55.Охарактеризуйте зовнішну політику Румунії у 1991-1997 роках.

З сусідніми країнами. Румунія взяла однозначний курс на інтеграцію в євроатлантичні структури ще в 1992 році, однак вона, як і Болгарія чи Албанія, знаходиться далеко позаду решту країн у процесі зближення з ЄС і НАТО, і сама не може цього не усвідомлювати. Тим не менш, в країні майже немає політичних сил, які займали б іншу позицію. У цьому відношенні існує консенсус як правлячих, так і опозиційних політичних партій. У жовтні 1993 р. Румунію прийняли до Ради Європи. Ще раніше, навесні того ж року, румунський парламент ратифікував угоду з Європейським союзом про асоційоване членство, а 1 січня 1995 їм було ратифіковано так зване «Європейська угода» з ЄС. 22 червня 1995 Румунія подала офіційну заявку на вступ до ЄС. На саміті Євросоюзу в Гельсінкі в грудні 1999 р. вона була прийнята в другу групу кандидатів на вступ до цієї організації. Основним фінансовим інструментом, який дає можливість прискорити процес підготовки Румунії до входження в ЄС, є програма РНАКЕ. Румунське керівництво поставило перед собою мету - вступ до ЄС в 2007 р. Якщо на інтеграційному шляху Румунії в ЄС превалюють економічні критерії, то в процесі зближення з НАТО на перше місце висувається критерій політичний. Прагнучи до зближення з альянсом, Румунія першою з центральноєвропейською-ських країн приєдналася 26 січня 1994 до натовської програми «Партнерство заради миру». З метою якнайшвидшого досягнення критеріїв, необхідних для вступу в НАТО, в країні була проведена військова реформа, спрямована на модернізацію та реорганізацію румунської армії. Однак перспективи вступу Румунії до НАТО дуже невизначені, оскільки Північноатлантичний альянс також вмовляє Румунію почекати «другої черги». Якщо говорити про відносини з сусідами, то на регіональному рівні Румунія виглядає досить представницький. У травні 1993 р. вона підписала угоду з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), а в квітні 1997 р. - з Централиюев-ропейской асоціацією вільної торгівлі (ЦЕАСТ). Вона - учасниця Організації Чорноморського Економічного співробітництва (ЧЕС), створеної в червні 1992 р. для підтримки взаємодії в області економіки, науки, технологій та охорони навколишнього середовища. У 1996 р. Румунія приєдналася до Централь-ноевропейских ініціативи, заснованої в 1989 р. з метою регіонального політичного та економічного співробітництва. У відношенні, наприклад, Молдови румунська влада випливають політиці поступового зближення з метою подальшого об'єднання (основна частина Молдавії, Бессарабія, з 1918 по 1940 р. входила до складу Румунії). З встановлених історичних зв'язків і прагнення обох країн до їх подальшого розвитку, Молдова розглядається Румунією як пріоритетний партнер. Важливою подією в області зовнішньої політики було підписання 16 вересня 1996 главами урядів Румунії і Угорщини двостороннього договору, спрямованого на боротьбу з націоналіста-ми обох держав. Партнери за договором визнали непорушність спільного кордону, відмовилися від взаємних територіальних претензій і гарантували раніше оспорювані права етнічних меншин у своїх країнах. З Росією. У відносинах з Росією довгий час панував застій. У роки свого першого президентства (1990-1996 рр..) І. Ілієску, який побоювався звинувачень з боку опозиції і Заходу в промосковської орієнтації, всіляко намагався дистанціюватися від Москви. У квітні 1996 р. румунська сторона навіть відмовилася парафувати вже узгоджений текст румуно-російського рамкового договору. У травні 1999 р. Ілієску пішов ще далі, опублікувавши в американській «Вашингтон пост» статтю «Не пускайте росіян за Дунай!», Передруковану потім всіма румунськими газетами. Більшість оглядачів прийшло тоді до висновку, що несподіваний антиросійський випад Ілієску пояснювався його внутрішньополітичними розрахунками напередодні нової передвиборної кампанії. Правоцентристська коаліція на чолі з Е. Константінеску, вільна від подібних «комплексів», тим не менш, також ні на крок не просунулася у справі налагодження відносин з РФ, хоча і визнавала, що применшення ролі Росії або нехтування нею - серйозна стратегічна помилка. Нинішній уряд ПСДР має намір проводити більш реалістичну політику щодо Росії і підписати двосторонній договір з Москвою. Перешкодою цьому є претензії румунської влади на повернення зниклого королівського золотого запасу, відправленого на зберігання до Москви в роки Першої світової війни, а також вимога засудити пакт Молотова - Ріббентропа 1939 р., у секретному договорі до якого визнавалося, що СРСР має інтереси в Бессарабії. Однак, як заявив Ілієску, не можна допустити, щоб майбутнє румунсько-російських відносин формувалося під впливом минулого. Бухарест націлений на нормалізацію і динамізацію відносин з Російською Федерацією, в першу чергу, в сфері господарських взаємозв'язків.