
- •1.Українська культура як суспільно-історичне явище. Основні періоди формування та розвитку української культури.
- •7.Найдавніші пам'ятки мистецтва кіммерійсько-скіфсько-сарматської доби на території України
- •3. Історичні передумови виникнення української культури. Найдавніші культури на території України. Особливості трипільської культури.
- •5.Культура стародавніх слов’ян. Побут, звичаї, релігійні вірування, міфологія, мистецтво, писемність східнослов’янських племен.
- •11.Культура Київської Русі: освіта, наукові знання, література, літописання, архітектура, монументальний живопис, мистецтво оздоблення книг, художнє ремесло.
- •6. Джерела формування давньоруської культури. Особливості культури та мистецтва Київської Русі за часів правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •9. Культура Галицько-Волинської держави.
- •13. Історичні умови і особливості формування української культури в умовах литовсько-польського поневолення у XIV-XVII ст. Вплив гуманістичних та реформаційних ідей. Український ренесанс.
- •22. Українська культура в роки Другої світової війни.
- •25. Українське бароко, його особливості та здобутки у розвитку архітектури, образотворчого мистецтва, літератури, музичної і театральної культури.
- •2. Кирило-Мефодіївське братство, громадівський рух, їх вплив на розвиток української культури у хіх ст.
- •4. Передумови українського національного відродження у хіх ст., його основні етапи та характерні риси. Український романтизм як важливий чинник національного відродження.
- •10. Вплив реалізму на розвиток української культури у хіх ст. Література, театр, музика, живопис, архітектура, пошуки національного стилю.
- •14. Українська література хіх - початку хх ст.: основні тенденції розвитку.
- •12. Національно-культурний рух у західноукраїнських землях хіх – початку хх ст.
- •6. Досягнення і втрати української культури 30-х років хх ст. “Розстріляне відродження”.
- •8. Політика українізації, головні напрями її здійснення в Україні, наслідки для розвитку культури (20-30-ті рр. Хх ст.).
- •18. Відродження української культури в період Національно-демократичної революції 1917-1920 рр. Особливості культурного руху доби Центральної Ради, унр, Української Держави п. Скоропадського.
- •24. Театральне мистецтво та кіно в усрр. (л. Курбас, о. Довженко, театр “Березіль”, драматургія м. Куліша).
- •26. Розвиток української культури у 50-80-ті роки хх століття. Дисиденство. «Шістдесятники» у боротьбі за національно-культурне відродженняУкраїни.
- •20. Розвиток українського кіномистецтва у 60-80-ті рр. Хх ст.
- •28. Національно-державне відродження та культура України на сучасному етапі. Розвиток української культури в контексті сучасних течій та напрямків світової художньої культури.
- •30. Українська література та мистецтво наприкінці хх - на початку ххі ст.
- •30. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці хх – на початку ххі ст. Болонський процес і Україна.
30. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці хх – на початку ххі ст. Болонський процес і Україна.
За переписом 1897 р. в Україні серед населення віком від 9 до 49 років письменних нараховувалося лише 24 %. Тому після Лютого 1917 р. створення ефективної системи освіти в Україні стає одним з основних питань у діяльності Центральної Ради. Улітку 1917 р. у Києві був створений перший Український народний університет. Такі ж університети були відкриті у Миколаєві, Харкові, Одесі. Більшість з накресленого Центральною Радою було здійснено при гетьмані П. Скоропадському. Зокрема, було відкрито 150 українських гімназій, засновано 350 іменних стипендій для учнів, почала відлік своєї історії у 1918 р. Академія наук України, яку очолив один з її організаторів і перший її президент В.І. Вернадський, засновані Національна бібліотека України, архів, галерея мистецтв, історичний музей, національний театр і т.п. Після встановлення в Україні радянської влади досягаються успіхи в ліквідації неписьменності, розвитку вищої школи, науки і техніки. У січні – квітні 1919 р. було проголошено основні принципи радянської системи освіти й виховання: загальність, доступність для всіх, безкоштовність і обов’язковість шкільної освіти. У 20-ті рр. на Україні, яка входила до складу СРСР, була ефективно проведена «українізація» системи освіти. Так, до 1927 р. 78 % шкіл, 40 % технікумів, 33 % вузів працювали з українською мовою викладання. Надзвичайно важливого значення для розвитку науки і культури мало відновлення у 1933 р.університетської освіти в Україні. Університети почали функціонувати у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Отримання Україною своєї державної незалежності, розпад СРСР кардинально змінили подальший процес реформування вищої школи, як і всієї сфери освіти. За роки незалежності України зроблено суттєві кроки в розбудові національної системи освіти:- розроблена нова законодавча база освітньої галузі;- створено вітчизняні підручники і педагогічну пресу;- оновлено зміст освіти, насамперед, у суспільно-гуманітарній сфері;- розширено масштаби україномовної освіти;- зроблено вагомі кроки щодо входження української освіти в Європейський і світовий освітній простір. Зокрема, приведено у відповідність до міжнародних вимог освітньо-кваліфікаційні рівні та ступневість освіти, розроблено держстандарти освіти, укладено угоди про співпрацю з більш як п’ятдесятьма країнами світу, у 2005 р. Україна приєдналась до Болонського процесу. Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. ї Таким чином, науково-інформаційна, культурна та освітня сфера стають сьогодні системоутворюючими і стратегічно важливими факторами розвитку держави. Сучасна економічна кон’юнктура вимагає зміни бюджетної психології: капіталовкладення в гуманітарну сферу перестають бути ресурсовитратним і нерентабельним соціальним навантаженням на бюджет, а навпаки стають пріоритетною інвестиційно-прибутковою стратегією. Держава має стати основним інвестором, менеджером і фінансистом національної науково-інформаційної, культурної й освітньої структур.Однією з найважливіших сфер розвитку євроінтеграції є сфера вищої освіти, де вона набула форм Болонського процесу. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками. Крім того, значна кількість міжнародних організації підтримують ідеї процесу та сприяють його реалізації.Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. Передумовою її створення стало підписання Великої Хартії європейських університетів. Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти:
полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;
зростанню привабливості європейської вищої освіти;
розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.
Слід зазначити, що БП не передбачає створенння повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами.19 травня 2005 року у норвезькому місті Берген на Конференції міністрів країн Європи Україна приєдналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року