25.Визначте причини, передумови, основне питання, завдання,підсумки та історичне значення вфбр.

Вели́ка францу́зька револю́ція (1789—1799) — одна з найважливіших подій в історії Франції. Протягом цього часу, республіканський устрій замінив абсолютну монархію у Франції, і спричинив до радикальних змін у французькому суспільстві. Французька революція вважається головним переломним моментом в історії західної демократії — як епоха переходу від віку абсолютизму і аристократії, до віку демократії і участі широких верств населення в житті країни.

Причини: Аналіз причин Французької революції досі викликає суперечки істориків. У своєму державному устрої в 18-му столітті Франція була абсолютною монархією, що спиралася на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духівництва і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.

В кінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись в розвитку лише Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семилітньої війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення. Шукаючи виходу зі скрутного становища, у 1789р. король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614р. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.

Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.

Передумови революції. У 1788-1789 рр.. у Франції наростав суспільно-політичну кризу. І криза в промисловості і торгівлі, і неврожай 1788 р., і банкрутство державної скарбниці, розореної марнотратними витратами двору Людовика XVI (1754-1793), не були головними причинами революційної кризи. Головна причина, що викликала широке, що охопило всю країну невдоволення існуючим станом речей, полягала в тому, що панував феодально-абсолютистський лад не відповідав завдань економічного, соціального та політичного розвитку країни.

Приблизно 99 відсотків населення Франції становило так званий третій стан і лише один відсоток привілейовані стани - духовенство та дворянство. Третє стан було в класовому відношенні неоднорідний. До його складу входили і буржуазія, і селянство, і міські робітники, ремісники, біднота. Усіх представників третіх стану обєднувало повна відсутність політичних прав і прагнення змінити існуючий порядок. Всі вони не хотіли і не могли далі миритися з феодально-абсолютистської монархією. Після низки невдалих спроб король повинен був оголосити про скликання Генеральних штатів - збори представників трьох станів, не збиралися вже 175 років. Король і його наближені сподівалися за допомогою Генеральних штатів заспокоїти громадську думку, отримати необхідні кошти для поповнення скарбниці. Третє стан повязувало з їх скликанням надії на політичні зміни в країні. З перших же днів роботи Генеральних штатів виник конфлікт між третім станом і першими двома через порядок засідань і голосування. 17 червня збори третього стану проголосили себе Національними Зборами, а 9 Липень - Установчими зборами, підкреслюючи тим самим свою рішучість встановити в країні новий суспільний лад і його конституційні основи. Король відмовився визнати цей акт. У Версаль і Париж стягувалися вірні королю війська. Парижани стихійно піднімалися на боротьбу. На ранок 14 липня більша частина столиці була вже в руках повсталого народу. 14 липня 1789 озброєний натовп звільнила вязнів Бастилії - фортеці-вязниці. Цей день став початком Великої французької революції. За два тижні старий порядок був знищений по всій країні. Королівська влада змінилася революційно-буржуазної адміністрацією, почала формуватися Національна гвардія. Не дивлячись на відмінність класових інтересів, у боротьбі проти феодально-абсолютистського ладу обєднались буржуазія, селянство і міські низи. Очолила рух буржуазія. Загальний порив знайшов відображення у прийнятті Установчими зборами 26 Серпень Декларації прав людини і громадянина.У ній проголошувалися священними і невідчужуваними правами людини і громадянина свобода людини, свобода слова, свобода совісті, безпека і опір гніту. Таким самим священним і непорушним було оголошене і право власності, було оприлюднено декрет, що оголошує усе церковне майно національним. Установчі збори затвердили новий адміністративний поділ королівства на 83 департаменту, знищило старе становий розподіл і скасував всі титули дворянства і духівництва, феодальні повинності, станові привілеї, скасував цехи. Проголосило свободу підприємництва. Прийняття цих документів означало, що царства феодально-абсолютистської монархії приходить кінець.

Основне питання революції – ліквідація феодальних відносин на селі – залишилось не розв’язаним.

Підсумки Революції її значення. У 1795 г.била прийнята нова конституція, за якою влада перейшла до Директорії і двом радам - Раді пятисот і Раді старійшин. 9 листопада 1799 Рада старійшин призначив бригадного генерала Наполеона Бонапарта (1769-1821) командувачем армією. 10 листопада «законним» чином було ліквідовано режим Директорії, встановлений новий державний порядок Консульство, що проіснувало з 1799 до 1804

Головні підсумки Великої французької революції: 1. Вона консолідувала і спростила складне різноманіття дореволюційних форм власності.

2. Землі багато (але не всі) дворян були розпродані селянам з розстрочкою на 10 років дрібними ділянками (парцелламі). 3. Революція сміла всі станові барєри. Відмінила привілеї дворянства і духовенства та ввела рівні соціальні можливості для всіх громадян. Все це сприяло розширенню цивільних прав у всіх європейських країнах, введення конституцій у країнах, що не мали їх раніше. 4. Революція проходила під егідою представницьких виборних органів: Національне установчі збори (1789-1791 рр..), Законодавчі збори (1791-1792 рр..), Конвент (1792-1794 рр.). Це сприяло розвитку парламентської демократії, не дивлячись на наступні відкати. 5. Революція породила новий державний устрій - парламентську республіку. 6. Гарантом рівних прав для всіх громадян тепер виступало держава. 7. Була перетворена фінансова система: відмінено становий характеру податків, введений принцип їх загальності і пропорційності доходів або майну. Проголошена гласність бюджету. Якщо у Франції процес капіталістичного розвитку йшов, хоча й повільніше, ніж в Англії, то в Східній Європі феодального способу виробництва і феодальна держава були ще міцні та ідеї Французької революції знайшли там слабкий відгомін. На відміну від епохальних подій, що відбуваються в Франції, на сході Європи почався процес феодальної реакції.