26.Охарактеризуйте політичний розвиток Північно-Американських колоній 17-18 століття та причини становлення сша.

Почало англійським володінням на атлантичному побережжі Північної Америки було встановлено в 1607 році, коли була заснована перша з колоній - Віргінія. Її засновниками були купці з Лондонської торгової компанії. За океан з Англії, Шотландії та Ірландії відправлялися бідняки шукаючі в Новому Світі поліпшення своєї долі. Компанія перевозила їх на своїх судах. Там вони попадали в боргову кабалу до купців і крупних землевласників, які отримали грамоти від короля на землі в Америці. Поступово на Атлантичному узбережжі Америки утворилося 13 колоній, які сформували потім майбутнє американське суспільство, склались державно-політичні традиції, які стали передумовою майбутнього самовизначення. Традиції ці дещо розрізнялись в різних колоніях.

В залежності від того, кому належало верховенство влади, колонії ділилися в середині XVII ст. на три групи: коронні, які перебували під управлінням королівських чиновників (Південна Кароліна, Джорджія); приватновласницькі - вважалися власністю окремих осіб (Пенсільванія, Делавер, Мериленд), а також колонії, які користувалися самоврядуванням на підставі королівських хартій (Коннектикут, Род-Айленд). На чолі колоній стояли губернатори, які відповідно призначалися королем чи власниками колоній, або обиралися всім населенням. В усіх колоніях були представницькі органи, які мали право видавати закони, встановлювати податки. Проте губернатори могли накласти вето на законопроекти, прийняті зборами. В результаті високого майнового цензу виборчими правами користувалися від 2 до 10 % населення [12]. В північних колоніях головне становище в сільськогосподарському виробництві займало вільне, середнє і дрібне фермерство. В південних - велике плантаційне сільське господарство, яке ґрунтувалося на праці закабалених білих переселенців і рабів. Перші негри були завезені в Північну Америку з Африки на початку XVII ст., а до кінця ХVII ст. праця негрів витиснула працю закабалених білих ( на початку війни за незалежність з 2.5 млн. населення колоній, 500 тисяч були рабами неграми) [9,190]. В південних і центральних колоніях крупне землеволодіння регулювалося нормами феодального права про невідчужуваність маєтку, майорату тощо. Проте феодалізм, як економічна система, в англійських колоніях не прижився. Не останню роль у цьому відіграв достаток „вільних земель”, що дозволяло незаможним колоністам йти від феодальних землевласників на Захід, витісняючи при цьому корінних жителів - індіанців [1].

В колоніях, в зоні, вільній від утруднень цехового ладу, розвивалося мануфактурне виробництво в формі дрібного товарного виробництва, крупної централізованої та розсіяної мануфактури. Розвитку сталеплавильної мануфактури сприяла наявність великих родовищ руди, доступних джерел водної енергії, велика кількість деревного палива. Американська буржуазія, яка була сконцентрована в основному в північних колоніях, досягла успіху в суднобудуванні і рибальстві. Мешканцям півночі вдалося поставити на широку ногу торгівлю з Вест-Індією. Фермерські сім'ї виготовляли цвяхи, замки, ткали полотно, яке потім оброблялося й забарвлювалося. Південні колонії в цьому дещо відрізнялися. Плантаційне господарство Півдня служило джерелом сировини для метрополії, що відповідало інтересам англійської буржуазії. В XVIII сторіччі різко зріс попит на тютюнову продукцію. Це дозволило збільшити виробництво тютюну до 1776 року майже в чотири рази в порівнянні з початком сторіччя - з 28 мільйонів фунтів до 102 мільйонів фунтів [4]. Поступово суперечки між метрополією і колоніями росли, загострювалися, і в другій половині вісімнадцятого століття обстановка дійшла до межі.

Сполучені Штати Америки були утворені в 1776 році при об'єднанні тринадцяти британських колоній, що оголосили про свою незалежність. Війна за незалежність продовжувалася до 1783 року і закінчилася перемогою колоністів. У 1787 році була прийнята Конституція США, а в 1791 — Білль про права, який істотно обмежив повноваження уряду відносно громадян.

На початковому етапі становлення США як єдиної держави характерною формою допомоги була взаємна родова підтримка. Вона була складовим елементом життєдіяльності колонії, необхідною умовою її виживання. У середині ХVII ст. виникнення міст, розповсюдження хвороб та зріст злочинності вимагали інших форм та методів підтримки, побудованих не тільки на принципах солідарності. Оскільки більшість переселенців були вихідцями з Великої Британії, процес надання допомоги відбувався відповідно до Закону про бідних, ухваленого в 1601 р. в Англії [5]. Основу його складають чотири принципи. По-перше, підтримка бідних стає обов’язком держави, унаслідок чого в країні створюють «богадільні» та притулки, які очолюють опікуни з догляду за бідними. По-друге, відповідальність за надання допомоги переходить до місцевих органів самоврядування та здійснюється за рахунок платників податків. По-третє, державна допомога не надається особам, які мають батьків або дорослих дітей. Четвертий принцип зумовлений суспільним світоглядом того часу на дитинство, за яким у дитині вбачали лише потенційну робочу силу. За законом з метою виховання майбутнього працівника належним чином дозволено ізолювати дітей від батьків-жебраків. Опікуни отримують повноваження віддавати таких дітей у сім’ї ремісників для оволодіння певними професійними навичками [2, c. 13]. Упровадження в США зазначеного закону зумовило появу в суспільстві нових поглядів на бідність. Вона перестає бути особистою бідою окремої людини, а починає розглядатися як соціальна проблема, що створює таким чином підґрунтя для становлення в країні майбутньої соціальної роботи. Постійний приплив іммігрантів з континенту, революційні події, а також війна за незалежність призвели до виявлення основних протиріч в «англійській системі» допомоги та підтримки нужденних, до усвідомлення неможливості вирішити проблеми бідності локальними засобами. Наприкінці ХVIII ст. у США відбувається зміна парадигми допомоги, що зумовлено такими явищами, як Велике пробудження, американська революція та ухвалення Декларації незалежності. Основу нової ідеології складали поняття свободи совісті, релігійної незалежності, гуманних відносин у суспільстві. Перша поправка до Федеральної конституції, що була ратифікована в 1789 р., надавала релігійним громадам право започатковувати благодійні агентства. Релігійні та інші добровільні агентства створювали за рахунок приватних пожертвувань та необкладали податками.