25. Українське бароко, його особливості та здобутки у розвитку архітектури, образотворчого мистецтва, літератури, музичної і театральної культури.

В архітектурі ХVІІ – ХVІІІ ст., як і в образотворчому та інших видах мистецтва, спостерігається співіснування та переплетіння різних стилів із виразним домінуванням стилю бароко, якому притаманні декоративна пишнота й розкішна видовищність. Другу половину ХVІІ ст. знаменує розквіт нового своєрідного стилю, який носить назву козацьке (українське) бароко. Однією з перших споруд у цьому стилі була Миколаївська церква. Українські будівничі творчо використали традиції вітчизняного дерев’яного храмобудівництва, одягнувши сільську хрещату в плані церкву в камінь і прикрасивши її зовні низкою пластичних та орнаментальних мотивів. На відміну від давньоруських та іноземних храмів козацькі собори часто не мають вираженого фасаду, вони однакові з усіх чотирьох боків, повернуті водночас до всіх частин світу, всіх присутніх на майдані. Новий архітектурний стиль у другій половині ХVІІ ст. швидко поширюється містами Лівобережжя і Слобожанщини. Найціннішою групою пам’яток слобідського козацького будівництва другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст. є низка мурованих церков, форма й конструкція яких запозичені з дерев’яної архітектури: Покровська і Воскресенська церкви в Сумах, собор у Лебедині, Преображенський собор в Ізюмі (1685 р.), Покровський собор у Харкові (1686 р.). Разом із тим продовжували зводитися і традиційно дерев’яні козацькі церкви. Дуже швидко цей стиль будівництва вийшов далеко за межі козацької станової ідеології, ставши загальнонаціональним.Розрізняли полтавське, київське, наддніпрянське й інші види українського бароко. У дусі козацького бароко зводилися також світські кам’яні будівлі, переважно будинки Генеральної та полкових канцелярій, збройні арсенали, приватні будинки старшин і церковних архієреїв. Однак церковні споруди у стилі козацького бароко продовжували створюватися й далі, аж доки вже 1800 р. не вийшла спеціальна заборона на таке будівництво.на зміну бароко приходить стиль в будівництві рококо.Серед українських архітекторів Гетьманщини у стилі бароко найвидатнішими були С.Ковнір, І.Григорович-Барський,М.Набережного Ф.Старченко.Західна Україна була під владою Польщі та Австрії і мала інший шлях мистецького розвитку. Дерев’яна архітектура розвивалася традиційно, зберігаючи національну самобутність. Кам’яне монументальне будівництво втрачає українські риси і підпадає під вплив західноєвропейської архітектури. представником цього напряму був львівський архітектор Б.Меретіні. Він звів собор Святого Юра у Львові (1748-1762 рр.), ратушу в Бучачі 1751 р. Для українського барокового живопису визначальним став вплив фламандської школи Рубенса. Цей вплив дається взнаки вже у двох портретах 1652 р. дітей Б.Хмельницького, Тимофія та Розанди, але систематичного характеру він набуває за гетьманування І.Мазепи Більшість парадних портретів, так званих парсун, козацьких полковників написані в реалістичній манері, передають настрій і вдачу зображуваних старшин.У добу бароко в Україні вперше з’являються школи з навчання мистецтваНадзвичайної пишності та ошатності набули за доби бароко церковні іконостаси, в яких ікони розташовувалися у чотири, а той п’ять рядів. Найвідомішими іконостаси церкви Святого Духа в Рогатині та церкви-усипальниці гетьмана Д.Апостола у Великих Сорочинцях.Вершиною станкового іконописного живопису ХVІІ ст. є Богородчанський іконостас Манявського монастиря у Карпатах, що виконано протягом 1698 – 1705 рр. майстром Іовом Кондзелевичем. Висока музична культура завжди була характерною рисою розвитку культури українців. Динамічна й драматична за своїм характером барокова культура особливо сприяла розвитку старих і виникненню нових музичних жанрів.Із середини ХVІІ ст. почали з’являтися барокові світсько-духовні музичні твори – псалми і канти.Розквітає пісенна творчість: з’являються нові жанри ліричної пісні для вираження індивідуальних, інтимних почуттів та настроїв; виникають численні різновиди жартівливих пісень, часто фривольного характеру; створюються нові форми танцювальних пісень. Музичною столицею Лівобережжя з ХVІІІ ст. стає Глухів - гетьманська резиденція. Починається обробка народних пісень, наприклад, “Ой під вишнею, під черешнею”. “Їхав козак за Дунай.Видатними українськими композиторами ХVІІІ ст.були Максим Березовський (1745–1777 рр.) та Дмитро Бортнянський (1751-1825 рр.).