
- •1.Дайте визначення понять «Історичний процес», «політична історія» та поясніть цивілізаційні виміри всесвітнього історичного процесу.
- •2.Охарактеризуйте участь Румунії у російсько – турецькій війні 1977 – 78 років та дайте оцінку політ. Результатам Берлінського конгресу та Сан–Степанській мирній угоді.
- •3.Охарактеризуйте процес формування Антанти та Четвертного союзу.
- •4.Дайте порівняльний аналіз програмам повоєнного устрою світу: «14 пунктів Вільсона», та «Декрет про мир».
- •5.Поясніть причини падіння політичного режиму Ніколая Чаушеску та проблеми постсоціалістичного режиму в Румунії.
- •Повстання комуністів
- •Перші роки комуністичної держави
- •Епоха Георгіу-Деж
- •Епоха Чаушеску
- •Перші роки
- •Важка індустріалізація
- •1980-І роки: нормування та будівництво Народного Палацу
- •Останні роки: посилення контролю над суспільством
- •Крах комуністичного режиму
- •6.Охарактеризуйте процес формування станово – представницьких монархій у Західній Європі в добу Середньовіччя.
- •7.Визначте та проаналізуйте основні тенденції міжнародних відносин кінця 20 – початку 21 століття.
- •8.Поясніть протиріччя та початок розпаду Версальсько-Вашингтонської системи.
- •9.Охарактеризуйте Румуно-Угорські протиріччя у Трансільванії 1848-1914.
- •10.Охарактеризуйте передумови,причини та ідейні течії Реформації.
- •11.Змалюйте політичний портрет Сталіна.
- •Прізвисько
- •Партійна діяльність
- •Жовтневий переворот
- •Громадянська війна та інтервенція в Україну, Білорусь та Польщу
- •До вершини влади
- •Пакт Молотова-Ріббентропа
- •Друга світова війна
- •Повоєнний період
- •12.Дайте оцінку Радянсько-Німецькому пакту про ненапад.
- •13.Історичний портрет Шарля де Голя.
- •14.Історичний портрет Горбачова.
- •15.Охарактеризуйте становище та особливості політичної системи Речі Посполитої.
- •16.Проаналізуйте процес складання імперії Габсбургів до 1768.
- •17.Охарактеризуйте політичний режим Олександра Лукашенка в Білорусії.
- •18.Причини та основна проблема та прогнозовані сценарії розвитку у Косово та Придністров’ї.
- •19.Охарактеризуйте «Новий курс» Франкліна Рузвельта та його наслідки для політичного життя сша.
- •20.Поясніть сутність ельнінізму (Македонський).
- •Виникнення елліністичних держав
- •Розквіт еллінізму
- •Занепад та підкорення Римом
- •21.Охарактеризуйте німецьке суспільство в роки нацистської диктатури.
- •22.Охарактеризуйте причини виникнення, сутність та значення Просвітництва як історичної доби.
- •23.Проаналізуйте вплив Французького Просвітництва на політику Катерини 2 в Російській імперії.
- •24.Охарактеризуйте монархо-фашистський режим Кароля 2 та причини становлення диктатури Антонеску в Румунії.
- •25.Визначте причини, передумови, основне питання, завдання,підсумки та історичне значення вфбр.
- •26.Охарактеризуйте політичний розвиток Північно-Американських колоній 17-18 століття та причини становлення сша.
- •27.Охарактеризуйте режим санації у Польщі.
- •28.Визначте історичні причини та значення «Декларації прав людини та громадянина».
- •29.Поясніть причини утворення: єс, нато, сєато, сєнто, анзюс, овд. Структура та політичні цілі.
- •30.Дайте оцінку Бонапартизму, як специфічному різновиду авторитаризму Нового часу.
- •31.Дайте історичну оцінку битві під Сталінградом, як переломному моменту Другої світової війни.
- •32.Охарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику Наполеона Бонапарта.
- •33.Поясніть причини, форми та зміст «холодної війни».
- •34. Визначте суб’єктивні та об’єктивні сторони концепції «зіткнення цивілізацій» Самюеля Хантінгтона.
