4.16.Створення креслення деталі з її асоціативними видами

Креслення деталі формують, послідовно додаючи необхідні проекції, розрізи і перерізи. Спочатку створюють довільний вид із визначеної користу­вачем твердотільної моделі, при цьому задається орієнтація моделі, яка підходить для головного виду. Далі за цим й наступними видами створюють потрібні розрізи й перерізи.

Г оловний вид (вид спереду) вибирають так, щоб він давав найповніше уявлення про форми й розміри деталі.

4.16.1. Розрізи на кресленнях

Розрізом називається зображення предмета, подумки розсіченого однією або декількома січними площинами. Розрізи застосовують для виявлення внут­рішніх обрисів предмета. На розрізі показують те, що розташовано в січній площині й за нею.

Залежно від положення січної площини розрізняють такі види розрізів:

а) горизонтальні, якщо січна площина розташована паралельно до гори­зонтальної площини проекції;

б) вертикальні, якщо січна площина перпендикулярна до горизонтальної площини проекції;

в) похилі - січна площина нахилена до площин проекцій.

Вертикальні розрізи поділяються на:

• фронтальні - січна площина паралельна до фронтальної площини проекції;

• профільні - січна площина паралельна до профільної площини проекції.

• Залежно від кількості січних площин розрізи бувають:

• прості - при одній січній площині (рис. 8.1);

• складні - при двох і більше січних площинах (рис. 8.2).

• Стандартом передбачено такі види складних розрізів:

• ступінчасті, коли січні площини розташовуються паралельно (рис. 8.2, а), і ламані - січні площини перетинаються (рис. 8.2, б).

4.16.2. Позначення розрізів

Коли в простому розрізі січна площина збігається із площиною симетрії предмета, розріз не позначається (рис. 8.1). У всіх інших випадках розрізи позначають прописними буквами, починаючи з букви А, наприклад А-А.

Положення січної площини на кресленні вказують лінією пері потовщеною розімкненою лінією. Якщо розріз складний, штрихи Іф( також у перегинах лінії перетину. На початковому й кінцевому штриха ставити стрілки, що вказують напрямок погляду, стрілки повинні пере на відстані 2-3 мм від зовнішніх кінців штрихів. Із зовнішнього боку стрілки, що вказує напрямок погляду, наносять ту саму прописну букву. Для позначення розрізів і перетинів у системі КС

використовується та сама кнопка ^ Лінія розрізу, яка розташована на с Обозначения (Позначення) компактної панелі (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Кнопка Лінія розрізу

3. З’єднання половини виду з половиною розрізу

Якщо вид і розріз являють собою симетричні фігури (див. рис. можна з’єднувати половину виду й половину розрізу, розділяї штрихпунктирною тонкою лінією, що є віссю симетрії. Частину звичайно розташовують праворуч від осі симетрії, що відділяє частину і частини розрізу, або знизу від осі симетрії. Лінії невидимого кон з’єднаних частинах виду й розрізу звичайно не показують. Якщо з < лінією, що розділяє вид і розріз, збігається проекція якої-небуя наприклад, ребра фігури з гранями, то вид і розріз розділяють суі хвилястою лінією, проведеною ліворуч від осі симетрії, якщо ребро ле внутрішній поверхні, або праворуч, якщо ребро зовнішнє.

Положення січної площини на кресленні вказують лінією перс потовщеною розімкненою лінією. Якщо розріз складний, штрихи пре також у перегинах лінії перетину. На початковому й кінцевому штриха; ставити стрілки, що вказують напрямок погляду, стрілки повинні перс на відстані 2-3 мм від зовнішніх кінців штрихів. Із зовнішнього боку стрілки, що вказує напрямок погляду, наносять ту саму прописну букву. Для позначення розрізів і перетинів у системі КО

використовується та сама кнопка «** Лінія розрізу, яка розташована на с Обозначения (Позначення) компактної панелі (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Кнопка Лінія розрізу