміщені довгі конічні сосочки. Грибоподібні сосочки маленькі, особливо помітні по краях язика в середній його третині. Валикоподібні сосочки розміщені біля кореня язика по одному з кожного боку. Листкоподібні сосочки малих розмірів. Між конічними сосочками і в їх товщі є лімфоїдні вузлики язикового мигдалика. Є парний білянадгортанний мигдалик — tonsílla paraepiglóttica

У собаки язик широкий, із загостреними краями, по середній частині язика проходить язикова борозна — súlcus mediánus línguae. Густо розміщені ниткоподібні сосочки язика м’які, тонкі. Грибоподібні сосочки розміщені по всій спинці язика. Валикоподібні сосочки, по 2–3 з кожного боку, знаходяться біля кореня язика. Листкоподібні сосочки слабко помітні. В основі язика розміщений язиковий хрящ, що підтримує висунутий язик. Конічні сосочки зроговілі. Язикового мигдалика немає.