- •35. Охаракериуйте внутрішню і зовнішню політику консервативного кабінету в. Черчилля.
- •36. У чому ви вбачаєте причини занепаду демократичного режиму у Веймарській Німеччині.
- •37.Обгрунтуйте вирішальну роль Радянського Союзу у перемозі над нацистською Німеччиною та її союзниками в Другій світовій війні.
- •38.Визначте засадничі принципи політичного курсу Отто Фон Бісмарка.
- •Початок політичної кар'єри Прибічник консерваторів
- •Реальна політика
- •Прем'єр-міністр Пруссії
- •Зовнішня політика
- •Система союзів
- •Внутрішня політика
- •«Винятковий закон проти соціалістів» та захисні мита
- •Соціальна допомога
- •Закон про медичне страхування 1883 р.
- •Закон про страхування від нещасних випдаків 1884 р.
- •Закон про пенсійне страхування та від інвалідності 1889 р.
- •Протекціонізм та націоналізм як інструменти внутрішньої політики
- •Після відставки
- •39.Охарактеризуйте основні положення Паризької конвенції
- •40.Дайте оцінку політичній діяльності Олександра Кузи в Румунії.
- •41.Поясніть утворення оон, її завдання та напрями діяльності.
- •42.Охарактеризуйте польський національно – визвольний рух (1815р., 1848р., 1863-64рр)
- •43.Визначте передумови, причини та особливості становлення фашизму в Румунії.
- •44.Поясніть причини виникнення та сутність явищ глобалізації.
- •45.Дайте оцінку неоконсерватистській моделі суспільних відносин у 80-х роках 20 століття у Великобританії та проаналізуйте основні напрями соціальної політики урядів Маргарет Тетчер.
- •46.Дайте оцінку неоліберальній моделі суспільних відносин у країнах Західної Європи та Північної Америки 1950-1970 років .
- •47.Охарактеризуйте Чеське та Словацьке національне відродження та дайте оцінку революційним подіям 1848-49 років.
- •48.Поясніть передумови, причини та засади східної політики уряду Віллі Бранта та охарактеризуйте політичну боротьбу навколо Східного питання.
- •49.Поясніть причини, сутність та наслідки соціально-політичних криз 1953-68 років у Польщі, Угорщині та Чехословачинні.
- •50.Причини виникнення, передумови, ідеологія, історичне значення Декабристського руху.
- •51.Дайте порівняльний аналіз конституційним документів Декабристів.
- •52.Причини скликання, політична боротьба та рішення Віденського конгресу.
- •53. Охарактеризуйте політичний розвиток Югославії у 80-х рр. 20 ст. І вкажіть основні ознаки кризи федерації
- •Риси югославської моделі соціалізму
- •Причини розпаду Югославії
- •Війни на теренах колишньої Югославії
- •Підсумки
- •54.Дайте аналіз програми та охарактеризуйте політику нових рубежів Дж.Кенеді у сша.
- •55.Охарактеризуйте зовнішну політику Румунії у 1991-1997 роках.
- •56.Розкрийте суть суспільних перетворень у Польщі у 90-х роках 20 століття(від солідарності).
- •57.Розкрийте причини та характер дезінтеграції Чехословацької Федеративної Республіки на початку 90-х років 20 століття.
- •58.Охарактеризуйте режими народної демократії в країнах Східної Європи.
- •59.Розкрийте сутність проблеми полілінійності та цивілізаційної дискретності культурно-політичного процесу.(перша лекція).
- •60.Охарактеризуйте політико-правові принципи організації протекторату Олівера Кромвеля.
- •61.Охарактеризуйте процес становлення, сутність, характерні риси та ідеологію абсолютизму в Росії (Петро 1 Микола 2).
- •62.Причини виникнення фашизму, ідеологію та специфіку фашистських рухів: Італії, Франції, Іспанії, Англії,Білорусії, Румунії, Скандинавських державах. Термін «колабораціонізм»
- •63.Охарактеризуйте трансформацію Європейської державності від станової монархії до абсолютизму.
- •64.Поясніть сутність політичного умиротворення держав Західної Європи у 20 роки 20 століття (Мюнхенська угода).
