69..Дайте оцінку подіям лютого-жовтня 1917 року в Росії.

У 1916 р. в Російській імперії під натиском робітничих і селянських виступів посилилась нестабільність. Ліві партії розгорнули пропаганду серед робітників солдатів, закликаючи їх до повалення самодержавства. Часткові успіхи на фронт не зменшили революційного напруження в країні. Восени 1916 р. страйки про ходили під гаслом: «Геть війну та самодержавство!». Стало неспокійно на фронтах, оскільки солдати уже стомилися воювати. На імперію насувався голод, економічна ситуація в містах і селах дедалі погіршувалася. Під впливом революційної агітації радикалізувалися настрої на Балтійському флоті і в армії. Початок 1917 р. ознаменувався масовими страйками у промислових центра; та братанням на фронті. Особливо масовим воно стало на Південно-Західному фронті, де по обидва боки воювали українці. Уряд змушений був здійснити ряд попереджувальних заходів. Петроград був виділений в окремий військовий округ, у місті посилювався поліційний контроль, збільшувався військовий гарні зон столиці. Провідники правих партій планували проведення державного пере вороту, метою якого була заміна на престолі Миколи II його сином. Проте стрімкий хід революції й неузгодженість в діях між лідерами партій перешкодили реалізації цього плану. У Думі розгорнулися гострі дискусії між кадетами та більшовиками. Протистояння цих фракцій означало боротьбу між певними класами, які по-різному бачили реформування держави. Особливо гостро критикували самодержавство більшовики очолювані Леніним. У своїх демагогічних виступах вони обіцяли встановлення соціального «раю», що знаходило широкий відгук у народі. Не менший вплив на мас мали соціалісти-революціонери (есери), які також закликали до революції. 14 лютого 1917 р. вулиці Петрограда заповнилися демонстрантами. 15-17 лк того владі вдалося збити хвилю революційних виступів, але це був лише тимчасовий успіх, бо вже 19 лютого столиця знову вирувала демонстраціями. Під промовистим гаслом «Хліба! Миру!» хвиля страйків та демонстрацій прокотилась по країні, охопивши 25 лютого більшість промислових центрів Росії. Загальна страйк у столиці переріс у збройне повстання. Тепер хід подій могла вирішні армія. Першою повстала 4-та рота запасного батальйону Павловського полк, але рішучий перелом на користь повстання настав з переходом на бік революційного народу Волинського полку, сформованого з українців. Силами його вояків були розігнані поліцейські кордони й загони козаків. Водночас до волинців почали приєднуватися інші полки Петроградського гарнізону. Всі стратегічні пункти міста перейшли до рук повсталих і 27 лютого 1917 р. царську владу в столиці було повалено. Для порятунку монархії Микола II відкликав частину військ з фронту і кинув їх на Петроград, але солдати перейшли на бік революції. 2 березня 1917 р. російський монарх зрікся престолу. Петроградські події знайшли підтримку по всій імперії. В Росії не знайшлося сили, яка б хотіла й могла підтримати царизм. Народи Росії вірили, що революція принесе мир, дасть хліб і землю, однак попереду їх чекали нові важкі випробування. За характером ця революція була демократичною, бо у ній брали участь всі політичні сили, що були в опозиції до самодержавства. Революція була зумовлена реакційною політикою самодержавства, політичним безправ'ям народу, безземеллям селян, дисбалансом між промисловим сектором та відсталим сільським господарством. Війна, що значно загострила соціальні виразки суспільства, з одного боку, прискорила, з іншого – була однією з причин революційних подій. Історичне значення Лютневої революції полягало в тому, що в Росії було повалено самодержавство. Імперія Романових, що існувала з 1613 p., впала за кілька днів.