73. Поясніть процес формування та занепаду стародавньосхідної деспотії як форми правління

Типовою для цивілізацій Стародавнього Сходу була форма правління і форма державного режиму, що називають східною деспотією (термін введений французькими енциклопедистами у XVIII ст.). Деякі вчені дають дещо іншу назву цій державній системі, а саме – східна теократія. Її формування і відмітні ознаки обумовлені, насамперед, характером східного типу землеробства. Величезні іригаційно-меліоративні заходи були під силу тільки державному сектору економіки. Тому поряд з громадською і приватною власністю на Древньому Сході існувала могутня державна власність, перш за все – на основні виробничі ресурси. Правитель держави розглядався як власник землі і води. Він наділяв землею своїх наближених, воєначальників, чиновників. Влада та власність у країнах Стародавнього Сходу були невіддільні: таку систему відносин має назву „влада-власність”. Це є відмінною рисою східної державності, альтернативою європейській (античній, феодальній, буржуазній) державності. Причому пріоритет в цих відносинах належить саме владі:  правитель міг успадкувати посаду разом зі власністю, але не власність без посади. Великими землевласниками були також храми, що теж грали неабияку роль в управлінні країною. Державна власність – це матеріальна база східної деспотії, а її соціальна опора – сільська громада, тобто колектив володільців громадської землі. Сільська громада – це маленький замкнутий світ, який може самостійно вирішувати дрібні справи, але для великих справ (наприклад, будівництво каналу) потребує централізованого, надгромадського, надсуспільного керівництва. Тому сільські громади, законсервовані у своєму примітивному житті, без зайвих нарікань підкоряються верховній владі і навіть обожнюють її.  Роль сільської громади у державі найбільш яскраво можна продемонструвати на прикладі Стародавнього Китаю. Китайська громада користувалася землею за так званою системою “колодязних ланів”. Уся земля, що перебувала у користуванні громади, поділялась на дві частки: “загальний лан” і “приватні лани”. Врожай з загального лану йшов на користь держави., з приватних ланів – общинникам. У IV ст. до н.е. реформатор Шан Ян ліквідував цю систему і ввів індивідуальне оподаткування, але найбільш вигідні для держави елементи громадського устрою були законодавчо утверджені. А саме, введена система кругової поруки – солідарної відповідальності селян за сплату державних податків і виконання повинностей.

  Сільська громада та її члени – основний об’єкт експлуатації у країнах Стародавнього Сходу. Численні податки грали не тільки свою основну роль, але й були формою експлуатації населення. Тому інколи їх називають  податком-рентою; селяни платили не стільки частку свого прибутку державцю, скільки платили за можливість користуватись землею і водою, власником яких був правитель. Широкі, практично нічим не обмежені можливості вилучати у підданих додатковий, а інколи і частину необхідного для прожиття продукту, дозволили правителям країн Стародавнього Сходу зібрати в своїх руках незліченні багатства (наприклад, достатньо згадати фантастичні скарби гробниці Тутанхамона – далеко не найбільш знаменитого фараона).     Як форма правління і державного режиму східна деспотія має такі основні ознаки:     1) зосередження в руках правителя всієї повноти законодавчої, виконавчої та судової влади, функцій воєначальника та верховного жерця;     2) безконтрольність та безвідповідальність монарха, його обожнювання населенням;     3) величезний бюрократичний апарат;     4) пригнічення особистості, відсутність поняття індивідуальності та індивідуальної свободи.

За методами управління східна державність була типовою (відомою і сучасності) командно-адміністративною системою. Принципова відмінність цієї системи від європейської полягала не в рівні беззаконня та свавілля (досить згадати жорстокість та самодурство римських цезарів), а в тому, що вона складалась на іншій соціально-економічній основі. Європейська державність будувалась на приватній власності та ринкових відносинах, командно-адміністративна – на державній власності та абсолютному підкоренні приватно-власницьких відносин.  Неможливо не підкреслити, що східна деспотія нівелювала людську особистість. Методи здійснення державної влади носили майже виключно силовий, брутально-примусовий характер. Категорії особистості та індивідуальної свободи Стародавньому Сходу невідомі. На відміну від Європи, приватна власність тут була настільки слабкою, що не давала можливості стати базою індивідуальної свободи. За висловом Дж.Локка права на життя, свободу та власність невіддільні – заберіть одне з них і всі інші неможливі. На Стародавньому Сходу ми бачимо доказ цієї ідеї Локка.     Таким чином, східна деспотія, це форма держави і державний режим, який принципово відмінний від європейських традицій державності. Причина цього полягає в тому, що східна деспотія виникла на основі державної власності та державно-публічній редистрибуції, а не приватної власності та ринкових відносин, як в Європі.