- •65.Охарактеризуйте причини, механізми та геополітичні наслідки розширення нато на Схід.
- •66.Охарактеризуйте причини, особливості, політичні цілі, інструменти боротьби та соціально-політичні наслідки громадянської війни та іноземної інтервенції в Росії(1917).
- •67.Визначте геополітичні зміни у Східній Європі після Першої світової війни (на підставі аналізу Сен –Жерменської, Тріанонської, Нейської мирних угод).
- •68.Визначте місце теорії надлюдського походження імператорської влади та ойкуменічної ідеї всесвітньої монархій у політичній історії Візантії.
- •68.Охарактеризуйте причини, повноваження учасників, наслідки створення «Вишеградської четвірки».
- •69..Дайте оцінку подіям лютого-жовтня 1917 року в Росії.
- •70. Охарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику урядів д.Ллойд-Джорджа в Англії
- •72. Визначте загальні риси та специфіку просвітницького абсолютизму в Австрійській імперії
- •72. Поясніть причини виникнення, мету і наслідки дисидентського і правозахисного рухів в срср
- •73. Поясніть процес формування та занепаду стародавньосхідної деспотії як форми правління
- •74. Поясніть сутність поняття «Рах Romanа» та визначте характерні риси даного явища в історії Стародавнього світу.
- •76.Поясніть в чому полягала антирадянська спрямованість зовнішньої політики адміністрації р.Рейгана у сша
- •76. Дайте оцінку соціал-демократичній моделі суспільних відносин у скандинавських країнах (скандинавський соціалізм)
- •78. Зробіть порівняльний аналіз змісту Північноатлантичного (4 квітня 1949 р.) та Варшавського (14 травня 1955 р.) договорів
- •78. Охарактеризуйте трансформацію політичної системи Румунії в умовах проведення реформ у 20-30-х роках хх ст.
- •79. Охарактеризуйте політичні підсумки Другої світової війни
- •80. Проаналізуйте сутність еволюції парламентської системи у Польщі впродовж 1920-1939 рр.
- •81. Які цілі переслідували країни-переможниці на Паризькій мирній конференції, з яких питань між ними виникали суперечки ?
- •83. Дайте аналіз діяльності право радикальних партій Румунії у політичному житті країни у 20-30-і рр. Хх ст.
- •84.Охарактеризуйте процес формування Спільного ринку та інституційної системи Європейського співтовариства
- •85. Проаналізуйте передумови, причини, програмні засади та історичне значення чартистського руху в Англії
- •86.Поясніть систему організації влади та політичні боротьбу в Якобінському блоці
- •87. Дайте порівняльний аналіз політичних інститутів і процесів Четвертої і п’ятої республік у Франції.
- •88.Визначте причини, сутність та значення демократичних революцій у державах Центральної і Східної Європи на рубежі 80-90-х років хх ст.
