68.Визначте місце теорії надлюдського походження імператорської влади та ойкуменічної ідеї всесвітньої монархій у політичній історії Візантії.

За політичним устроєм Візантія була самодержавною монархією. Фор­мально влада імператора (василевса) нічим не обмежувалася, але практич­но — сенатом, державною радою та організацією вільних міщан. Влада василевса не була спадковою.

Однак саме у Візантії розпочалося теоретичне обгрунтування мо­нархічної держави. Центральним його положенням була ідея про бо­жественне походження імператорської влади. Державна доктрина

уславлення християнської моралі та культ візантійського імператора як верховного владики всього християнського світу справили великий вплив на всю систему суспільного і культурного життя, розвиток філософії, літератури, естетичних, поглядів, мистецтва середньовіччя.

Тисячолітнє існування Візантії (IV —XV ст.) у політичному плані спиралося на римську ідею імператорської влади, державності, антично-еллінських традицій, зокрема концепції царства і християнського уявлення про монархічну форму правління. На цій основі в імперії поступово була сформульована оригінальна політична доктрина, що набула завершеного вигляду в IX —X ст. Римська авторитарна ідея влади спиралась на неподільність влади, велику владу закону, а не традицій, мала месіанський характер. За прикладом імператорського Риму політична структура Візантії набула рис самодержавної монархії, де влада імператора (з 629 р. «васи-левса» (грец.)) не була обмежена ніякими умовами. Він мав усю повноту виконавчої, судової і законодавчої влад, одночасно був головнокомандувачем армії. Правда, римська ідея всесвітнього панування (месіанства) випливала не із сакрального характеру царської влади чи особистості монарха, а від священної суті самої римської державності, що спиралася на безпосереднє володіння римських громадян землею.

68.Охарактеризуйте причини, повноваження учасників, наслідки створення «Вишеградської четвірки».

Вишеградська група (Вишеградська четвірка) —- назва угрупування чотирьох центральноєвропейських країн: Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини. З'явилась унаслідок зустрічі президентів Польщі і Чехословаччини та прем'єра Угорщини 15 лютого 1991 p., після ухвалення декларації, названої через місце прийняття Вишеградською. Головною метою була названа інтеграція до євроатлантичних структур.

Водночас спільність цілей закордонної політики, спільність історичного досвіду та географічна близькість спричинили появу нового регіонального утворення, названого після розпаду Чехословаччини Вишеградською четвіркою; до її складу увійшли Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина.

Були ухвалені умови про лібералізацію торгівлі в межах групи, що спричинило до появи у 1993 році Центральноєвропейського порозуміння про вільну торгівлю (CEFTA).

У 1994-1998 роках зусилля країн Вишеграда переважно були спрямовані радше на інтеграцію з ЄС і НАТО, ніж на лобіювання взаємних інтересів, зустрічі голів держав відбувались нерегулярно.

З 2004 року і до середини 2005-го в групі головувала Польща, після неї головує Угорщина.

Наприкінці 2004 року президент Польщі Александер Кваснєвський зазначив, що Вишеградська група може виступати зі спільними ініціативами, які стосуватимуться політики ЄС щодо її східних сусідів, у тому числі України, і мати істотну роль в побудові площини європейських цінностей.

10 червня 2005 р. прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зустрілася в місті Пулави (Польща) з прем’єр-міністрами країн "Вишеградської четвірки". Були обговорені питання енергетичної співпраці, зокрема, пов’язані з розвитком нафто- та газомагістралей, а також у сфері транспортування електроенергії. Тимошенко заявила, що розраховує на допомогу країн «Вишеградської четвірки» в інтеграції України до Євросоюзу: «Я переконана, що об’єднання таких потужних прем’єрів таких потужних країн трохи візьме шефство над Україною щодо вступлення в Європейський Союз». Вона зазначила, що після вступу в ЄС Україна може приєднатися до «Вишеградської четвірки», і додала: «Вона вже «п’ятірка» де-факто, а формально - "4+1".

У січні 2006 року міністр оборони України Олександр Гриценко взяв участь у зустрічі міністрів оборони країн Вишеградської групи в Будапешті. Він звернувся до своїх колег з проханням надати Україні методичну й експертну підтримку щодо набуття членства в НАТО.

На етапі виникнення вишеградського співробітництва мотиви країн-засновниць мали системний характер. Можна констатувати, що чинники розгортання регіональної інтеграції стосувались як історичних традицій, так і актуального геополітичного становища, економічних, політичних та соціокультурних інтересів народів Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини.

Передусім треба було спільними зусиллями мінімізувати зовнішній вплив СРСР, який знаходився в стадії занепаду, зробити безпечнішою регіональну ситуацію в контексті розпаду Югославії. Наприклад, відомий історик П.Вандич слушно зазначає, що “у добу відродження націоналізму можна було побоюватися зростання конфліктів між народами Центрально-Східної Європи. Однак такі побоювання виявилися безпідставні” [106, с.340].

Важливо також було зберегти регіональну стабільність в умовах настання на етапі закінчення доби “холодної війни” суцільного геополітичного хаосу в Європі [69, с.504]. Однак в умовах потреби масштабної суспільно-політичної трансформації мова не могла йти про збереження “досягнень” попередньої “соціалістичної інтеграції”, яка впродовж 1949-1989 рр. відбувалась у форматі Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) [80, с.3-28]. Мова, звичайно, йшла про можливість стабілізації рівноправних партнерських коопераційних зв'язків, якщо вони були спроможні залишатись конкурентноспроможними в умовах радикального переходу до ринкових механізмів функціонування економіки.

Крім того, слід було створити своєрідний “підготовчий клас”, в якому, наполегливо співпрацюючи між собою, країни Центральної Європи могли не “штовхатись ліктями” на шляху до ЄС, а мати справді партнерські стосунки. Адже лише за сукупними показниками валового національного продукту країн центральноєвропейського регіону могли розраховувати на вмотивовану поведінку західних інвесторів на своїх внутрішніх ринках [44, с.115].