5.Поясніть причини падіння політичного режиму Ніколая Чаушеску та проблеми постсоціалістичного режиму в Румунії.

Соціалістична Республіка Румунія — колишня прорадянська комуністична держава Східного блоку. Провідна роль Румунської комуністичної партії була закріплена в її конституції. Офіційно країна називалася Народна Республіка Румунія у 1947 — 1965, і Соціалістична Республіка Румунія  у 1965 — 1989.

Про-радянський уряд було встановлено 6 березня 1945 року. Після Другої світової війни, Радянський Союз наполягав на включенні раніше забороненої Комуністичної партії в повоєнний уряд колишньої пронацистської Румунії, а некомуністичних політичних керманичів позбавити влади. Король Михай І відрікся від престолу під тиском у грудні 1947 року і відправився у вигнання — було оголошено Румунську Народну Республіку.

На початку 1960-х, комуністичний уряд Румунії став проводити незалежну від Радянського Союзу політику. Ніколае Чаушеску став головою Комуністичної партії у 1965 році і головою держави у 1967, посів новостворену посаду президента Румунії у 1974. Чаушеску не приймав участі у радянському вторгненні в Чехословаччину у 1968 і тимчасово скасував внутрішні репресії, що допомогло йому заробити позитивний імідж як вдома, так і на Заході. Швидке економічне зростання живили іноземні кредити, поступово поступилося місцем політичним репресіям, що призвело до падіння авторитарного уряду в грудні 1989 року.

Повстання комуністів

Король Михай за підтримки провідних політичних партій, повалив Йона Антонеску в серпні 1944 року, відкраяв Румунію від країн Осі та приєднав її до антифашистської коаліції. Румунські війська після цього воювали під радянським командуванням, у Північній Трансільванії,Угорщині, Чехословаччині, Австрії і Німеччині. Але Михай нічого не міг зробити, щоб стерти пам'ять про активну участь його країни внімецькому вторгненні в Радянський Союз. Тому, СРСР розглядав Румунію в якості завойованого терену,^[1] і радянські війська залишилися в країні, як окупаційні сили під приводом того, що румунська влада невзмозі гарантувати безпеку і стабільність у Північній Трансільванії.

Ялтинська конференція передала Румунію у сферу впливу Радянського Союзу, Паризький мирний договір не визнав Румунії в країною-союзником і Червона Армія окупувала Румунію. Комуністи грали лише незначну роль у військовому уряді Михая, на чолі з генералом Николае Редеску, але все змінилося в березні 1945 року, коли доктор Петру Гроза з Фронту землевласників, партія тісно пов'язана з комуністами, став прем'єр-міністром. Хоча його уряд був багатопартійний, у його складі були члени більшості великих довоєнних партій, крім Залізної гвардії, комуністи провели ключових міністерств.

Король не був задоволений діями уряду, але коли він спробував силою домогтись відставки Грози, відмовляючись підписувати будь-яке законодавство (дія відома як "королівський удар"), Гроза просто вирішив приймати закони, не турбуючись, щоб отримати підпис Михая. 8 листопада 1945, антикомуністична демонстрація перед королівським палацом в Бухаресті була зустрінута військовими, в результаті чого десятки було вбитих і поранених; радянські офіцери стримали румунських солдатів і поліцейських від стрілянини по цивільним особам, і Радянські війська відновили порядок.^[2]

Незважаючи на несхвалення короля, перший уряд Грози прийняв земельну реформу і жіноче виборче право. Проте, він також проторив шлях радянського панування в Румунії. У виборах від 19 листопада 1946 року, комуністи отримали 80% голосів, відданих під радянським військовим тиском і диверсій. Після формування уряду, комуністи працювали з ліквідації впливу центристських партій, зокрема,Національна селянська партія була звинувачена у шпигунстві після того як стало відомо в 1947 році, що їхні керманичі зустрічалися таємно з чиновниками Сполучених Штатів. Було влаштовано показовий процес над їх керівництвом й ув'язнено. Інші партії були змушені "зливатися" з комуністами.

У 1946-7, сотні прибічників пронацистського уряду були страчені як військові злочинці, в першу чергу за їх участь у Голокості і нападі на Радянський Союз. Антонеску закінчив життя самогубством 1 червня 1946. До 1948, більшість некомуністичних політиків були або знищені, або у вигнанні або у в'язниці.

Румунія залишилася єдиною монархією в східному блоці у 1947 році. 30 грудня того ж року, комуністи змусили короля Михая відректися від престолу. Комуністи оголосили Народну Республіку, прописавши це у Конституції від 13 квітня 1948 року.

Нова конституція забороняла будь-які асоціації, які мали "фашистський або анти-демократичний характер". Вона також надала свободу преси, слова і зборів робітничому класу. В умовах широкомасштабних вбивств, тюремного ув'язнення і переслідування місцевих селян під час насильницької колективізації, націоналізації приватної власності і політичної деспотичності, Конституція 1948 року і наступні редакції ніколи не поважались урядом або судами, призначених під час диктатури.

Комуністичний уряд також скасував Румунську греко-католицьку уніатську церкву, оголосивши про її злиття з Румунською Православною Церквою.