- •89. Поясніть вплив політичних ідей та інститутів античності на політичні інститути та процеси сучасності
- •90.Визначте передумови,причини,перебіг та результати революцій 1848-1849 рр. У Молдові та Волощині
90.Визначте передумови,причини,перебіг та результати революцій 1848-1849 рр. У Молдові та Волощині
Передісторія Дунайские княжества Валахия и Молдавия ещё в XVI веке стали вассальными государствами Османской империи, однако сохранили свою государственность. Их суверенитет был серьёзно ограничен. Национальная идея в этих государствах долгое время базировалась на идее освобождения от османского владычества [1]. В Молдавии и Валахии начала XIX века сложилась крайне сложная ситуация. Ежегодно Порте выплачивалась огромная дань, иногда даже непосильная по объёму. Господари княжеств, ранее избиравшиеся боярами, превратились в наместников султана. Он получил право назначать и снимать их с этой должности. Процесс избрания господаря был крайне выгоден туркам: претендент на престол выплачивал султану определённую сумму денег, чтобы тот помог ему справиться с соперниками. Так как претендентов было несколько, побеждал тот, кто больше платил. Срок правления не был оговорен, поэтому престол через некоторое время опять становился «вакантным». Каждый господарь, понимая, что продержится у власти недолго, облагал страну ещё более высокими налогами. Часть их шла в карман господарю, а другая часть на возмещение долга султану. Повсюду в княжествах турки возводили новые или модернизировали старые крепости, тем самым держа население в повиновении. На землях княжеств часто происходили войны между Османской империей и другими государствами. Одновременно XVIII веке начался упадок империи турок, в экономике Дунайских княжеств, тесно связанной с османской, начался кризис. Все эти факторы негативно сказывались на княжествах и их населении. После подписания Адрианопольского мирного договора ситуация резко изменилась. Дунайские княжества де-факто были признаны независимыми государствами и попадали под покровительство России, а Турция потеряла право на вмешательство во внутренние дела этих стран. В послевоенные годы в Валахии и Молдавии администрацию возглавил генерал П. Д. Киселёв [2]. При нём в княжествах бурно развивалась экономика, наступил политический и культурный подъём. Были проведены реформы, по которым отменялись внутренние таможни, вводилась свобода торговли, регламентировались крестьянские повинности, создавались медицинская и санитарная службы. По Дунаю был установлен карантин, служивший границей с Османской империей [2]. Крупные реформы, идеи национального единства Экономика вновь ожила. За десять лет площадь под сельскохозяйственными культурами выросла вдвое, порты Галац и Брэила по вывозу зерна начали конкурировать с Одессой. В городах возникли предпосылки к капиталистическому способу предпринимательства. Произошли и серьёзные изменения в культуре. Началась популяризация румынского и молдавского языков. Тогда же появились первые газеты, написанные румынской латиницей [3]: «Албина ромыняскэ» и «Курьерул ромынеск». В их первых номерах прославлялась Россия, освободившая княжества из-под турецкого гнёта. Одновременно увеличивалось количество школ с преподаванием на родном языке (ранее в учебных заведениях использовался греческий). В Яссах и Бухаресте - столицах княжеств - открылись первые академии. Однако княжества по прежнему де-юре оставались под покровительством Османской империи, и их суверенитет по-прежнему был ограничен. Молодёжь начала совершать первые поездки за рубеж с целью продолжить обучение. Она стремилась в такие крупные европейские города, как Париж, Гейдельберг, Брюссель, Берлин и др. Одновременно усилились связи княжеств между собой и Трансильванией [1]. Объединяющим фактором выступали общая история, язык и религия. Уже в 1830-е годы жители Дунайских княжеств и Трансильвании идентифицировали себя названием «румыны», а не «влахи», «молдаване», «трансильванцы» и «банатцы». В эти годы активизировались так называемые «латинизаторы», выступавшие за замену кириллицы латиницей. Доходило даже до призывов прекратить употребление слов славянского и греческого происхождения. Позже А. Руссо по поводу подобных новаций и реформ заметил: «За шестнадцать лет, с 1835 по 1851 год, Молдавия прожила больше, чем за предшествовавшие пятьсот лет своей истории ... Глаза и мысли родителей были устремлены на Восток, наши - на Запад, различие - как небо от земли »[4]. В княжествах вводились Органические регламенты. С помощью них ограничивалась абсолютная власть господарей. Созывался Адунаря Обштяскэ - парламент, который образовывался в обоих княжествах. Киселёв благодаря своим реформам улучшил