Перші роки комуністичної держави

Перші роки комуністичного правління в Румунії були відзначені численними перестановками, арештами і тюремними ув'язненнями, боротьбою між фракціями змагаючимися за панування. Ресурси країни вивозилися згідно угоди СовРом, за якою експорт румунського краму до Радянського Союзу було за номінальними цінами. У всіх міністерствах були радянські "радники", які підпорядковувалися безпосередньо Москві і мали реальні повноваження щодо прийняття рішень. Всі верстви суспільства були пронишпорені агентами та інформаторами таємної поліції.

У 1948 раніше оголошена аграрна реформа була скасована, натомість оголошено перехід до колективного господарства. Це призвело до примусової колективізації, тому що багаті селяни як правило, не мали бажанння відмовлятися від своєї землі добровільно, і були "переконані" побиттям, залякуванням, арештами та депортаціями.

11 червня 1948, всі банки і великі підприємства були націоналізовані.

Комуністичне керівництво, мало три важливі фракції, всі вони про-сталінські, диференційовані більше до їх особистої історії, ніж до будь-яких глибоких політичних або філософських відмінностях:

1"Москвські", зокрема, Ганна Паукер і Василе Лука, провели роки війни у Москві.

2"Тюремні комуністи", зокрема, Георге Георгіу-Деж , були ув'язнені під час війни.

3Трохи менш приверненні Сталіну "Секретаріат комуністів", зокрема Лукреціу Петрешкану переховувався у роки правління Антонеску, на терені Румунії та взяв участь у багатопартійному уряді відразу ж після перевороту короля Михая у 1944.

В решті-решт, за підтримки Йосипа Сталіна, і, ймовірно, частково через антисемітську політику пізнього сталінізму (Паукер була єврейкою), Георгіу-Деж та "тюремні комуністи" перемогли. Паукер було виключено з партії (разом з 192,000 інших членів партії); Петрешкану був страчений після показового процесу.

Епоха Георгіу-Деж

Георгіу-Деж , був типовим сталіністом, тому не був задоволений реформами Микити Хрущова у Радянському Союзі після смерті Сталіна в 1953. Він також гальмував бажання РЕВ перетворити Румунію в "житницю" Східного блоку, проводячи програму розвитку важкої промисловості. Він ініціював великі закриті виправно-трудові табори для будівництва каналу Дунай-Чорне море, зупинив нормування праці і підвищення заробітної плати працівників. Крім того, він підкреслював що історичні румунські землі є частиною Радянського Союзу, як то Молдавська РСР. Ці фактори призвели до відносно незалежної і націоналістичної позиції Румунії під владою Георгіу-Деж.

Георгіу-Деж ототожнюється зі сталінізмом, і більш ліберальний Радянський уряд загрожував підірвати його авторитет. У спробі зміцнити свою позицію, Георгіу-Деж пообіцяв співпрацювати з будь-якою державою, незалежно від політико-економічної системи, на засадах міжнародної рівності і не втручання у внутрішні справи інших країн. Така політика призвела до посилення співпраці Румунії з Китаєм, який також виступав за національне самовизначення.

Георгіу-Деж пішов у відставку з поста генерального секретаря партії у 1954, але зберіг пост прем'єр-міністра. Незважаючи на свою нову політику міжнародного співробітництва, Румунія приєдналася до Організації Варшавського договору (ОВД) у 1955 році, що спричинило підпорядкування та інтеграції війська у радянську воєнну машину. Румунія пізніше відмовила проведенню маневрів Варшавського договору на своїй землі і обмежила участь у військових навчаннях в інших місцях в рамках альянсу.

Після промови радянського прем'єра, Микити Хрущова, у 1956 році, перед ХХ з'їздом КПРС. Георгіу-Деж і керівництво румунської робочої партії (Partidul Muncitoresc Român), пішло шляхом десталінізації. Георгіу-Деж зробив Паукер, Луку і Георгеску козлами відпущення за минулі ексцеси румунських комуністів і заявив, що румунська компартія була очищена від сталінізму ще до смерті Сталіна.

У жовтні 1956 року, комуністичні керманичі Польщі відмовилися підкоритися радянським військовим і встановити слухняніше політбюро. Кілька тижнів потому, Комуністична партія Угорщини практично розпалася під час народної революції. Непокора Польщі і народне повстання в Угорщині надихнули румунських студентів і працівників, на демонстрації в університетських і промислових містах із закликами до свободи, кращих умов життя і скасування радянської влади. Під приводом того, що угорське повстання може викликати повстання власної країни, Георгіу-Деж прийняв радикальні заходи, такі як гоніння і арешти різних "підозрюваних", особливо угорців. Він також виступив за швидку радянську інтервенцію, і Радянський Союз посилив свою військову присутність в Румунії, особливо вздовж угорського кордону. Румунія і Югославія запропонували взяти участь у військовій інтервенції в Угорщині в 1956 році, але Микита Хрущов відкинув їх.

Після революції 1956 року, Георгіу-Деж працював у тісному контакті з новим лідером в Угорщині, Яношем Кадаром, який був рекомендований Радянським Союзом. Румунія взяла колишнього прем'єр-міністра Угорщини (лідер революції 1956 року) Імре Надь під варту. Він був поміщений у в'язницю у Снагові, північніше Бухаресту. Після низки допитів Радянською і Румунською владою, Надя повернуто Будапешту для суду і страти.

У Трансильванії , румунська влада об'єднала угорські та румунські університети у Клужі, щоб закрити угорський Клузький університет імені Бабеша-Бойяї, а також працювала на поступове скасування угорської освіти в середніх школах, перетворюючи їх у румунські

Георгіу-Деж поширював побоювання що Угорщина, прагне захопити Трансільванію. Він застосував двосторонній підхід до проблеми, арешт керманичів Угорського Народного Альянсу, але під радянським тиском, створив номінально автономний угорський регіон в Секейському краї.

Уряд Румунії також вжив заходів щодо заспокоєння внутрішнього невдоволення за рахунок скорочення інвестицій у важку промисловість, збільшення виробництва товарів народного споживання, децентралізації управління економікою. Влада скасувала обов'язкові поставки для приватних фермерів, але продовжило колективізацію з середини 1950-х років, хоча і менш жорстоко, ніж раніше. Уряд оголосив повну колективізацію у 1962 році, коли колгоспи і радгоспи контролювали 77% орних земель.