- •1. Поняття співучасті у злочині. Види співучасників.
- •2. Судимість, її кримінально-правові наслідки.
- •3. Задача
- •1. Кримінальна відповідальність співучасників.
- •2. Строки погашення судимості
- •3. Задача
- •1. Склад злочину та його кримінально-правове значення.
- •2. Об’єкт злочину. Види об’єктів злочину.
- •3. Задача
- •1. Добровільна відмова співучасників та кримінально-правові наслідки.
- •2. Зняття судимості за кримінальним законодавством.
- •3. Задача
- •1. Кримінально-правова характеристика повторності злочинів.
- •2. Примусові заходи медичного характеру
- •3. Задача
- •2. Види примусових заходів медичного характеру
- •3. Задача
- •1. Поняття рецидиву в кримінальному законодавстві, його види.
- •2. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
- •3. Задача
- •1 Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів
- •3Адача.
- •1) Види звільнення від відбування покарання
- •2) Виконання покарання у виді громадських робіт
- •1) Виправні роботи як окремий вид покарання
- •1) Арешт як вид кримінального покарання
- •2) Субєктивна сторона складу злочину і кримінально-правова характеристика
- •1) Позбавлення волі на певний строк як особливий вид кримінального покарання
- •2) Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю,наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
- •Довічне позбавлення волі як особливий вид кримінального покарання.
- •2) Звільнення ві кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям та у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •2) Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки та у зв’язку зі зміною обстановки.
- •1)Кримінально-правова характеристика позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу та права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •2) Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
2. Види примусових заходів медичного характеру
Ст. 94 ККУ
1. Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
2. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
3. Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.
4. Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
5. Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
6. Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
3. Задача
Дії Попова слід кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки викрадення майна здійснювалось таємно для продавця цієї речі.
Білет № 21
1. Поняття рецидиву в кримінальному законодавстві, його види.
Ст. 34 ККУ
Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він поділяється на такі два види: загальний і спеціальний рецидиви.
Загальний рецидив - це такий рецидив, до якого входять різнорідні злочини, тобто не тотожні за родовим чи безпосереднім об'єктом і ті, що мають різні форми вини. Спеціальним називається рецидив, до якого входять тотожні або однорідні злочини, тобто однакові за складом або такі, що мають тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені за однієї й тієї ж форми вини.
Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на два види: простий і складний.
Простий рецидив є в тих випадках, коли особа має дві судимості. Складний рецидив - це рецидив злочинів, за якого особа має три та більше судимості.
За ступенем суспільної небезпечності вирізняють пенітенціарний рецидив, рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.
Пенітенціарний рецидив має місце там, де особа, яка була засуджена до позбавлення волі, знову вчиняє протягом строку судимості новий злочин, за якого знову засуджується до позбавлення волі.
Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів - це рецидив, за якого особа, маючи судимість за один із таких злочинів, знову вчиняє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин.
Практичне значення рецидиву злочинів полягає в тому, що він враховується у кваліфікації злочинів, звільненні від кримінальної відповідальності і призначенні покарання.