положение крестьян и значительно развил Дунайские княжества. Однако в 1834 году Киселёв утратил полномочия управляющего княжествами, так как султан Турции Махмуд II назначил двух новых господарей: М. Стурдзу в Молдавское княжество и А. Гику в Валахию. За первые годы их правления в странах значительно участились случаи произвола чиновников и взяточничество. Крупная часть государственного аппарата была коррумпирована, даже господари не составили исключения [1]. С усилением кризиса начался боярско-чиновничий произвол, Адунаря Обштяскэ в обоих княжествах ничего не могли поделать, так как попали под влияние господарей. Обе страны вновь пришли в упадок. В таких условиях сформировалась не желающая возобновления старых порядков оппозиция. Провал революции в Молдавии В 1847 году в Молдавском княжестве произошли два крупных бедствия: сильнейшая засуха и нашествие саранчи. Весь урожай пропал. Начались локальные крестьянские выступления против боярства, торговцы зерном также были недовольны нехваткой товара и экономическим кризисом в Европе [1], мелкое и среднее боярство в сложившейся ситуации было отстранено от управленческих должностей, и поэтому было настроено против произвола «великих» бояр и господаря. К тому времени в стране окончательно созрело недовольство повсюду процветающей коррупцией и казнокрадством [1]. После событий во Франции эмигранты из Валахии и Молдавии начали возвращаться на родину. Молдавский господарь распорядился не пропускать их через границу, поэтому собрание 27 марта 1848 года в Ясской гостинице «Петербург» [1] прошло без них. На собрании присутствовали разные слои населения: от бояр до ремесленников, всего около 1 000 человек. Была составлена «Петиция-прокламация» и избран комитет во главе с В. Александри, который должен был вручить её господарю. Начинался документ с призыва соблюдать Органический регламент и не нарушать закон, затем шли пункты об отмене цензуры, телесных наказаний, преследований, введении гарантий неприкосновенности личности и ответственного правительства, преобразовании школ и создании национальной гвардии, освобождении политзаключённых, улучшении положения крестьян (в документе ничего не говорилось об отмене барщины) [10]. Всего было 35 пунктов. «Петиция-прокламация» в первую очередь была направлена против произвола господаря путём проведения буржуазно-демократических реформ. Её умеренный тон диктовался осторожностью, так как существовала угроза вторжения русских войск в княжество. М. Стурдза после вручения ему петиции от неожиданности и растерянности принял 33 пункта, однако вскоре взял себя в руки и приступил к массовым арестам. Участники собрания тем временем соорудили баррикаду возле гостиницы «Петербург», которую полицейским пришлось брать штурмом. Никто не погиб. Многие из революционеров были пойманы на месте, многие - у себя дома, но части всё же удалось скрыться. В тот же вечер Стурдза объявил горожанам, что порядок восстановлен. Реакция господаря и правящей верхушки на съезд в Яссах была негативно воспринята населением, в первую очередь крестьянами. Стурдза потерял популярность и поддержку народа [11]. В Яссах установилась стабильность, но в сёлах по всему княжеству началась так называемая «политическая эпидемия». Крестьяне решились на передел боярских земель. В боярских поместьях и даже в поместьях самого Стурдзы жители сёл отказывались выходить на барщину. В апреле появились первые листовки с требованиями реформ. Российская и Османская империи не могли спокойно наблюдать за происходящим, поэтому направили в Яссы своих уполномоченных комиссаров - от России А. О. Дюгамеля и от Турции Талаатаэфенди. В мае молдавский господарь обратился к российскому императору с просьбой ввести в его государство войска. Однако Николай I не желал этого. Вместо него это сделал Дюгамель, попросив в июне от своего имени командующего одного из русских армий Герценцвейга пересечь молдавско-российскую. 12 000 русских солдат [12] без разрешения со стороны императора вступили в Молдавское княжество и подавили все выступления крестьян [13]. Российский император был напуган подобными действиями, так как опасался протестов против действий армии Герценцвейга по всей Европе. Тем временем Герценцвейг вообразил, что нарушил императорскую волю, и покончил жизнь самоубийством [14]. Русские войска получили приказ возвращаться обратно. На это Николай I заметил: «К счастью, войска наши не перешли Прут и не перейдут без крайней необходимости, разве турки меня попросят и сами пойдут» [15]. Всё же в конце лета русские войска заняли Молдавию и перекрыли её границу с Венгрией и Трансильванией. Так завершилась революция 1848 года в Молдавском княжестве. Многие из политиков