9. Культура Галицько-Волинської держави.

У цей час писемність перестала бути привілеєм лише феодальної верхівки, вона стала звичайним явищем і у середовищі городянРозвивалась шкільна освіта. Ще в період правління князя Володимирка в Галичі, ймовірно, було відкрито й бібліотеку. Піклуючись про освіту, князь спонукав бояр і двірцеву знать посилати своїх дітей для навчання. Потяг до знань та освіти був настільки великим, що міська влада стала утискувати учнів. Про значне поширення писемності серед населення краю свідчать і археологічні знахідки. Важливу групу таких знахідок становлять, зокрема, писала, що виготовлялись із бронзи, заліза або кістки у вигляді гострокінцевих стрижнів з лопатками у верхній частині. Книжкова справа продовжувала розвиватися при церквах і, особливо, при монастирях, де діяли рукописні книжкові майстерні. Подальшого розвитку набула література – як перекладна, так і оригінальна. Зокрема, розвивався жанр літописання. В Галицько-Волинській землі в другій половині XIII ст. створений відомий Галицько-волинський літопис. Загалом для Галицького літопису характерне надання переваги світським інтересам над інтересами церковними, якими автор мало цікавиться. Він розповідає про будування храмів, але це захоплює його як досягнення людської праці. Культурні традиції Київської Русі продовжувалися в таких видах оригінального письменства, як ораторська, житійна та паломницька проза. Виникали тоді й суто літературні, художні твори, в яких втілювалися явні риси усної народної творчості. У Галицько-Волинському князівстві розвивалася архітектура, живопис та художні ремесла. В архітектурі за функціональним призначенням переважає культова (церковна та монастирська) та фортифікаційна (оборонна). Протягом ХІІ- ХІІІ cт. велике кам’яне церковне будівництво здійснювалося в Галичі. Зокрема, було зведено кам’яний князівський палац, Успенський собор (1157 р.), церкву Пантелеймона (1200 р.). В улюбленому Холмі князь Данило Галицький збудував церкву Іоанна Златоустого. У цей час на кам’яне зодчество сильно впливали традиції народної дерев’яної архітектури. Нові тенденції з’являються і в культовому будівництві. Вони відбилися у спорудженні підкреслено урочистих храмів: церков Успіння та Івана Предтечі у Холмі, Івана Богослова та Дмитра в Луцьку (кінець ХІІІ ст.), церкви Миколая у Львові, церкви Василія у Володимирі-Волинському. У цих спорудах візантійський стиль переходить у нові форми – перероблені на місцевому ґрунті західно- та південноєвропейські, своєрідно переплітаються візантійсько-руський та готичний стилі. Живопис цієї доби був представлений насамперед монументальними його видами. Храми та палаци прикрашалися мозаїками та фресками. Не втрачав свого значення також і головний жанр станкового живопису – іконопис. Всенародне горе, героїчна оборона міст і сіл від ординців знайшли відображення в українському іконописному мистецтві XIII-XIV століть. Слово «ікона» запозичене з грецької мови і означає «зображення». Іконами, як відомо, прикрашали храми, а писали їх за певними законами. Ще один важливий вид живопису – книжкова мініатюра (ілюстрації до рукописних книг), а також художнє оздоблення книг, що також своїми коренями сягає часів Київської Русі. Скульптура була представлена рельєфами та різьбою по каменю, які були обов’язковим атрибутом оздоблення як інтер’єрів, так і екстер’єрів будівель. Продовжувалися також традиції художніх ремесел попередньої доби. Зокрема, дуже високого рівня розвитку досягла ювелірна справа. Розвиток музичного мистецтва також був генетично пов’язаний із київською добою.

21. Поява козацтва та його роль у розвитку української культури. Запорозька Січ як соціокультурний феномен (XV – перша половина XVІІ ст.).Коріння українського козацтва сягає ще в к. XII—I пол. XIII ст. Інтенсивне “покозачення” українських громад починається у II пол..Відомо, що в 1552—1554 рр. український магнат Дмитро Вишневецький (Байда) об’єднав поодинокі групи козаків, створивши на о. Мала Хортиця козацький центр, унікальну військову формацію — Запорозьку Січ. Запорозька Січ поділялася на 38 військових підрозділів — куренів.Курінь — це низова військова одиниця, очолювана курінним отаманом. У складі куреня було кілька десятків козаків. Вони обирали курінного отамана терміном на один рік. Курінний отаман займався господарськими, фінансовими і військовими справами куреня, здійснював управління справами, організовував навчання новоприбулих козаків, забезпечував провіантом і зброєю.Об’єднання кількох куренів називалося сотнею. На чолі сотні стояв сотник. До його адміністрації входили: писар, декілька хорунжих та осавулів. Сотник мав адміністративні, військові, господарські, фінансові функції, а також судові у цивільних справах.Полк об’єднував кілька сотень козаків. Кіш — центральний орган управління, очолюваний гетьманом. Запорозька Січ поділялася на 58 територіальних одиниць — паланок на чолі з полковниками. Вищою інстанцією Запорозької Січі як військово-політичного об’єднання була Загальновійськова рада. Вона збиралася двічі на рік — на Різдвяні свята і на Покров. Вона вирішувала питання війни і миру, військових походів, заслуховувала звіти й обирала на термін до одного року найвищих посадових осіб.На Січі функціонувала козацька Рада — своєрідний козацький парламент, який обирав гетьмана і козацьку старшину, а також вирішував найважливіші питання Запорозької Січі. На територію Запорозької Січі жінки не допускалися. Постійно проживати мали право тільки неодружені чоловіки. Таким чином, українське козацтво XVI—XVII ст. поділялося на запорозьке, реєстрове і козацтво прикордонних міст, яке взагалі не мало вираженого правового статусу Діяльність Сагайдачного була спрямована на розвиток освіти, науки, літератури та мистецтва. Новий виток у розвитку української культури розпочався за часів гетьманування Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.). Під час національно-визвольної війни на звільнених територіях від поляків відновлювались державний, адміністративно-територіальний устрій, ліквідовувалася греко-католицька церква. Поява книгодрукування і її розвиток по всій Україні у XVII ст. сприяли відновленню освіти. Уже в першій половині XVII ст. нараховувалось 20 друкарень, найбільшою з яких була Києво-Печерська. За часів правління Івана Степановича Мазепи українська культура досягла найвищого розвитку. Було започатковано нову течію мистецтва - українське (мазепинське) бароко. Гетьман, володіючи вісьмома мовами, турбувався про стан освіти, надбудував другий поверх Києво-Могилянської академії. І.Мазепа певною мірою продовжував справу Петра Конашевича- Сагайдачного. За час правління Івана Мазепи було збудовано багато церков, серед яких церква Всіх Святих над економічною брамою Києво-Печерської лаври (1696-1698 рр.), Військово-Микільський собор Пустинно-Микільського монастиря в Києві (кінець XVII ст.), Богоявленський собор Братського монастиря в Києві (кінець XVII ст.) та інш. Козацька культура — унікальне і неповторне явище. її феномен має барокове забарвлення. "Химерний" стиль був породжений непростими, бурхливими соціально-історичними обставинами.У "химерній" бароковій козацькій традиції завжди було місце для подвигу, вчинку, який ціною, можливо, найдорожчого, мав принести добро громаді, користь для спільної справи. Козацькій культурі близький тип активної людини, героя, лицаря.