10. Вплив реалізму на розвиток української культури у хіх ст. Література, театр, музика, живопис, архітектура, пошуки національного стилю.

Реалізм– це художня система, обґрунтована теорією та естетично усвідомленим досвідом. Митці-реалісти звертаються до сучасності в усіх її проявах з опорою на точну науку.В Україні другої половини ХІХ ст. реалізм виникає у творчості Т. Шевченка як еволюція його романтичного світобачення. Виникають осередки науки і освіти – Київський університет св. Володимира (1834), Новоросійський університет, Ніжинський педагогічний інститут. В той же час імперська влада видає укази щодо обмеження і заборони вживання української мови у друкованих виданнях (Валуєвський циркуляр 1863, Емський акт 1876). Історичну науку розвивають М. Драгоманов, В. Антонович, І. Франко, П. Житецький, П Чубинський Літературу реалізму представляють у 1870-90 рр. П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, П. Грабовський, Л. Українка, Я. Щоголів. В образотворчому мистецтві працюють художники-реалісти К. Трутовський, С. Васильківський Український реалістичний театр "корифеїв” представляють М. Кропивницький, автор бл. 40 п'єс М. Старицький, ("За двома зайцями”, "Тарас Бульба”, Циганка Аза”), І. Карпенко-Карий "Наймичка”, Безталанна”, "Мартин Боруля”, "Сто тисяч”, Створюються в Києві україномовні і російськомовні недільні школи, громади, які поширювали культурно-патріотичні ідеї, мріяли про незалежну Україну, збирали історичні і фольклорні матеріали, вели освітню діяльність. До Київської громади українофілів належав і П.Чубинський, М. Лисенко, П.Житецький, історик В. Антонович, Т. Рильський.На початку століття в українській літературі помітне місце займали письменники, серед них В. Винниченко ,Б. Летант , В. Пачовський.Початок сторіччя характеризувався прогресом в галузі музичної культури. Формується національний стиль, який об'єднує динаміку фольклорної виразності і кращі традиції класики. У цьому напрямі розвивалася творчість М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, які по-новаторському осмислили творчу спадщину М. Лисенка.В Україні в галузі живопису і графіки активно працювали такі майстри, як О. Мурашко, О. Новаківський, І. Труш, П. Ковжун, М. Сосенко, М. Бойчук. Більшість з них мали європейську освіту і перебували під впливом сучасних їм художніх тенденцій. Міжнародного визнання досяг український скульптор О. Архипенко — творець нового напряму в мистецтві.У цей час значні досягнення характерні для розвитку національного театру. У 1904 році М. Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу, з 1907 р. там же функціонував український стаціонарний театр М. Садовського, у 1915 році І. Мар'яненко заснував Товариство українських акторів. У 1916 році Лесь Курбас став організатором «Молодого театру» у Києві.Національний театр передреволюційного періоду виховав таких видатних акторів, як М. Садовський, П. Саксаганський, Марія Заньковецька та ін. З'являється український кінематограф. Перші українські хронікальні фільми були відзняті у Харкові. Там же актор О. Олексієнко ставить фільми за творами І. Котляревського, М. Гоголя, М. Старицького. Перший український постановник і оператор Д. Сахненко був творцем таких фільмів, як «Наталка Полтавка», «Запорозька Січ», «Богдан Хмельницький», в яких брали участь видатні українські актори — М. Садовський, М. Заньковецька, Л. Лінницька.