и революционеров после 1848 года бежали за границу, и в эмиграции издавали свои труды, посвящённые борьбе за свободу народа молдавского. Отдельно стоит выделить известного молдавского революционера М. Когэлничану, написавшего в Черновцах сразу после провала революции «Пожелания национальной партии Молдовы» [1]. Не вся молдавская культурная элита того времени поддерживала революцию. Например, Георге Асаки был ярым противником революции и либеральных течений, её породивших. Провал революции в Валахии Народные выступления В Валахии революционные события последовали сразу после провала революции в Молдавии. Общество «Фрэцие» тщательно разрабатывало план действий и программу. В ней наблюдались существенные разногласия по всем пунктам. Н. Бэлческу, ультрарадикал, призывал к привлечению армии и решению земельной проблемы в пользу крестьян. Ему противостояла группа деятелей культуры, которая желала найти компромисс с существующей властью [16]. В результате программа была построена из договорённостей между разными группами. Состояла она из 21 пункта и предполагала автономию Валахии в составе Османской империи, отмену рангов и титулов, свободу слова, равенство всех перед законом, введение новой системы налогообложения, создание национальной гвардии, бесплатное образование, проведение прямых выборов в Учредительное собрание, упрощение должности господаря и введение должности президента, отмену барщины и раздачу боярской земли крестьянам [17]. Документ не был идеальным. В нём отсутствовали многие нюансы, но в целом он вышел прогрессивным. Летом планировалось начать выступления сразу в четырёх местах, однако этот замысел был сорван полицией. 9 июня в селе Ислаз на западе Валахии член «Фрэцие» Элиаде-Радулеску перед собравшимися крестьянами и ротой солдат торжественно зачитал манифест, который вошёл в историю как Ислазская прокламация [1] [13]. Местный священник Р. Шапкэ поддержал его и призвал Бога избавить народ от барщины. Элиаде-Радулеску заверял всех присутствующих об успехе революции. 10 июня в Бухарест сошлись люди из всех окрестных поселений. Они двинулись к дворцу господаря, войска и полиция не пытались перекрыть им путь. Во дворец вошли только представители от народа с требованиями подписать Ислазскую прокламацию. 11 июня князь Г. Бибеску согласился, и документ стал конституцией страны. Было сформировано временное правительство [13], возглавляемое консервативным митрополитом Неофитом. 13 июня господарь Бибеску отрёкся от престола и уехал в Австрию. Революция лишилась легальной окраски. 14 июня временное правительство издало первые декреты, в которых государственным флагом Валахии стал сине-жёлто-красный триколор, были отменены сословные чины, цензура, смертная казнь, образовывалась национальная гвардия. На Филаретовом поле, переименованном тогда же в Поле свободы, 15 июня собрались 30 000 жителей Бухареста. Они провели торжественную церемонию в честь принятия конституции. Печатники даже доставили из типографии станок, на котором прямо на поле печатались революционные стихи. Но 19 июня боярство, поддержанное частью офицерства, арестовало временное правительство. Таким образом был совершён государственный переворот. Горожане под руководством А. Ипэтеску и Т. Георгиу восстали [1]. Солдаты отказались стрелять в народ, и власть снова перешла в руки к временному правительству. 28 июня события ещё более накалились. Кто-то распространил неверные слухи, что русские войска собираются вторгнуться в Валахию и подавить революцию. Русские войска, расправившись с революционерами в Молдавии, готовились к возвращению на родину. Министры временного правительства, поверив слухам, скрылись в Карпатах. В Бухаресте остался только глава правительства Неофит и бояре. Они на следующий день, 29 июня, воспользовались случившимся. Неофит приказал расклеить по городу объявления о том, что «правительство мятежников» бежало в горы, и теперь в стране снова восстановлен «порядок». Депутаты временного правительства немедленно вернулись в столицу княжества, вернув себе прежние полномочия [18]. Летом в стране начались крупные преобразования. Были реформированы практически все сферы государственной деятельности. В Валахии появилась своя армия, состоявшая из добровольцев. Несмотря на предпринятые усилия, барщину так и не удалось ликвидировать. Депутаты обратились к крестьянам с призывом потерпеть ещё три месяца (то есть до конца сельскохозяйственных работ). Внешнеполитическая ситуация для революционного княжества также плохо сложилась. Объединения с Молдавией не последовало. Порте была отправлена огромная дань, которую задолжал ей прежний господарь Бибеску. Желание революционеров рассорить Россию и Османскую империю с целью обрести независимость во внешней политике не увенчались успехом. Турецкий султан выжидал, пока самодержавие в княжестве будет окончательно уничтожено, чтобы захватить Валахию, а российский император не желал выглядеть в глазах европейских держав подавителем воли православных единоверцев. Поэтому ни российские, ни турецкие войска не спешили пересекать валашскую границу [1]. 1 мая 1849 года Османская и Российская империи подписали Балта-Лиманскую конвенцию. Она возобновляла действие Органических статутов и значительно ограничивала автономии Дунайских княжеств. Отныне господарь выполнял функции сборщика налогов. Его полномочия были сильно урезаны. В странах закрепились реакционные власти в лице русского ставленника Стирбея в Валахии и турецкого наместника Гики в Молдавском княжестве. На русско-турецких переговорах было принято решение оккупировать Дунайские княжества до «восстановления» в них «порядка» [20]. Отменялись общие собрания, а русские и турецкие комитеты должны были пересмотреть старый Органический регламент [21]. Эмигрировавшие за границу революционеры подвели итоги своей деятельности и сделали выводы. Теперь их целью была не свобода народа, а объединение княжеств в единое государство. Общество эмигрантов за рубежом раскололось на две части - тех, кто выступал за постепенные реформы и образование румынского государства путём переговоров, и тех, кто желал внезапного общенационального восстания против существующего политического режима. В краткосрочной перспективе единственное, чего добились революционеры, это ограничение свободы княжеств и их попадание в большую зависимость от Турции и России. Несмотря на это, феодальному строю и боярству в обоих странах был нанесён ощутимый удар. Сельское хозяйство продолжало играть важнейшую роль в развитии княжеств, но в последующие два десятилетия наблюдался заметный рост производства экономики и. С 1848 по 1866 год в княжествах возникло 3 000 крупных предприятий [20]. Позже, в 1861 году, Дунайские княжества были объединены в Румынию [1] [20]. Некоторые участники и идеологи революции заняли в новом государстве правящие посты. Александру Иоан Куза почти одновременно был избран представительными собраниями Дунайских княжеств господарем. В 1877 году Румыния стала независимым государством [20]. В итоге цель, к которой стремились революционеры и жители княжеств, была воплощена в жизнь. В международной политике революции имели важное значение. Российская и Османская империи жёстко отреагировали на происходившее в Дунайских княжествах, введя в них свои войска и оккупировав на несколько лет, что вызвало протесты в Европе, особенно против действий России. Русская интервенция в княжества стала одной из причин ухудшения российско-французских и российско-британских отношений, переросших в Крымскую войну. Французско-валашские и французско-молдавские отношения улучшились, и на протяжении последующих нескольких десятилетий отношения между странами были дружественными. В Дунайских княжествах стала популярна французская культура и французский язык, что позже отразилось на культуре Объединённого княжества Валахии и Молдавии [22]. Сильнее всего революции отразились на Российской империи, так как та опасалась восстаний в населённой молдаванами Бессарабии [20]. Роль России в княжествах значительно усилилась, она получила новые легальные средства для княжества на воздействия. Это было успехом в деле распространения власти России на Балканах [21], однако после поражения в Крымской войне Российская империя потеряла право протектората над княжествами. В соседней Трансильвании на волне панрумынизма ситуация тоже усугубилась из-за восстаний местных румын [1], которые желали включить свой край в состав Румынии наравне с Молдавией и Валахией. Позже они получили поддержку со стороны бежавших от преследования в Трансильванию валашских революционеров. 90.Охарактеризуйте політику лейбористських урядів Англії у міжвоєнний період.
Лейбористська партія (англ. Labour Party) — одна з провідних британських політичних партій.
Лейбористська партія заснована на початку 20-го сторіччя при активній участі представників робітничого руху лівої спрямованості ("labour" у перекладі з англійської означає "праця", "робоча сила"). У 1900 був організований «Комітет робочого представництва»; з 1906 називається «Лейбористська партія». Вже у лютому 1918 року було прийнято Статут Лейбористської партії — Конституція ЛПВ. У серпні того ж року було прийнято програмний документ «Праця та новий соціальний порядок».. Протягом довгих років лейбористи займали ліву частину політичного спектру Великобританії. Профспілки як і раніше продовжують грати помітну роль в партії.
У 1920-х роках замістила ліберальну партію в ролі головного супротивника консервативної партії Великої Британії.
Лейбористи виступають за збереження необхідної ролі держави в економіці, ліквідацію суспільної нерівності і підтримку соціальних програм у галузі освіти, охорони здоров'я та боротьби з безробіттям, наявність обмеженою економічними потребами імміграції, захист прав меншин та активну європейську інтеграцію.
Перший лейбористський уряд (1924)
Рамсей Макдональд: Перші праці прем'єр-міністра, 1924 і 1929-31. 1923-го року на загальних виборах велася на консерваторів протекціоністської пропозиції, але, хоча вони отримали найбільше число голосів і залишилася найбільшою партією, вони втратили більшість у парламенті, що викликає необхідність формування Уряд підтримував вільну торгівлю. Таким чином, з мовчазної згоди лібералів Асквіта, Рамсей Макдональд став першим прем'єр-міністром праці в січні 1924 року, який сформував перший уряд лейбористів, незважаючи на працю тільки з 191 депутатами (менше ніж на третину палати громад).
Оскільки уряд був змушений покладатися на підтримку лібералів він не зміг отримати будь-який соціалістичий законопроект, прийнятий Палатою Громад. Єдиний істотний захід був в Уїтлі на рахунок житлового закону, який почав програму створення 500000 будинків для здачі в оренду робітничої родини.
Уряд звалився після всього лише дев'ять місяців, коли ліберали голосували за розслідування спеціальний комітет у справі Кемпбелла, голосування, в якому Макдональд був заявлений як довірена особа. На наступних загальних виборах бачив публікацію, за чотири дні до дня голосування, об'явили про горезвісний лист Зінов 'єва, до якої були залучені праці в змові з комуністичної революції в Англії. Консерватори повернулися до влади, хоча голоси збільшилася з 30,7 % до однієї третини голосів виборців. Лист Зінов'єва на даний час в цілому вважають підробкою .
На противагу Рамсей Макдональд продовжував свою політику подачі Партії праці як помірні сили. Під час страйку 1926 він виступає проти страйку, стверджуючи, що кращий спосіб досягнення соціальних реформ через урну для голосування.
Другий лейбористський уряд (1929—1931)
Лейбористська партія стала найбільшою в Палаті Громад в перший раз, з 287 місцями і 37,1 % голосів виборців. Однак Макдональд як і раніше, покладається на підтримку ліберальної сформувати уряд меншості. Макдональд відправився на призначення перших жінок-міністрів Великобританії стала Маргарет, яка була призначена міністром праці.
Уряд, проте, незабаром виявився охоплений кризою. До кінця 1930 року рівень безробіття був у два рази більший і налічував більше двох з половиною мільйонів чоловік. Уряд не має ефективних відповідей на кризу. До літа 1931 суперечка про те, чи слід скоротити державні витрати розкололося уряд. Як економічна ситуація погіршилася Макдональд домовилися створити «національний уряд» з консерваторами і лібералами.
На 24 серпня 1931 Макдональд представив свою відставку міністри та голови невеликого числа своїх старших колег у формуванні національного уряду разом з іншими сторонами також подали у відставку. Це викликало велике невдоволення тих, хто був в Лейбористській партії, які відчули себе обдуреними від дій Макдональда: він і його прихильники були негайно виключені з Лейбористської партії, але продовжував формувати окремі національні організації праці, що залишилися в лейбористській партія (знову-таки під керівництвом Артура Гендерсона) і ще кілька лібералів збирається в опозицію. Послідувала за цим загальні вибори призвели переконливу перемогу національного уряду і лихо для Лейбористської партії, яка отримала лише 52 місць, менше, ніж у 1929 році.
Орієнтація — соціал-демократична, партія пов'язані з профспілковим рухом. Вперше дійшла влади у 1924. З 2007 лідер партії — Гордон Браун. З 1997 партія є правлячою.